WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Ризики та потенційні загрози впровадження конституційних змін у частині територіальної організації влади та місцевого самоврядування -

Ризики та потенційні загрози впровадження конституційних змін у частині територіальної організації влади та місцевого самоврядування -

Поєднання у містах із спеціальним статусом функцій самоврядної та виконавчої влади ускладнює ситуацію управління, коли повноваження міського голови та глави Київської державної адміністрації поєднані у одній особі. Це призводить до плутанини у сфері розподілу предметів відання виконавчої влади і місцевого самоврядування, до політичних конфліктів навколо влади у Києві, ускладнює контроль за самоврядною владою з боку територіальної громади. Необхідно також врегулювати правовий статус Севастополя. Відсутність відповідного закону заважає нормальному процесу вирішення питань місцевого значення, що сприяє загостренню соціально-політичної ситуації у ньому.

Другий варіант, згідно з яким пропонуєтьсясистема місцевої публічної влади, у якій місцеві державні адміністрації функціонують на рівні областей, у містах із спеціальним статусом. При цьому допускається можливість створення представництв обласних державних адміністрацій (для виконання контрольно-наглядових функцій) у районах. Місцеве самоврядування в особі його органів функціонує на рівні громад, районів, областей, у містах із спеціальним статусом.

Це – більш спрощена система АТУ, яка має більше шансів бути ефективною у разі недопущення інших ризиків, що викладені нижче.

Ризики, пов'язані з введенням так званого "регіонального самоврядування":

При формулюванні норм Конституції, які стосуються правового статусу та повноважень органів публічної влади різних рівнів, маємо врахувати, що до сьогодні радянську модель влади остаточно не було демонтовано. Внесення змін до Конституції України 08.12.2004 року та запровадження принципу партійного квотного представництва в усіх державних органах, партійних виборчих систем на національному та місцевому рівнях зумовили остаточне розбалансування політичної системи держави, як на національному так і на місцевому рівнях.

Ризик введення "повноцінного регіонального самоврядування" зумовлюється також суб'єктивними факторами – низьким рівнем політичної культури політиків центрального та місцевого рівнів, відсутністю установок політичних сил на досягнення компромісу, зневагою до чинного законодавства, перевищенням влади, самочинством, маніпулюванням інтересами виборців.

За цих умовреформа місцевого самоврядування на основі лише конституційних змін не може відбутись без утворення реально спроможних територіальних громад. У нових конституційних умовах районні та обласні ради залишатимуться "керівниками" для сільських, селищних та міських рад. Тобто буде відтворюватись де-факто "радянська матрьошка". Не буде досягнута основна мета конституційних перетворень.

Ризики, пов'язані з наданням МДА координаційних функцій (варіант МДА префекторального типу) щодо діяльності територіальних підрозділів (органів) міністерств та інших органів виконавчої влади центрального рівня. Після введення інституту префектури організація та діяльність територіальних підрозділів ЦОВВ має зазнати суттєвих змін, оскільки саме ці органи здійснюватимуть поточне адміністрування всіх справ місцевого значення. Виходячи з цього, важливо чітко визначити зміст координаційних функцій МДА, щоб уникнути дублювання функцій двох структур публічної влади. Певний час буде потрібний для визначення необхідності утворення тих чи інших територіальних підрозділів для областей, районів та міст, районів у містах. До координаційних функцій МДА слід віднести налагодження дієвого механізму збалансованої державної регіональної політики, узгодження регіональних інтересів, здійснення контролю за виконанням регіональних програм розвитку.

Лише після цього мають бути переглянуті функції місцевої виконавчої влади, ліквідовані районні державні адміністрації з виконавчо-розпорядчими функціями. Оптимістичний прогноз здійснення таких інституціональних перетворень передбачає 5-7 років. До цього часу необхідно розв'язати проблеми, пов'язані із розташуванням декількох територіальних громад на одній і тій самій території ("міста у містах", "міста у районах міст" тощо). Так само потребує вирішення питання щодо належності громадам земель, розташованих за межами населених пунктів. Територіальний аспект – лише частина багатьох нагальних проблем у сфері місцевого самоврядування, що потребують вирішення. Першочерговими з них є закладення реальної, а не декларованої, матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування, надання йому власних джерел надходжень, необхідних для виконання усього комплексу завдань і повноважень. У зв'язку з цим, питання територіального устрою потрібно розглядати у комплексі з іншими проблемами.

Ризики, пов'язані із недосконалістю муніципальної виборчої системи, яка не враховує повною інтереси територіальних громад:

Чинне муніципальне виборче право створило об'єктивну основу для послаблення всієї інституціонально-політичної системи, постійного відновлення конфліктів на субнаціональних рівнях територіальної організації влади. Недосконалий механізм формування місцевих рад за діючою пропорційною системою зумовлює такі гострі проблеми:

  • неадекватне представлення інтересів населення окремих територіальних одиниць у межах регіону при формуванні депутатського складу обласної ради, що має вираження передусім у нерівномірному представництві районів і міст в обласних радах. Сотні територіальних громад сіл, селищ не мають своїх представників у районних радах. Так само у будь-якій з областей є 2-5 районів, які не представлені в обласних радах;

  • обмежений доступ виборців до інформації про конкретних осіб, які обираються до місцевих рад за партійними списками (система закритих списків);

  • надмірне представництво бізнесових кіл у місцевих радах за рахунок зниження представництва соціально-культурної сфери, посилення ролі бізнес-корпоративних інтересів при прийнятті політичних рішень, поширення практики політичних суперечок, спекуляцій, маніпуляцій інтересами виборців;

  • послаблення безпосереднього зв'язку депутатів місцевих рад із населенням, розрив між реальними потребами виборців і місцевою політикою;

  • політизація органів місцевого самоврядування, дерегіоналізація місцевої політики, приділення місцевими радами надмірної уваги питанням загальнодержавного, а не місцевого значення;

  • складнощі формування політичних коаліцій, які б адекватно представляли електоральні уподобання населення, сприяли б виробленню ефективної політики місцевого розвитку;

  • наявність диктату з боку партійних лідерів по відношенню до однопартійців, що входять до складу місцевих рад.

Це має вираження у протистоянні:

  • між обласними державними адміністраціями (ОДА) та обласними радами, які мають політичний та ідеологічний контексти. Голови ОДА, які представляють одну політичну силу, не знаходять підтримки своєї політики у представницьких органах місцевого самоврядування, більшість у яких сформована іншими політичними силами. Винятком є окремі регіони (Донецька, Луганська області, АР Крим, Севастополь), де ситуація характеризується монополізмом однієї політичної сили, а боротьба різних угрупувань всередині цієї політичної сили не має публічного характеру;

  • між міським головою та міською радою, яке часто зумовлено їх різною партійною приналежністю. Політичні угрупування, що не змогли провести на посаду міського голови свого кандидата, намагаються усунути діючих міських голів шляхом переформування більшості у радах або через місцеві референдуми.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...