WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Створення соціальної бази місцевого самоврядування – інноваційний магістральний шлях його зміцнення -

Створення соціальної бази місцевого самоврядування – інноваційний магістральний шлях його зміцнення -

Таким чином, на сьогодні головними шляхами створення необхідних для громадянського суспільства правових засад його діяльності є вдосконалення (оновлення існуючого та створення нового) законодавства за обов'язкової умови створення організаційних і правових механізмів повного втілення норм законодавства шляхом розробки підзаконних актів центральними органами виконавчої влади та місцевих нормативних актів органами місцевого самоврядування в розвиток і реалізацію положень законодавства та проведення необхідних організаційних заходів з боку органів влади по втіленню норм законодавства у кожній конкретній установі, органі влади, територіальній громаді. Якщо створення законодавства є поза компетенцією органів місцевого самоврядування, то сприяння його повнішому втіленню, тобто правозастосуванню, і власно саме правозастосування у значній мірі лягає саме на систему місцевого самоврядування.

У цьому контексті, як органи місцевого самоврядування і організації громадянського суспільства, так і окремі службовці і громадяни мають взяти на себе обов'язок домагатися втілення законодавства як у своїй діяльності, так і у діяльності своїх партнерів. Без такої активної вимогливої позиції законодавство як щодо місцевого самоврядування так і щодо діяльності громадянського суспільства (як і будь-яке інше!) не працюватиме і надалі. Одним із засобів цього є продовження та розширення позитивної практики участі організацій ГС у законотворенні та створенні підзаконних актів, що є механізмами втілення положень Конституції та законів.

Партнерство місцевого самоврядування та громадянського суспільства. Відносини і взаємовплив громадянського суспільства та влади, як підсистем єдиної суспільної системи, є визначальними у забезпеченні демократичного розвитку країни та будь якої спільноти у ній. Саме ця обставина необхідно і об'єктивно призводить до партнерства органів публічної влади та організацій громадянського суспільства.

Взаємодія громадянського суспільства та держави складається із двох взаємно відповідальних впливів: держави на громадянське суспільство й громадянського суспільства на державу. Принагідно відмітимо, що кожній із сторін діалогу треба розуміти особливості функціонування (правила і стандарти роботи) партнера. Виявлення та дотримання узгодженого формату взаємодії організацій громадянського суспільства та органів публічної влади суттєво підвищує ефективність діалогу. У створенні можливостей діалогу провідна роль належить правовій державі як універсальному інструменту згоди. В основі діалогу лежить людське правило - поважати точку зору того, з ким розмовляєш.

Засадами, які можуть сформувати в Україні стабільну основу партнерства органів публічної влади та структур громадянського суспільства є:

• відкритий та збалансований механізм прийняття рішень, прозорість прийняття рішень;

• забезпечення ефективного доступу громадян і організацій громадянського суспільства до повної інформації щодо діяльності та рішень органів публічної влади;

• суспільний контроль за діями органів публічної влади та їхня підзвітність перед суспільством;

• субсидіарність як основний принцип організації влади та розподілу повноважень між її структурними складовими та рівнями;

• участь представників громадянського суспільства на всіх етапах підготовки, ухвалення та впровадження рішень органів публічної влади;

• формування системи соціального партнерства та децентралізація надання соціальних послуг.

В Україні продовжують існувати проблеми-виклики, розв'язання яких має стати актуальними завданнями діяльності, як владного та бізнесового сектора, так і громадянського суспільства:

  • у відносинах владного та громадського секторів практика партнерства та діалогу вкрай обмежена. Громадянське суспільство не має можливості у повній мірі реалізувати свій демократичний та інноваційний потенціал через відсутність державної політики сприяння саморозвитку громадянського суспільства;

  • правова культура як пересічних громадян, так і керівників усіх рівнів залишається надзвичайно низькою. Концепція верховенства права не стала суспільною домінантою;

  • місцеве самоврядування переважно існує як залежний (насамперед фінансово) місцевий підрозділ державної влади, а не як самостійний виразник інтересів територіальних громад;

