WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Законодавче забезпечення місцевого самоврядування -

Законодавче забезпечення місцевого самоврядування -

Ще однією проблемою законодавчого забезпечення місцевого самоврядування, яке містить більше як 3 тисячі нормативних актів, де згадується термін "місцеве самоврядування", та біля 700 законів безпосередньо пов'язані із цією сферою, залишається неузгодженість окремих законів та інших нормативно-правових актів, застарілість підходів, викладених у деяких з них.

Відсутність концептуального бачення розбудови законодавчого забезпечення місцевого самоврядування призводить до дезінтеграції учасників законотворчого процесу, безсистемного напрацювання законодавчих актів, неузгодженості щодо їх розробки і прийняття, розпорошеності підходів до визначення статусу, компетенції, відповідальності суб'єктів місцевого самоврядування.

З метою ліквідації зазначених проблем на основі затвердженої рішенням Кабінету Міністрів України Концепції Міністерством юстиції розроблена Програма законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування, яка визначає, що подальший поступ законодавства про місцеве самоврядування залежить від врахування наступних принципів його розвитку:

1. Комплексного підходу до розвитку законодавства в цілому і розробки окремих нормативно-правових актів, який замість внесення косметичних змін до базового Закону про місцеве самоврядування передбачатиме розробку установчого акту, що визначить систему місцевого самоврядування в цілому.

2. Органічного поєднання статусного (установчого), функціонального і галузевого методів нормативного регулювання. Доцільно забезпечити законодавче регулювання різних рівнів та елементів системи місцевого самоврядування: щодо статусу територіальних громад та їх об'єднань, щодо статусу районних і обласних органів місцевого самоврядування, щодо порядку здійснення (і контролю за виконанням) органами місцевого самоврядування наданих їм Законом повноважень органів виконавчої влади; чітко розподілити сфери компетенції та повноваження між органами місцевого самоврядування та органами державної влади на основі законодавчого розмежування понять "повноваження державної влади (органу виконавчої влади)", "повноваження місцевого самоврядування". При цьому до повноважень державної влади мають бути віднесені повноваження, наслідки виконання яких (в першу чергу – правові, організаційні та соціально-економічні) пов'язані з інтересами населення України в цілому, в той час, як наслідки виконання повноважень місцевого самоврядування спрямовані на безпосереднє забезпечення життєдіяльності територіальної громади, пов'язані з її інтересами.

Виходячи із установчих, статусних актів, доцільно розбудувати законодавство про фінансово-економічні основи місцевого самоврядування, зокрема, прийняти акти про фінанси місцевого самоврядування, про комунальну власність, про місцеві податки і збори тощо.

Важливим напрямом законодавчого регулювання щодо місцевого самоврядування повинні стати галузеві законодавчі акти, які стосуються відносин у сферах землекористування, містобудування, комунального господарства, довкілля тощо ("Про охорону навколишнього природного середовища", Земельний кодекс, "Про ветеринарну медицину", "Про охорону праці", "Про основи містобудування", "Про карантин рослин", Кодекс про надра, "Про зв'язок", "Про планування і забудову територій", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про вищу освіту").

Нормативно-правове регулювання має охопити і локальний рівень. Це стосується, насамперед, поширення практики розробки і прийняття статутів територіальних громад;

3. Підготовки проектів нормативно-правових актів з врахуванням і в контексті структурних реформ, зокрема, адміністративної, судово-правової, адміністративно-територіальної, регіональної політики тощо.

4. Фінансового обґрунтування проектів нормативно-правових актів.

5. Постійного наукового моніторингу, супроводження та експертизи відповідних проектів нормативно-правових актів.

6. Проведення на законодавчій основі експериментів щодо запровадження нових форм організації місцевого самоврядування, інновацій в ході муніципальної реформи.

7. Додаткове делегування органам місцевого самоврядування повноважень місцевих органів виконавчої влади щодо прийняття рішень нормативного характеру.

8. Оптимізація моделі здійснення влади на регіональному рівні в межах Конституції та на основі Концепції державної регіональної політики.

