WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

Деякі методичні зауваження щодо розробки і впровадження реформ

Користуючись нагодою обговорення реформи регіональної політики, висловимо спостереження щодо підходів до реформування, що спостерігаються в Україні безвідносно до даного предмета.

  1. Уже застарілою є проблема обгрунтування необхідності реформ лише на інтуїтивно-суб'єктивному рівні. Тобто, необхідним є перехід до кількісних методів обгрунтування і моніторингу за ходом впровадження реформ. Для забезпечення моніторингу реформування необхідно створити відповідну інформаційну базу. Вимірюваність процесів реформування і їх результативності повинна спиратися на: (а) статистичну інформацію в територіальному розрізі (поселення і регіони) та (б) дані соціометрії.

  2. Системність у проектуванні реформ зобов'язує виявити:– весь життєвий цикл реформи (формулювання, впровадження, корекція, закінчення);– всіх інтересантів (в контексті регіональної політики — це держава (центр), регіон та регіональні еліти, поселення (місцеві еліти і громада), громадянин);

– показники успішності й розвитку реформи для кожної з груп інтересантів (треба чітко уявляти: "хто що отримає (чи втратить)?");– місце реформи серед інших реформ, їх взаємовпливи;– послідовність впровадження реформи.

  1. Комплексність підходу до розробки реформ передбачає проведення аналізу проблеми. (Наприклад, у випадку регіональної політики, це означає, що з'ясовані питання: "В чому полягає існуюча регіональна політика? Які поточні завдання заважає вирішити існуюча регіональна політика? Кому потрібна реформа – регіональним лідерам, регіональним елітам, центру ...? Без чіткого розуміння і врахування інтересів впливових груп на одній державницькій волі ніяка реформа не піде. В чому конкретно полягає інтерес кожної із груп ініціаторів реформи? Чому необхідна нова регіональна політика, які проблеми вона дозволить розв'язати?" Було б доцільно, щоб концепція нової регіональної політики запропонувала варіанти моделей регіону після реформи. Необхідно з'ясувати, які позитиви і негативи продемонстрував досвід функціонування такого специфічного регіону як Автономна Республіка Крим. Чи може на базі цього досвіду побудувати прийнятну модель українського регіону? Зрозуміло, що при формуванні такої моделі слід врахувати інші форми регіонального регулювання, такі, наприклад, як зони пріоритетного розвитку і особливого режиму інвестування, спеціальні економічні зони тощо.)

  2. Повноти розгляду проблеми вимагає отримання відповідей щодо наступного:– небезпеки і загрози реформи (наприклад, у випадку реформи регіональної політики — це автаркія, дезінтеграція, некерованість) та моделі функціонування центру і регіонів в умовах повної реалізації нової регіональної політики та взаємодії між всіма ланками впливу і носіїв специфічних інтересів: центр – регіон – поселення - громадянин;– труднощі і ризики процесу впровадження реформи;– запобіжники від деформацій змісту реформи; – групи противників реформи і способи їх нейтралізації;– групи прихильників і способи їх активізації;– механізми впровадження і зацікавлення для представників усіх суб'єктів і груп інтересів (наприклад, міжрегіональні конкурси і тендери на впровадження окремих елементів і моделей регіональної політики);– кількісні показники досягнення кінцевих і проміжних цілей, процедури моніторінгу і контролю за впровадженням реформи; корекції її цілей і послідовності впровадження;

– критерії закінчення реформи.

