WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку -

Інструменти і ресурсів місцевого та регіонального розвитку

Починаючи з 1998 року – року, в якому ознаки економічного зростання в Україні поволі стали перетворюватись у чіткі тенденції, а згодом і у справжнє зростання, українські управлінські кола стали все більше відчувати потребу у задіянні розвиткового потенціалу регіонів. У травні 1998 року Кабінетом Міністрів у Верховну Раду був внесений черговий варіант проекту Закону "Про Концепцію державної регіональної політики", що замінив собою так і не розглянутий подібний законопроект від вересня 1996 року. Але попередня оцінка проекту незалежними експертами і представниками регіонів була негативною. Проект не відповідав запитам регіонів, був вузько направлений – стосувався тільки економічного аспекту розвитку, не відповідав умовам економічного зростання. На порядку денному стало питання розробки нової Концепції регіональної політики. Може і далі справа пішла би у кабінетно-експертному руслі-якби не президентська виборча кампанія. Відчувши потреби регіональних еліт, політтехнологи одного з штабів по виборах Президентом України Леоніда Кучми на початку 1999 року висунули тезу оновлення державної регіональної політики. Передбачалось, що нова регіональна політика забезпечить більший вплив регіональних лідерів на процеси у регіонах. З метою суб'єктивації представлення інтересів регіональних еліт, як один із проектів виборчого штабу, була створена громадська організація - Спілка лідерів місцевих і регіональних влад. Штабісти були не дуже обізнані із українською ситуацією щодо становлення місцевого і регіонального самоврядування, життям муніципального руху в Україні і тому не знали чи не захотіли знати, що на той час в Україні вже діяло декілька загальноукраїнських асоціацій, структуру яких можна було використати для розробки Концепції, таких як Асоціація демократичного розвитку і самоврядування України, Асоціація місцевих і регіональних влад ... Але, із зрозумілих причин, наповнювати новим змістом вже існуючі організації не входило в їх плани. Була потрібна зовсім нова і повністю керована структура, що мала створюватися "з чистого аркушу" по штабних кресленнях. Керівним органом новоутвореної у травні - червні 1999 року Спілки лідерів стала Національна рада, що на паритетних засадах включала в себе голів державних адміністрацій, голів обласних рад, лідерів районного і міського рівня, депутатів Верховної Ради. Саме ця структура мала легалізувати бажання регіональних лідерів мати більше повноважень і ресурсів впливу на процеси у регіонах і створити Концепцію державної регіональної політики, яка б їх цілком задовольняла. Судячи по подальшому перебігу подій, планувалось, що створена Концепція без зайвих обговорень стане основою для "переговорів" з кандидатом у Президенти від імені регіонів і ляже в основу Угоди між кандидатом у Президенти і регіональними лідерами. Угода мала засвідчити лояльність і підтримку регіональними елітами кандидата на президентських виборах в обмін на підтримку з боку Президента устремлінь регіоналів після виборів. Спілка лідерів почала розробку Концепції регіональної політики. Але монополії на істину у цій проблематиці в Україні на той час вже не могло бути. В Україні, незважаючи на майже десятирічну трансформаційну кризу, зв'язаною із переходом до моделі незалежної демократичної держави із соціально-орієнтованою економікою ринкового типу, регіональні проблеми не зникали з поля зору як науковців, так і політиків. Тут не можна не згадати підходи до регіональної політики, що були напрацьовані за часів президентства Леоніда Кравчука і оприлюднені в 1993 році тодішнім заступником керівника Служби Президента України з питань територій В.І.Кравченком у статті "Регіональна політика держави: пріоритети і цілі" (Урядовий кур'єр" 1993. -№130 – 132). Теоретичні напрацювання науковців лягли в основу проекту Програми діяльності уряду України, очолюваному Л.Кучмою (1993 рік). В цій Програмі містився розділ "Регіональні аспекти економічних перетворень", де було передбачено 16 заходів регіонального характеру. Серед них: розробити основні напрями регіональної політики в Україні; розробити державну програму соціально-економічного розвитку Донбасу; розробити державну програму соціально-економічного розвитку Карпатського регіону; визначити регіони пріоритетного створення додаткових робочих місць; визначити статус високогірних регіонів України та статус міста Києва; розробити проекти спеціальних економічних зон у Іллічівську, в Одесі "Порто-франко", Чернігівській і Закарпатській областях; визначити перелік малих міст для пріоритетного залучення іноземних інвестицій та розробки механізмів стимулювання іноземних вкладень в економіку зазначених регіонів. Однак, більшість цих заходів тоді не була виконана, в тому числі і одне з першочергових завдань – формування концепції державної регіональної політики. Проблеми розвитку територій були затулені загальнополітичними і макроекономічними негараздами. Проте, у 1996 році був підготовлений і поданий до парламенту згадуваний вище законопроект закону "Про Концепцію державної регіональної