WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Місцеве самоврядування: сучасні проблеми та перспективи -

Місцеве самоврядування: сучасні проблеми та перспективи -

Тому на сьогоднішньому етапі варто зберегти норму, за якою органи місцевого самоврядування районного й обласного рівня діють не від імені всього населення району чи області, а представляють, у відповідності до чинної Конституції, спільні інтереси розташованих тут громад сіл, селищ та міст. Але, на відміну від сьогоднішньої практики, районні й обласні ради повинні формувати власні виконавчі органи, які очолюють обрані на сесії голови рад. Ці ради повинні самостійно розробляти, ухвалювати й виконувати районні та обласні бюджети. Отже, має бути відроджене повноцінне (замість сьогоднішнього урізаного) самоврядування на рівні областей і районів. За такої ситуації обласні державні адміністрації мають зосередитись на функціях контролю щодо дотримання Конституції, законодавства України, координації діяльності місцевих органів виконавчої влади, виконання на території області загальнодержавних програм. Районні державні адміністрації взагалі ліквідовуються; в разі необхідності обласні державні адміністрації можуть створювати свої міжрайонні представництва.

Має також бути законодавчо жорстко врегульовано практику делегування органам місцевого самоврядування окремих державних функцій . Будь-яке делегування державних повноважень органам місцевого самоврядування має бути підкріплене необхідними фінансовими ресурсами, без такого забезпечення, повноваження не можуть виконуватись. Якщо ж таке виконання здійснюється органами місцевого самоврядування, держава відшкодовує ці витрати з урахуванням ставки кредитування НБУ.

Не менше важить і поділ компетенцій між різними рівнями влади. Нова влада повинна забезпечити чіткий поділ компетенцій між різними рівнями державної влади й місцевого самоврядування. А це значить, що кожен займатиметься своєю справою і не втручатиметься в чужі функції. Водночас зросте відповідальність кожного рівня влади за ефективне виконання функцій, покладених на нього законом. Для таких серйозних змін, необхідно ухвалити нову фундаментальну законодавчу базу: передусім це Закон про внесення змін до Конституції України (законопроект 3207-1), закони "Про самоврядування громади", "Про самоврядування району", "Про самоврядування області", "Про місцеві державні адміністрації (нова редакція)", "Про територіальний устрій".

Нарешті, ще одним завданням нової влади залишається підвищення правової захищеності місцевого самоврядування. Має бути підвищено правові гарантії для сільських, селищних, міських голів, депутатів місцевих рад. Єдиною підставою для дострокового припинення повноважень обраних посадових осіб місцевого самоврядування буде лише порушення ними закону, підтверджене вироком суду, що вступив у законну силу. Це значить, що самоврядування стане незалежним від адміністративного тиску "згори".

Окремою проблемою залишається система виборів до органів місцевого самоврядування. Не може викликати заперечень застосування пропорційної схеми в великих та середніх містах (у майбутньому - в містах-регіонах та містах-районах). Водночас застосування такої системи (з єдиним округом) в районах і областях суперечить конституційному положенню про те, що органи самоврядування району й області реалізують спільні інтереси територіальних громад. Тому, можливо, варто повернутися на цьому рівні до змішаної системи, де мажоритарна частина забезпечувала б гарантоване представництво в раді всіх територіальних громад. Що ж до сіл та невеликих поселень, то на цьому рівні доцільно зберегти суто мажоритарну систему.

Як вже зазначалося, основою для досягнення поставлених завдань є ухвалення законопроекту 3207-1 "Про внесення змін до Конституції України" та запровадження в українському законодавстві нормативних понять "поселення", "громада" і "регіон".

Невирішеним питанням залишається й утвердження фінансової спроможності місцевих рад, без якої самоврядування залишатиметься фікцією. На рівні закону за місцевими радами має бути закріплено достатні джерела фінансових надходжень, проведено поділ майна й землі на державну й комунальну власність. Громади при формуванні місцевого бюджету залежатимуть лише від закону, нормативів і власної економічної заповзятливості, а не від волі чиновників. А це значить, що місцева влада отримає змогу ефективно діяти в інтересах людей.

Децентралізація податків має забезпечити для органів місцевого самоврядування достатню фінансово-матеріальну основу для виконання власних повноважень. Субвенції, натомість, повинні забезпечити спроможність органів місцевого самоврядування виконувати делеговані державною повноваження.

