WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

Організаційно-функціональна модель агентства розвитку в Україні

Наведені дані щодо процесу становлення агентств розвитку в Україні приводять до думки про актуальність вироблення моделі агентств розвитку на сучасному етапі реформ в Україні. Наведемо основні риси організаційно-функціональної моделі АР (створюваних як за урядовою, так і за неурядовою ініціативою), які, на наш погляд, повинні мати ці структури, виходячи із аналізу процесу їх становлення в Україні і досвіду інших держав:

  • АР має неурядовий характер, хоча і діє у тісній співпраці з центральними і місцевими органами державної влади і самоврядування;

  • Серед засновників АР потрібно мати впливовий на його території орган влади;

  • Метою діяльності АР повинно бути всіляке сприяння розвитку, а не отримання прибутку (хоча для господарської стабільності свого існування АР можуть створювати прибуткові організації);

  • АР має відкритий характер і діє прозоро;

  • Керівні органи АР формуються на паритетних засадах засновниками із застосуванням демократичних процедур і узгоджень;

  • Серед завдань АР доцільно передбачати:

  • сприяння створенню позитивного ділового іміджу й інвестиційної привабливості відповідної території;

  • залучення ресурсів для розвитку;

  • сприяння участі території у міжнародних, національних і регіональних програмах розвитку, координації і співпраці;

  • ініціювання і підтримка дій, спрямованих на створення комплексного розв'язання проблем фінансування розвитку;

  • накопичення і надання фінансових ресурсів (як внутрішнього, так і іноземного походження);

  • безпосередня операторська діяльність з реалізації інвестиційних проектів;

  • сприяння впровадженню нових інструментів розвитку, таких як стратегічне планування, тендерний розподіл бюджетних ресурсів тощо;

  • виконання ролі центру інформації щодо програм технічної, фінансової та навчальної допомоги; створення баз даних з проблематики розвитку, утворення бібліотечного і довідкового фондів;

  • сприяння проведенню аналітичної та дослідницької діяльності в галузі розвитку (наприклад, аналіз стану майна, бюджету, фінансової діяльності й кредитоспроможності), а також прогнозування напрямків розвитку;

  • надання експертних послуг (наприклад, оцінка кредитної чи інвестиційної спроможності);

  • надання навчальних послуг (наприклад, навчання методу стратегічного планування, веденню бізнес-переговорів) та послуг іншого характеру (приміром, перекладацьких);

  • надання консультативної допомоги для місцевих самоврядувань і банків щодо інвестиційних програм та проблематики розвитку;

  • здійснення видавничої діяльності;

  • пропагування і впровадження нових інструментів розвитку;

  • виконання ролі ресурсного центру щодо деяких організаційно-технічних засобів (наприклад, Інтернет он-лайн, тренінги тощо);

  • розробка орієнтувань по місту, регіону чи країні-партнеру;

  • сприяння комплексному розв'язанню проблем розвитку;

  • допомога в розробці стратегій розвитку фінансової і кредитної інфраструктури;

  • роз'яснення і розповсюдження стандартів якості публічних послуг.

Агентства розвитку знаходять форми співпраці і обміну досвідом між собою як на національному, так і на міжнародному рівнях. У країнах Європи існують асоціації агентств розвитку. На міжнародному рівні для цього сформовані і працюють такі організації як Європейський фонд регіонального розвитку та Європейська асоціація агенцій регіонального розвитку тощо. Актуальними на даному етапі для неурядових АР в Україні є дві небезпеки: бути затиснутими в обіймах влади чи витісненими владою із поля регіонального розвитку. Влітку 2001 року більшість агентств об'єднались у асоціацію агентств. Мається на увазі, що створена Асоціація в майбутньому буде посередником в отриманні урядом міжнародної допомоги, як у Польщі, Румунії та інших країнах.

Впровадження стратегічного планування – основне завданняагентств розвитку

Актуальність та інтерес до стратегічного планування обумовлюється поступовим входженням України у фазу зростання. Стратегічний план розвитку регіону чи населеного пункту є визначальним і направляючим для усіх суб'єктів розвитку. Сприяння його формуванню чи безпосередня розробка плану є пріоритетним завданням у діяльності агентств розвитку, що діють на відповідній території.

Тут слід відзначити два потоки зусиль. Один з цих потоків — це діяльність центральних органів влади по активізації і упорядкуванню планової і прогнозної діяльності. Він стосується переважно регіонів. Певними етапними моментами тут стали Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" (2000 р.) та Указ Президента щодо затвердження "Концепції державної регіональної політики" (2001 р.). Закон "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" визначає правові, економічні та організаційні засади формування багаторівневої системи прогнозних і програмних документів розвитку держави. Цілісна система планово-прогнозних документів відповідно до цього закону включає: прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди; Державну програму економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період; прогнози економічного і соціального розвитку територій на рівні областей і АРК, районів та міст на середньостроковий період; програми економічного і соціального розвитку АРК, областей, районів і міст на короткостроковий період; прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період; програми розвитку окремих галузей економіки. Затвердження Указом Президента Концепції державної регіональної політики створило правові і методологічні засади для розробки державної стратегії регіонального розвитку, як складової у системі планування і прогнозування економічного і соціального розвитку України. Факт затвердження Концепції актуалізував задачу розробки комплексу заходів по її реалізації, над чим працює Кабінет Міністрів України. В порядку реалізації згадуваних двох засадничих документів Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у 2001 році підготовлені Методичні рекомендації щодо розроблення регіональних стратегій розвитку як складової національної системи стратегічного планування регіонального розвитку, до якої, крім Концепції державної регіональної політики, входять: державна стратегія регіонального розвитку; регіональні стратегії розвитку; програми економічного і соціального розвитку та контракти регіонального розвитку.

Другий потік робіт у напрямку планування і прогнозування йде від органів місцевого самоврядування, від територіальних громад. Тут мова йде, перш за все, про практичне засвоєння нової для України методики стратегічного планування. В Україні вже набуто певного досвіду стратегічного планування. Так, наприклад, у 2000 році Міжнародним фондом "Відродження" софінансовано розробку таких планів у Кам'янці-Подільському, Миколаєві, Комсомольську, Запорізькій області і Західному регіоні. Відома американська організація RTI у 1999 році сприяла розробці плану стратегічного розвитку у Івано-Франківську. Проект "Програма партнерства громад" (ППГ) передбачає розробку таких планів майже для усіх міст-учасників програми (а їх на першому етапі було 18). Практичний український досвід стратегічного планування на рівні територіальних громад та досвід застосування методики стратегічного планування за кордоном узагальнено двома групами українських авторів у посібниках зі стратегічного планування [9,10].

Loading...

 
 

ֳ


...