WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

- врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування (згідно із частиною 1 статті 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");

- утвердження статусу територіальної громади, як юридичної особи, оскільки через Статут територіальна громада визначає себе як суб'єкт права і визначає інші особливості свого правового статусу. Державна реєстрація Статуту закріплює цей статус;

- визначення принципів, норм та механізмів формування і дії органів місцевого самоврядування у Поселенні;

- створення організаційно-правової основи для здійснення муніципальної реформи у Поселенні на засадах самоврядування;

- покращання оперативного і стратегічного управління у Поселенні;

- встановлення в умовах конкретної громади механізмів реалізації проголошених законодавством прав та обов'язків громадян, службовців органів місцевого самоврядування і депутатів.

Звернемо увагу, що процеси розробки і ухвалення стратегічного плану та статуту територіальної громади мають спільні риси. В обох випадках важливим результатом процесу є не тільки сам "план стратегічного розвитку" чи "статут". Завдяки широкому залученню громадян до розробки плану стратегічного планування та статуту територіальної громади значно зростає соціальний капітал громади, який вона отримає як ресурс розвитку. Трохи зупинимо увагу на цій тезі.

Намагання вирішувати проблеми у нових обставинах старими методами не дають результатів при найкращих намірах. Відоме афористичне висловлювання екс-прем'єра Росії Віктора Чорномирдіна "хотіли як краще, а вийшло як завжди", стосується і діяльності багатьох керівників і в Україні. Якщо ж з'ясовувати: "Чому так сталось?", — то відповіддю має бути твердження: "Тому, що діяли як завжди". Тобто, використовували методи управління не відповідні новим обставинам, новим соціально-політичним і економічним умовам, орієнтувались на застосування методів управління, звичних за часів жорсткої командно-бюрократичної системи. Висновок: треба засвоювати нові управлінські технології, нові методи роботи з людьми. Дуже часто повсякденні поточні проблеми життєзабезпечення і просто виживання не дають змоги місцевим лідерам (міським, селищним, сільським головам та депутатам відповідних рад) осягнути вигоди й можливості, які вони отримали б завдяки залученню до розв'язання місцевих проблем творчої енергії членів територіальної громади – соціального капіталу громади. При побудові відносин із громадою, її окремими складовими, що представляють певні групові інтереси, та громадськими активістами на засадах партнерства, а не протистояння і зверхності, місцева влада в особі відповідного голови і ради не витрачатиме свою енергію, свій час, свої ресурси на беззмістовні конфлікти чи протистояння, а, навпаки, підсилиться, стане діяти більш точно й більш ґрунтовно, отримає морально-політичну підтримку у стосунках з іншими владними структурами. Світовий досвід переконує, що для успішного соціально-економічного розвитку у кожній конкретній громаді вкрай потрібне спільне визначення цілей, що мають спільно досягати місцева влада, підприємництво, місцева громадськість і члени громади. Ця теза підтверджується вже й українським досвідом. Тут можна навести приклади таких українських міст, як Черкаси, Бердянськ, Комсомольськ-на-Дніпрі, Нікополь, Івано-Франківськ та інші. В цих містах завдяки зусиллям міських голів і депутатів активно застосовуються такі інструменти місцевої демократії і нарощування соціального капіталу, як стратегічне планування, громадські слухання тощо. В цих містах уже ухвалені чи закінчується підготовка статутів територіальних громад. Підвищення ефективного місцевого управління є завданням як органів місцевого самоврядування, так і місцевої спільноти - територіальної громади. Цього можна досягти за обопільною згодою обох сторін, як рівноправних партнерів. Але ініціатива, роль організатора, безсумнівно, належить органам місцевого самоврядування. Важливим інструментом підтримки цих партнерських стосунків є запровадження процедур і стандартів публічної політики, притаманних ефективним демократичним суспільствам. Внаслідок їх відсутності система управління гальмує демократичні перетворення, економічне зростання та людський розвиток.