Реформування системи місцевого самоврядування, в тому числі і на рівні регіонів, яке передбачається здійснити в процесі реалізації адміністративної реформи, пов'язане з одночасним реформуванням адміністративно-територіального устрою. Цей етап адміністративної реформи розрахований на 2005-2010 роки.

В процесі такого реформування передбачається на основі принципу субсидіарності уточнити повноваження районних і обласних рад, зокрема, по управлінню спільним майном.

Законодавче забезпечення розвитку місцевого самоврядування має відповідати конституційним основам його організації, а також принципам Європейської Хартії місцевого самоврядування щодо організаційної, правової і фінансово-економічної самостійності територіальних громад.

Процес подальшої розбудови такого демократичного інституту як місцеве самоврядування не може бути обмежений вдосконаленням законодавчої бази для діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Повинні відбутися психологічні зміни у громадській свідомості, люди повинні бажати змінити своє життя на краще. Також повинна бути вирішена кадрова проблема, в органах місцевого самоврядування повинні працювати фахівці. Якомога більше повинен залучатись науковий потенціал, вже напрацьований як вітчизняний так і закордонний досвід.

Головна відмінність нинішнього етапу розвитку нашої держави полягає у формуванні твердого переконання у незворотності процесу зміцнення позицій місцевого самоврядування в нашій державі, а також необхідності досягнення основних європейських стандартів та параметрів організації державного і суспільного життя.

Так, на виконання зобов'язань перед Радою Європи Україна без застережень ратифікувала Європейську Хартію місцевого самоврядування, яка на сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи, що містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, які є обов'язкові для держав-членів Ради Європи.

На даний час в Україні триває процес імплементації Європейської Хартії місцевого самоврядування, темпи і обсяги якої нажаль не в повній мірі задовольняють Конгрес місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ), яким здійснюється моніторинг за дотриманням положень Хартії з боку країн – членів Ради Європи. Саме з цією метою керівники та доповідачі КМРВЄ не раз відвідували Україну.

Останні візити доповідачів КМРВЄ пройшли під критичною нотою. Зокрема вони відзначали дефіцит законодавства щодо місцевого самоврядування, брак "політичної волі" щодо здійснення адміністративної реформи, невиконання і неімплементованість в повному обсязі у національне законодавство положень Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Подоланню цих недоліків сприятиме вдосконалення національного законодавства, зокрема, з урахуванням висновків та рекомендацій, висловлених Конгресом місцевих та регіональних влад Європи. Поряд з цим, з метою більш достовірної та своєчасної поінформованості Конгресу про політичну, економічну ситуації в Україні, а також про процеси здійснюваних реформ необхідно створити сприятливі умови для прозорої співпраці органів влади України з Конгресом, що сприятиме більш глибокому розумінню та об'єктивності в оцінці реакції України на висновки та рекомендації Конгресу.

На сьогоднішній день, широко обговорюється проект Європейської Хартії регіонального самоврядування, зокрема, з точки зору того, який юридичний характер повинен мати Європейський правовий механізм з регіонального самоврядування. Цій темі була присвячена 13-та Конференція європейських міністрів, відповідальних за регіональну політику та місцеве самоврядування, яка відбулася 26-28 червня 2002 року у м.Гельсінкі (Фінляндія) і на якій була присутня делегація з України на чолі з Міністром юстиції О.В.Лавриновичем.

Україна як держава-член Ради Європи, високо оцінюючи роль цієї міжнародної інституції у розвитку регіонального самоврядування, виступила за надання Європейській Хартії регіонального самоврядування статусу рекомендації для держав-членів Ради Європи.

Ця позиція України була підтримана, зокрема, Великою Британією, Францією, Швецією, Норвегією, Данією, Ісландією, Нідерландами, Туреччиною, Мальтою, Грузією. Конференція рекомендувала Комітету Міністрів Ради Європи доручити Керівному комітету місцевої і регіональної демократії Ради Європи розробити проекти регіонального самоврядування різних типів з врахуванням всіх пропозицій, висловлених під час Конференції, а також досвіду країн-членів Ради Європи та положень Європейської Хартії місцевого самоврядування. Саме ці проекти планується розглянути під час 14 Конференції європейських міністрів, відповідальних за питання місцевого і регіонального самоврядування у Будапешті у 2004 році.

Loading...

 
 

ֳ


...