WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні -

Проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні -

Ще один важливий момент. Конституція України визначає суб'єктом права місцевого самоврядування – територіальну громаду, але не врегульованими залишаються питання просторових меж його здійснення. Хіба можна сказати, на якій території здійснюється місцеве самоврядування? Ні в Конституції України, ні в чинному законодавстві не визначено територіальної основи місцевого самоврядування, тобто території, в межах якої територіальна громада здійснює місцеве самоврядування. В силу цього досить проблематично уявляється реалізація принципу незмінності територіальних кордонів місцевих властей (стаття 5 Європейської хартії місцевого самоврядування).

Існують адміністративно-територіальні одиниці – село, селище, місто (до речі, їх адміністративні кордони також не визначені), але чи підпадає під юрисдикцію місцевого самоврядування територія поза їх межами? При вирішенні зазначеної проблеми можна посилатись на старі радянські закони, які оперували терміном "територія юрисдикції місцевої ради". Але чинне законодавство не містить вказаного терміна. Цю проблему не можемо вирішити вже 7 років. Виходом може бути прийняття Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України". Але основна причина відсутності такого закону полягає в тому, що досі не можемо проявити політичну волю і визначитись із територіальною основою місцевого самоврядування.

Поки що рано говорити і про реалізацію в Україні принципу фінансової автономності місцевого самоврядування (принцип закріплений в статті 9 Європейської хартії місцевого самоврядування). Зокрема, ще не вдалося забезпечити дотримання вимог частини 2 статті 9 Хартії, щодо необхідності забезпечення відповідності обсягу фінансових ресурсів місцевих властей функціям місцевого самоврядування (за розрахунками фахівців органів місцевого самоврядування, вони профінансовані на 20-30 відсотків) та щодо необхідності формування частини фінансових ресурсів місцевих властей за рахунок місцевих податків та зборів (частка останніх у доходній частині місцевих бюджетів настільки мізерна, що не може суттєво впливати на їх стабільність).

Нереальним сьогодні є також диверсифікований і підвищувальний характер фінансових систем, які складають підґрунтя ресурсів місцевих властей (частина 4 статті 9 Хартії), а також право місцевих властей на доступ до національного ринку капіталу (частина 8 статті 9 Хартії). Про умовність фінансової автономності місцевого самоврядування в Україні свідчать також і розміри місцевих бюджетів. Так бюджетна забезпеченість (в розрахунку на одного жителя) територіальних громад міст України в 2002 році становила за доходами місцевих бюджетів: Харків – 246,7 грн., Вінниця – 386,6 грн., Житомир – 275,8 грн.

До цього часу не визначено структуру та режим комунальної власності.

На мою думку необхідно:

  1. Диференціювати об'єкти спільної власності територіальних громад на об'єкти спільної сумісної та часткової власності.

  2. Законодавче закріпити структури об'єктів комунальної власності, визначити перелік об'єктів виключного права власності (об'єкти, які не можуть бути відчужені ні за яких умов).

  3. Заборонити приватизацію об'єктів права комунальної власності, якщо наслідком цього стане скорочення обсягу та погіршення якості послуг, що надають населенню шляхом використання цих об'єктів.

  4. Формування обласної та районної комунальної власності як власності відповідних регіональних співтовариств, передача відповідних об'єктів сумісної спільної власності територіальних громад до районів та обласної власності (об'єктів, які функціонують в інтересах населення регіону в цілому).

Як свідчить практика (наприклад, дострокове припинення повноважень міських голів у містах Василькові, Миргороді, Суми, Мукачеве) існують певні проблеми в Україні і щодо забезпечення реалізації принципу правового захисту місцевого самоврядування (стаття 11 Європейської хартії місцевого самоврядування). Зокрема, ще не створено системи адміністративної юстиції, процедура звернення до суду за захистом прав та інтересів місцевого самоврядування потребує відповідної конкретизації, на практиці ще не забезпечено самостійності судової гілки влади.

Очевидно ці проблеми є наслідком кризових явищ щодо соціально-політичної, фінансово-економічної, конституційно-правової сфер організації суспільства та держави.

Тому серед загальних проблем становлення і розвитку місцевого самоврядування можна виділити:

  1. конституційно-правові.

  2. соціально-політичні.

  3. фінансово-економічні.

Зазначені проблеми виходять із реформації політичної системи, фінансово-економічних відносин, ревізії конституційно-правових засад форми держави.

Задекларована реформа політичної системи передбачає зміну форм організації публічної влади, насамперед, форми державного правління, виборчої системи. Перехід до парламентарно-президентської республіки, пропорційно виборчої системи, перерозподіл повноважень в центрі – потягне за собою зміни у системі та статусі місцевих органів виконавчої влади, а також у системі місцевого самоврядування, дасть можливість перетворення системи місцевих органів виконавчої влади на систему контрольно-наглядової інстанції, а також відновлення регіонального самоврядування.

Кінцевим результатом розв'язання соціально-політичних проблем місцевого самоврядування має стати розбудова справжньої – повноцінної європейської моделі місцевого самоврядування, проведення цілеспрямованої державної регіональної, муніципальної політики.

Найгострішими проблемами подальшого розвитку місцевого самоврядування є фінансово-економічні.

А саме:

  1. Створення дієвої системи місцевих фінансів.

  2. Вдосконалення міжбюджетних відносин.

  3. Розвиток різних форм комунальної власності.

  4. Вдосконалення податкової бази місцевого самоврядування.

  5. Розв'язання проблем у сфері земельних відносин.

  6. Ресурсне забезпечення розвитку територіальних громад.

  7. Проблеми щодо реформування житлово-комунального господарства.

Розв'язання загальних проблем у розвитку місцевого самоврядування пов'язано також з вирішенням комплексу завдань конституційно-правового характеру, зокрема:

  1. Можливістю внесення змін до Конституції, прийняття нової редакції Закону "Про місцеве самоврядування".

  2. Правового забезпечення здійснення державної регіональної політики, проведення адміністративної реформи, реформи адміністративно-територіального устрою, передусім, у напрямку формування самодостатньої низової адміністративно-територіальної одиниці, а також дієздатної територіальної громади.

  3. Комплексного законодавчого розвитку місцевого самоврядування.

  4. Правового забезпечення функціонування суб'єктів системи місцевого самоврядування.

Вирішення означених та інших питань розвитку місцевого самоврядування потребує ґрунтовних наукових досліджень, розробки концептуальних засад програмного бачення стратегії поступу місцевого самоврядування в Україні.

При цьому, на мою думку, доцільно врахувати і використати існуючі та офіціально затверджені концепції:

    • Адміністративної реформи (1998р.)

    • Державної регіональної політики (2001р.)

    • Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні (2001р.)

    • Концепції законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування (2002р.)

    • Положення Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір" (2002р.)

    • Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування в Україні.

    • Концепції вдосконалення системи адміністративного устрою України.

    • Концепції Національної програми місцевого і регіонального розвитку.

    • Концепції програми міжсекторного співробітництва з питань ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку в Україні.

Настала пора розробити стратегію розвитку місцевого самоврядування в Україні, а не тільки говорити про програми та концепції.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...