Про нематеріальні і матеріальні ресурсимісцевого і регіонального розвитку

В попередньому розділі ми торкнулись одного з найважливіших ресурсів розвитку – соціального капіталу. Відмітимо, що, як правило, коли йдеться про ресурси розвитку, то мається на увазі, перш за все, матеріальні ресурси: фінанси, майно, землю тощо. Особливо в такій багатій країні, як Україна. Справді, маючи 1% світового населення, Україна має 5% природних ресурсів. У 1990 році її частка у світовому виробництві складала 4%. Можна сказати, що Україна просто розбещена ресурсами. А звідси і наше ставлення до них. Згадаймо, хоча б матеріало- та енергоємність нашого виробництва чи поводження з енергоносіями, такими як газ та тепло. Разом з тим, світова практика переконує, що головним ресурсом успішного розвитку є "сіра речовина" – інтелект і енергія людей. Усі знають хрестоматійний приклад Японії, яка досягла неабияких успіхів, не маючи при цьому природних чи матеріальних ресурсів.

Приклад модернізації посткомуністичної Східної Німеччини наводить на думку про доцільність орієнтації на мобілізацію в Україні власного ресурсного потенціалу. Західна Німеччина інвестувала у східну частину сотні мільярдів марок. Але й досі різниця у рівнях розвитку обох частин суттєва. В Україну ніхто не принесе такого інвестиційного капіталу. Те, що вона отримала протягом 10 років, є мізерною, хоча іноді дуже своєчасною допомогою в трансформації соціально-економічної системи. Такі ж міркування стосуються і розвитку окремих громад і регіонів. Тобто, орієнтація на власні ресурси на всіх рівнях спільнот, а серед ресурсів орієнтація на нематеріальні ресурси є визначеним долею способом дій в Україні.

На наш погляд, величезним незадіяним ресурсом влади є дозвільний ресурс. Органи влади, кожний в межах своєї компетенції, мають створювати умови для максимально вільної реалізації інтересів окремих громадян, їх різноманітних спільнот (громадських організацій, підприємств, творчих спілок, територіальних громад тощо).

Ще одним важливим ресурсом розвитку є засвоєння сучасних інструментів менеджменту. Справді, чим відрізняються дві сучасні держави Південна і Північна Корея. Один народ, одна кліматична зона, однаковий рівень природних ресурсів. Але одна країна інвестує у всьому світі, інша – морить свій люд голодом вже протягом багатьох років. Висновок очевидний. Справа в організації суспільства в цілому, в методах і стилі управління на кожному конкретному місці. Способом підвищення культури менеджменту є, звичайно, освіта. Саме завдяки їй місцеві керівники дізнаються, наприклад, що методи роботи з кредитними чи інвестиційними коштами принципово відрізняються від методів роботи із бюджетними ресурсами, чи залучення в обіг земель міста при належній кампанії і заходах підвищення рейтингу інвестиційної привабливості міста стає невичерпним джерелом надходжень для розвитку.

Серед нематеріальних ресурсів, на наш погляд, слід назвати і подолання корупції. Дійсно, якщо люди орієнтовані не на створення, додавання і примноження багатства своєю працею, а на його віднімання і перерозподіл шляхом корупційних дій, крадіжки, шахрайства, грабунку тощо, то воно (багатство) у суспільстві в цілому і не додається. Всі намагаються красти, а не працювати. Таким чином, біблійна заповідь "Не вкради!", піднята до статусу національної ідеї, може стати ефективним чинником розвитку. Знову ж таки, приклад з сучасності. Аргентина. Після створення в ній Міністерства справедливості, яке отримало достатні права у співпраці із громадянами боротися із корупцією, рівень інвестиційної привабливості країни значно зріс, в країну пішли інвестиції, почалось стрімке економічне зростання. Чи інший яскравий приклад, безпосередньо пов'язаний із діяльністю агентств розвитку [12]. На думку Роберти Бенніні, експерта Світового банку: "Ефективність застосування інструментів розвитку суттєво залежить від рівня корумпованості, про що свідчить досвід Італії: в південних її районах, на відміну від північних, нові методи розвитку дали значно гірший, можна сказати, провальний результат". Приклади можна множити: ефективність засвоєння ресурсів, що надходять в південні країни ЄС (Греція, Іспанія тощо) з загальноєвропейських Структурних фондів значно нижча, ніж в інших країнах співтовариства. Корупція спотворює ринки, знищує можливості партнерств учасників ринкових відносин і формування місцевих спільнот.

Loading...

 
 

ֳ


...