WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Публічне управління у вимірах інформаційного суспільства -

Публічне управління у вимірах інформаційного суспільства -

Держава як особливий суб'єкт знання вже втратила монопольне право як на наукове знання, так і на знання взагалі, яке умовно можна назвати знанням про дійсний стан речей. Особливістю останнього виду знання є: а) те, що його предмет є суто прагматичним, й тому може бути сформульований у термінах цілей та мотивації саме цієї держави (цього уряду або іншого органу публічного управління) і саме в цей час. З цієї причини він потребує періодичного перевизначення; б) цей предмет не має чітко окреслених границь, тому держава має великі складнощі щодо визначення кола суб'єктів знання, достатнього для вироблення необхідного об'єму знань; в) об'єм цього виду знань ніколи не може бути надлишковим, потреби в ньому ніколи не можуть бути точно визначені. Зазначені особливості в умовах інтенсифікації інформаційно-комунікативних зв'язків, зростання обсягів інформації та знань детермінують ситуацію, в якій кожний окремий суб'єкт знання має фрагментарне уявлення про дійсність. Держава сьогодні може ефективно діяти в сфері управління суспільним розвитком лише за умови когерентної взаємодії з іншими агентами соціального простору, які є суб'єктами знання і здатні до самоорганізації. Органи публічного управління всіх рівнів мають виконувати, висловлюючись мовою синергетики, роль аттракторів, тобто таких соціальних агентів, соціальна позиція яких є точкою сходження дії всіх інших агентів. В цьому аспекті рух до інформаційного суспільства передбачає посилення та розширення тенденції інституціоналізації знання взагалі, а не тільки наукового. Йдеться про перехід контингенту індивідуальних та колективних агентів, які мають знання, до кола інституціоналізованих суб'єктів знання, які, маючи такий статус, не тільки мають, але й реалізують знання, включаючись в процес когерентної взаємодії в цілях суспільного розвитку.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що органи публічного управління в Україні знаходяться ще на початковій стадії формування елементів парадигми вибору. Побудова інформаційного суспільства має виходити з філософії реформ, яка передбачає одночасне перегрупування всіх елементів соціальної організації, в першу чергу, системи публічного управління як ключової зони невизначеності з урахуванням можливого опору запланованим змінам з боку людей, які є кадровим складом цієї системи. Остання має бути поставлена в умови когерентної взаємодії з іншими соціальними агентами, особливо в площині обміну інформацією та знаннями, що потребує формування так званої сітьової культури [24, с.57-58]. Це, в свою чергу, актуалізує проблему створення цілераціональної когнітивної схеми прийняття рішень у масштабах суспільства, тобто такої схеми, яка породжує суспільно важливі рішення за результатами операцій над різними видами знань різними суб'єктами знань. Така схема має стати поряд із специфікою розподілу та кооперації праці однією з базових умов функціонування суспільства, визначати такі структурно-функціональні зв'язки елементів, які притаманні інформаційному суспільству. Вслід за Дж. Гелбрейтом ці базові умови ми можемо назвати техноструктурою. Під цим поняттям він розуміє апарат для групових рішень, апарат для об'єднання та аналізу інформації, що доставляється множиною людей, з тим, щоб дійти рішень, які виходять за межі компетенції кожної окремої людини [25, с. 119]. Цілераціональна техноструктура має перетворити соціальний простір в єдиний організаційно-динамічний комплекс, визначити в суспільстві найбільш ефективний розподіл влади та відповідальності, ієрархію взаємозалежностей у процесі формулювання та прийняття рішень, створити умови для встановлення відносин та зв'язків між суб'єктами як носіїв різних знань, позицій і субкультур.

1 Кун Т. Структура научных революций / Пер. с англ. И.З. Налетова. Общее редактирование и послесловие С.Р. Микулинского и Л.А. Марковой. Изд-е 2-е. – М.: Прогресс, 1977. – 302 с.

2 Цикин В.А. Философия самоорганизации сложных систем: Монография. – Сумы: СДПУ, 2001. – 196 с.