З цією метою, як вважають фахівці, слід:

1) Збільшити питому вагу власних доходів місцевих бюджетів шляхом проведення відповідних податкових реформ.

При цьому існує проблема: Частка надходжень від місцевих податків та зборів є незначною (біля 4%) та постійно зменшується. Існують значні проблеми з адмініструванням цих податків. Водночас, саме частка власних доходів та їх ефективне адміністрування з боку органів місцевого самоврядування є найголовнішим чинником фіскальної децентралізації влади.

Жоден з місцевих податків та зборів не є бюджетоутворюючим. Слід зазначити, що лише частка надходжень ринкового збору перевищує 1% загальних надходжень місцевих бюджетів (загальний та спеціальний фонд разом).

2) Рекомендувати до запровадження в Україні змішану модель місцевого оподаткування. Головною частиною цієї моделі можуть стати податки на майно (податок на будівлі та споруди, податок на землю). Водночас частина податку з доходів фізичних осіб має не враховуватися при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (тобто відноситися до власних доходів місцевих бюджетів) та спрямовуватися на інвестиції у регіональний розвиток.

Податок на майно спочатку матиме суто облікове призначення. Ми повинні з'ясувати скільки і якого майна у нас є. Крім того, цей податок не повинен стати додатковим тягарем для пересічних громадян, представників малого та середнього бізнесу.

3) Реформувати систему справляння плати за землю.

Найбільшою проблемою справляння земельного податку є незавершеність земельної реформи в Україні, а саме обмеження прав власності на землю, і, як наслідок, обмеження ринкових земельних відносин. За таких умов податок на змелю не збирається у повному обсязі та не відіграє відповідної ролі у забезпеченні власних доходів місцевого самоврядування.

Необхідно зокрема:

завершити процес інвентаризації земель;

переглянути і впорядкувати звільнення від сплати податку;

вирішити проблему грошової оцінки земель;

вирішити проблеми ставок орендної плати за землю та її адміністрування податковою адміністрацією;

ввести плату за резервування земельних ділянок.

4) Запровадити сучасні методи управління місцевими бюджетами, зокрема програмно-цільовий метод.

Бюджетний ресурс завжди обмежений. Однак на сьогодні не приділяється увага ефективному витрачанню бюджетних коштів. Продовжується практика утримання мережі бюджетних установ, отриманої у спадщину від Радянського Союзу без огляду на економічну доцільність. Контроль за витрачанням коштів зводиться виключно до контролю за їх цільовим використанням. В той же час у більшості розвинутих країн проблему ефективного витрачання бюджетних коштів висунуто на перший план. Для її вирішення вводяться прогресивні технології бюджетування, націлені на результат. До речі, використання таких технологій є однією з вимог Євросоюзу. Україна однією з перших на пострадянському просторі задекларувала впровадження програмно-цільового методу. Однак, цей напрямок бюджетної реформи фактично не було здійснено.

Роботи щодо втілення в життя цих грандіозних намірів дуже багато, але ми її виконаємо, коли перейдемо від кулуарності та аматорства до відкритості та професійності.

Потрібно якомога швидше створити ефективну систему управління (координації, синхронізації) комплексом реформ.

Щодо кадрового забезпечення реформ.

Кадрова проблема – одна з найгостріших, яка дісталася новому керівництву держави. Дається взнаки брак висококваліфікованих кадрів, в органах публічної влади, на місцевому та регіональному рівнях, здатних працювати в умовах інформаційного суспільства, широких міжнародних зв'язків України, чесних, патріотично налаштованих. Для того, щоб підготувати нову генерацію управлінців, необхідно здійснити наступні кроки:

По-перше, уточнити, які саме фахівці-управлінці потрібні, оновити освітньо-кваліфікаційні характеристики з урахуванням потреб органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

По-друге, залучити широке коло практиків місцевого самоврядування, викладачів та науковців вищих навчальних закладів для підготовки нових програм і підручників, які вкрай необхідні сьогодні;

По-третє, максимально задіяти можливості місцевих центрів підвищення кваліфікації кадрів для надання інформаційно-освітніх послуг депутатам місцевих рад, яких налічується близько 240 тисяч, яких ніхто нині не вчить.

Таким чином, ми позначили головні проблеми та найбільш імовірні перспективи подальшого розвитку місцевого самоврядування. Проте, ми усвідомлюємо, що на ці питання можуть бути й інші погляди. Ми ставимося до них з повагою і толерантністю і готові до діалогу.

1 Адміністративним одиницям найнижчого рівня.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...