  1. Загальні недоліки проектів реформ (в тому числі і реформи регіональної політики) полягають у наступному:

– аналіз причин, що обумовлюють необхідність перегляду і вироблення проекту реформи, як правило, грунтується на інтуїції та на досить загальних експертних знаннях і не підкріплений кількісними (вимірюваними) показниками і даними;

– не пропонуються показники і процедури виміру ступеня досягнення цілей (моніторинг);– відсутній аналіз поля впливів суб'єктів реформи, а відтак, і немає механізмів посилення соціально-політичних груп підтримки і послаблення чи нейтралізації груп спротиву; PR- методи для розширення бази підтримки і роз'яснення цілей, послідовності кроків у впровадженні реформи не планується застосовувати;

– механізми впровадження, як правило, силові, адміністративно-бюрократичні, не плануються заохочувально-роз'яснювальні заходи;

– реформи не розглядаються як інноваційний процес, і, відповідно, не використовуються технології впровадження новацій; не готуються відповідні кадри менеджерів-інноваторів;

– відсутні запобіжники від перекручення змісту і цілей реформ під час їх впровадження.

Інструменти регіонального розвитку

Світова практика напрацювала цілу низку різноманітних інструментів регіонального та місцевого розвитку. Серед них: і законодавчі та нормативні акти, і формалізовані процедури, призначені для сприяння регіональному розвитку.

Виділяють наступні види інструментів розвитку [2]:

  • Фінансові інструменти: безпосередні дотації, м'які кредити (із зниженими або із субсидованими відсотковими ставками); податкові концесії; субсидії для підприємців; опосередковані банківські гарантії; участь капіталом; надання гарантій банкам;

  • Розвиток технічної інфраструктури;

  • Розвиток інституціональної інфраструктури розвитку, що спрямована, перш за все, на доступ до інформації, порад і консультацій, на навчання, дослідження та передачу технологій і інновацій;

  • Нематеріальні інструменти, в тому числі інструменти планування, що спираються на аналіз ситуацій і методику стратегічного планування.

У згадуваній вище Концепції державної регіональної політики України серед заходів забезпечення реалізації державної регіональної політики передбачено, що на першому етапі реалізації Концепції в Україні має бути створена мережа регіональних агентств розвитку. Агентства розвитку у багатьох країнах існують як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях. Для України поняття "агентство розвитку", є досить новим, можливості і роль цього інструменту в сучасному українському контексті не з'ясовані. Тому далі розглянемо цей один із найважливіших інструментів і елементів інституціональної інфраструктури регіонального розвитку. При цьому ми звернемося до досвіду Польщі, успішного в подоланні трансформаційної економічної кризи сусіда України. Щодо досвіду Росії, то він, на жаль, в цьому аспекті практично відсутній.

Призначення і функції агентств розвитку

Агентство розвитку (АР), – інституція, завданням якої є сприяння і допомога розвитку у широкому розумінні цього поняття. Тобто під розвитком ми будемо розуміти зростання господарського потенціалу та конкурентоспроможності певної території, а також рівня та якості життя її жителів. Сучасне поняття розвитку вбирає концепцію збалансованості, тобто суспільно-економічного розвитку без завдавання шкоди навколишньому середовищу. Якщо агентство діє у межах регіону, то мова йде про агентство регіонального розвитку – АРР. Якщо дія агентства обмежена частиною території регіону чи територією якогось поселення (місто або селище), то кажуть про агентства місцевого чи міського розвитку - АМР. АР, що добре працює, ефективно поєднує найкращі риси сектора адміністрації (планування, прогнозованість, передбачуваність) і сектора бізнесу (гнучкість, ефективність, здатність до ризику, швидкість реагування). АР виконує також функції посередника між публічною владою і бізнесом.

Головна мета АР – сприяння економічному розвитку відповідної території (регіон, місто тощо): створення її привабливого інвестиційного іміджу та пошук і залучення сюди інвестицій. Діловими партнерами АР є адміністративні органи публічної влади (місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування), суб'єкти інфраструктури підприємництва (різноманітні наближені до підприємницьких структури) і підприємницькі та промислові кола. Найбільш органічними організаційно-господарськими формами для АР є товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство чи неприбуткова організація. Основними співзасновниками АР, як правило, є один чи кілька органів місцевої влади відповідного рівня, місцеві об'єднання підприємців та промисловців і торгово-промислові палати.

Loading...

 
 

ֳ


...