3 Термін "публічне управління" ми застосовуємо для позначення процесу реалізації двох гілок публічної влади – державної влади і місцевого самоврядування.

4 Оболенський О.Ю. Державне управління та державна служба: сучасні напрями розвитку / Рецензенти М.П. Орзіх, А.Ф. Мельник. Одеса, АО Бахва, 2003. – 320 с.

5 Державне управління в Україні. Наукові, правові, кадрові, організаційні засади: Навч. посіб. /За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Львів, 2002. – 351 с.

6 Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством: Монографія. – Д.: ДРІДУ НАДУ при Президентові України, 2003. – 456 с.

7 Шаров Ю. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті: концептуальні аспекти. – Д., Видавництво ДФ УАДУ, 2001. – 303 с.

8 Алексєенко І. Соціокультурні підстави нової системи міського управління //Зб. н. пр УАДУ при Президентові України. – Випуск 2,Частина 1. К.: Вид-во УАДУ, 2000.- С. 3 – 9.

9 Бойчук В. Регіональний аспект мотиваційних особливостей підвищення кваліфікації державних службовців// Зб. н. пр. УАДУ при Президентові України. – Вип. 2, ч. 1.- К.: Вид-во УАДУ, 2000.- С. 282 – 289.

10 Бойко-Бойчук О., Мейжис І., Федів І. , Хорунжий А. Соціально-культурні бар'єри на шляху муніципальної реформи: Колективна монографія / За заг. ред. О.Бойка –Бойчука. - Миколаїв, Атол, 2000.- 254 с.

11 Смаг ін І. Ідеологічне поле державної служби: структура та взаємозв'язок з управлінською свідомістю // Зб. н. пр. УАДУ при Президентові України. – Вип. 2, ч. 1.- К.: Вид-во УАДУ, 2000. - С. 219 – 224.

12 Войтович Р. Історичні та теоретико-методологічні передумови виникнення сучасних процесів глобалізації управління // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2003. - № 3. С. 557 - 565.

13 Храмов В.О., Храмов О.В. Цивилитарное государство в перспективе глобального мира // Соціогуманітарні проблеми глобалізації. Матеріали засідання Дискусійного клубу української науково-педагогічної інтелігенції 7 листопада 2003 р. – К.: Видавництво УАЗТ. – с. 21 – 24.

14 Линьок К. До проблеми використання процесів самоорганізації у державних ієрархіях//Управління сучасним містом.- 2003.- № 4-6 (10).- с.9-16.

15 Нижник Н., Черленяк І. Синергентично-рефлексивна модель соціальної самоорганізації та управління // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2003. - № 3. С. 5 – 14.

16 Цикин В.А. Философия самоорганизации сложных систем: Монография. – Сумы: СДПУ, 2001. – 196 с.

17 Молодцов А.В. Соционика для менеджера: Учебное пособие. – К.: ИСИО. – 208 с.

18 Даль Р.А. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція / Пер. З англ.. О. Д. Білогорського. – Х.: Каравела, 2002. – 216 с.

19 Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура / Пер. С англ., под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М.: Гос. Ун-т. Высш. шк. эномики, 2000. – 606 с.

20 Соломкина М.М. Изменение как социологическая проблема и как системний феномен.// Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. -1998.- № 1. С.93-100.

21 Храмов В.О., Храмов О.В. Цивилитарное государство в перспективе глобального мира // Соціогуманітарні проблеми глобалізації. Матеріали засідання Дискусійного клубу української науково-педагогічної інтелігенції 7 листопада 2003 р. – К.: Видавництво УАЗТ. – с. 21 – 24.

22 Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження, категорії, громадянське суспільство / Пер. з нім. А. Онишка. – Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського національного ун-ту ім. І. Франка, 2000. – 317 с.

23 Шаров Ю. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті: концептуальні аспекти. – Д., Видавництво ДФ УАДУ, 2001. – 303 с.

24 Марчук Є.К. Україна: нова парадигма поступу. К.: "Аваллон", 2001. – 216 с.

25 Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество/ пер. с англ. / М.: Прогресс. – 1969.- 480 с.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...