економічної політики", який пролежав там майже два роки. На актуалізовану у 1999 році потребу мати сучасну регіональну політику відреагувала ще одна група фахівців, які протягом попередніх 10 років займалися тематикою становлення місцевого і регіонального самоврядування, проблемами взаємовідносин центру і регіонів, тематикою адміністративної і муніципальної реформ, реформою адміністративного устрою тощо. Організаційною основою, що об'єднала групу незалежних фахівців у роботі над створенням альтернативного варіанту Концепції регіональної політики, стало Всеукраїнське об'єднання місцевого і регіонального розвитку "Міжрегіональний союз". Він (Союз) створювався у 1998 – 1999 роках як один із проектів українського муніципального руху, що був задуманий на ІV-их Муніципальних слуханнях. В результаті з'явилось два альтернативні проекти Концепції регіональної політики. Перша публічна апробація альтернативних підходів відбулася на конференції "Концептуальні засади регіональної політики в Україні" (Спілка лідерів, Комітет ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України, депутатська група "Відродження регіонів", Науково –дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, Інститут "Схід – Захід"). Навколо проектів Концепції відкрилася широка публічна дискусія. Як наслідок, проект Концепції не став предметом угоди між основним кандидатом у Президенти і регіональними елітами. Згадаємо наступні заходи по обговоренню проектів Концепції, що були проведені вже після виборів: семінар "Формулювання цілей і визначення механізмів реалізації національної регіональної політики України" (Адміністрація Президента, Спілка лідерів місцевих і регіональних влад, Міжнародний Центр перспективних досліджень, 25.02.2000); семінар "Обговорення Концепції державної регіональної політики України" (Агентство гуманітарних технологій, Асоціація міст України, 3.03.2000); семінар "Концепція державної регіональної політики" ("Міжрегіональний союз", Фонд сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України, 13.04.2000); Громадське обговорення регіональної політики в Україні (Секретаріат Кабінету Міністрів України, Міністерство економіки України, Міжнародний Центр перспективних досліджень, 17.05.2000); Науково-практична конференція "Державна регіональна політика та місцеве самоврядування" (Українська Академія державного управління при Президентові України, 30.05.2000); конференція "Регіональна політика в Україні у перехідний період" (Інститут "Схід – Захід", 23.06.2000). Головними результатами відкритої дискусії стало те, що було привернуто увагу уряду і суспільства до важливості визначення нової регіональної політики, і те, що громадськість України отримала можливість безпосередньої участі у виробленні важливих державних рішень щодо майбутнього. Стало зрозуміло, що кабінетний варіант підготовки і утвердження Концепції не приймається суспільством, що проблема регіональної політики значно складніша, більш комплексна, ніж це уявлялось на початку процесу, і зовсім не зводиться до отримання "губернаторами" областей додаткових повноважень і ресурсів, і формування другої палати парламенту, що з них складалася б. Завдяки дискусії вдалось уникнути політичної дестабілізації держави, що пропонувалась у варіанті концепції Спілки через механізм створення двопалатного парламенту і перегляду Конституції. Про важливість наслідків дискусії говорить і те, що урядом була створена Комісія по розробці Концепції на чолі з віце-прем'єром, а в Адміністрації Президента було запроваджено посаду радника з питань регіональної політики, проблеми розвитку в їх регіональному вимірі знайшли своє відображення у Посланні Президента Л.Кучми "Україна. Поступ у ХХІ століття" та у Програмі "Реформи заради добробуту" (2000 рік, уряд В.Ющенка), спрямованій на досягнення цілей, визначених у цьому Посланні. Ця програма містить розділ "Адміністративна реформа. Регіональна політика". Дискусії щодо Концепції державної регіональної політики призупинилися після ухвалення її проекту в середині 2000 року на рівні комісії уряду. Зауважимо, що ухвалений тоді документ ще далеко виходив за рамки змісту регіональної політики у прийнятому в Європі тлумаченні цього поняття і торкався багатьох суміжних проблем. Тут проблеми і місцевого самоврядування, і адміністративної реформи, і реформи адміністративно-територіального поділу, і міжбюджетні відносини, і низка інших аспектів. На середньострокову перспективу крапку у визначенні державної регіональної політики поставив Указ Президента України від 25 травня 2001 року "Про Концепцію державної регіональної політики". Мабуть, слід вважати, що у 1999 - 2001 роках Україна отримала перший досвід формулювання концепції регіональної політики у новітні часи. На порядку денному — реалізація затвердженої Концепції. Тут, безумовно, пріоритет належить державним органам. Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України підготовлено заходи щодо реалізації Концепції. Розроблено проект закону "Про засади стимулювання розвитку регіонів", готується проект Указу Президента щодо створення мережі агентств місцевого і регіонального розвитку тощо.

Loading...

 
 

ֳ


...