  • влада не прозора і не підконтрольна народу. Влада уникає громадського контролю;

  • пересічний громадянин України не вірить владі, не вміє і боїться її контролювати;

  • населення переважно висловлює недовіру до органів влади одночасно цілковито покладаючись на владу (патерналістсько-клієнтські стосунки між владою і громадянами);

  • за відсутності усталеної демократичної практики значна частина населення України занадто повільно засвоює і рідко застосовує принципи демократії у повсякденному житті. Громадянська культура в Україні вкрай низька. Вона характеризується недемократичними ознаками минулого, такими як низький рівень правової та конституційної освіченості людей, правовий нігілізм, невимогливість до себе та до влади, несхильність до діалогу, нетолерантність і безкомпромісність.

Впровадження дієвого місцевого самоврядування, як організаційно-правової форми існування місцевої демократії на сучасному етапі розвитку України є основним чинником становлення громадянського суспільства, локомотивом його становлення. І навпаки, зміцнення громадянського суспільства на місцевому рівні є зміцненням місцевого самоврядування, оскільки розширює його соціальну базу. Суттєвим при цьому є створення постійно діючої розвиненої системи підвищення кваліфікації кадрів самоврядування - муніципальних службовців та його кадрового резерву - активу громадських організацій та політичних партій.

Внаслідок співпраці між органами публічної влади, зокрема із органами місцевого самоврядування, та організаціями громадянського суспільства у середньостроковій перспективі (3-5 років) мають бути досягнуті результати, що у сукупності призведуть до якісних змін у наступних аспектах:

  • створення дієвих механізмів участі громадян, тобто включення потенціалу громадянського співтовариства в розробку і впровадження соціально значимих програм і інноваційних проектів;

  • зміцнення принципів партнерства між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, з одного боку, та організаціями громадянського суспільства, з іншого;

  • підвищення рівня довіри у суспільстві, в тому числі до органів публічної влади та організацій громадянського суспільства;

  • удосконалення і розвиток правової бази, що формує умови для саморозвитку громадянського суспільства і зростання громадянських ініціатив;

  • створення системи доступу громадян до інформації;

  • створення системи ресурсного забезпечення сталої діяльності організацій громадянського суспільства;

  • поліпшення демократичного іміджу України в міжнародному співтоваристві.

Лише у випадку створення системних умов існування громадянського суспільства воно стане постійнодіючим чинником і механізмом спрямування суспільної позитивної енергії на вирішення поточних завдань розвитку людини, громади та країни.

Принцип глибокої субсидіарності. Українське громадянське суспільство потребує в якості свого партнера сильної, раціональної та ефективної публічної влади. Сильна влада не означає влади, що поширює свій вплив на всі сфери життя та докладає зусиль, які спрямовані на отримання контролю за будь-яким видом діяльності чи активності громадян. Йдеться про владу, яка концентрує свою діяльність на кількох завданнях, які крім неї ніхто не в змозі забезпечити (особливо тих, що стосуються зовнішньої та внутрішньої безпеки, забезпечення громадського порядку та розвитку культури), але виконує їх ефективно та в повній мірі.

Позиція українського громадянського суспільства полягає в тому, що сильна влада має діяти на засадах глибокої субсидіарності. Проголошений у Європейській хартії місцевого самоврядування принцип субсидіарності означає, що усі державні справи, які можуть бути вирішені на нижчих рівнях органів публічної влади, мають бути передані саме туди, тобто до органів місцевого самоврядування. Принцип глибокої субсидіарності, який висуває українське громадянське суспільство, додає до органів місцевого самоврядування ще й організації громадянського суспільства. Тобто, влада (особливо місцева!) має бути зорієнтована на створення умов для якомога ширшого залучення і участі організацій громадянського суспільства до надання послуг, які нині забезпечує публічна влада. Українське громадянське суспільство свої відносини із українською владою налаштоване будувати саме на основі сформульованого вище принципу „глибокої субсидіарності".

Loading...

 
 

ֳ


...