WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Особливості класифікації норм, які регулюють діяльність керівництва районних, обласних рад -

Особливості класифікації норм, які регулюють діяльність керівництва районних, обласних рад -

Конституція України, норми якої є нормами прямої дії, не визначає поняття "державне управління" – воно замінене поняттями "виконавча влада" і "місцеве самоврядування" (ст.ст.118, 119). Статтею 143 Конституції України територіальним громадам села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування надані значні управлінські повноваження: щодо управління майном, яке знаходиться у комунальній власності, щодо затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку та контролю за їх виконанням; щодо утворення, реорганізації, ліквідації комунальних підприємств; повноваження у сфері бюджетних відносин та інше. Що стосується районних, обласних рад, Конституцією України встановлені такі повноваження, які відповідають більш високому управлінському рівню: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контроль їх виконання, затвердження районних, обласних бюджетів та інше. Окремо слід зазначити право надання законом органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади та їх підконтрольність відповідним органам виконавчої влади з питань здійснення.

Однак, Конституцією України, як зазначають дослідники, невизначеним залишено статус і порядок формування районних, обласних рад [20, С.128]. Вважається, така невизначеність існує щодо органів місцевого самоврядування усіх рівнів. Законодавець встановлює бланкетну норму, якою визначатиме порядок формування, компетенцію.

Ще однією особливістю конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування є те, що статтею 140 Конституції України встановлене право, а не реальна здатність, як це вказано у Європейській Хартії про місцеве самоврядування, органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину місцевих справ і управляти нею, діючи у межах закону і в інтересах місцевого населення, нести юридичну відповідальність. Реальна здатність означає можливість здійснення незалежного від державного бюджету бюджетного фінансування, визначення кола місцевих податків та зборів. Однак, у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" можна знайти відповідність більш як по двадцяти позиціях з тридцяти пунктів першої частини Європейської Хартії місцевого самоврядування [21, С.73]. Це означає, що чинне українське законодавство дає органам місцевого самоврядування право регламентувати значну частину справ з управління державою.

Управлінські повноваження районних, обласних рад можна розділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішньо управлінські відносини регулюють норми підпунктів 1-6, 8, 10-11, 15 пункту 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою встановлено коло питань, що вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради стосовно діяльності відповідної ради, а також статті 45 – 59, що регламентують порядок формування, організацію роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Зовнішніми можуть бути визнані відносини щодо делегування повноважень (ст.44), норми підпунктів 7, 9, 12-14, 16-32 пункту 1 статті 43, норми пунктів 2, 3 цієї ж статті.

Крім Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", система чинного законодавства містить низку нормативно-правових актів, які регулюють організаційно-управлінські відносини у сфері діяльності районних, обласних рад.

Однак, вважаємо за доцільне більш докладно зупинитись на класифікації норм, які регулюють управлінські повноваження керівництва районних, обласних рад.

Управлінські повноваження керівництва районних, обласних рад визначені у межах тих повноважень, які має районна, обласна рада. Ці повноваження можна розділити на статутні та зовнішні.

Статутними названі повноваження, встановлені нормами, які визначають керівництво рад як посадових осіб місцевого самоврядування: пункти 1-4 статті 55; пункти 1, 4 статті 56; пункт 8 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", норми Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" [22], "Про службу в органах місцевого самоврядування" [23]. Висновок про те, що Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" поширює дію на керівництво районних, обласних рад зроблений на підставі аналізу змісту норм цього Закону. Так, у статті 3 вказано, що посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою. Стаття 10 регламентує, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється "на посаду голови або заступників голови районної, ..., обласної ради ... шляхом обрання відповідною радою".

Зовнішніми названі повноваження, встановлені нормами, які регулюють взаємовідносини керівництва рад із відповідними радами, а також із громадянами, їх об'єднаннями, трудовими колективами, державними організаціями, іншими органами місцевого самоврядування: пункти 5-7 статті 55; пункти 2, 3 статті 56; стаття 57; пункти 3, 4 статті 58 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

При визначенні норм, які регулюють зовнішні повноваження керівництва районних, обласних рад, необхідно врахувати те, що вони є й депутатами місцевих рад. Відповідно до пункту 1 статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова районної, обласної ради обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради. Такий самий порядок обрання заступника голови районної, обласної ради (п.1 ст.56 Закону).

Отже, особливістю статусу керівництва районних, обласних рад є те, що вони, поряд із повноваженнями депутата місцевої ради, повинні виконувати додаткові повноваження, визначені статтями 55, 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Звідси – їх зовнішні повноваження регулюють й Законами України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" [24], "Про фермерське господарство" [25], Земельний Кодекс України [26] та інші. Положення законів конкретизуються підзаконними нормативними актами, серед яких можна відзначити Указ Президента України "Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні" [27], постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади" [28] та інші.

Третьою класифікаційною групою названа група нормативно-правових актів, норми яких регулюють бюджетно-фінансові та матеріальні відносини.

Серед нормативно-правових актів, які входять до складу цієї класифікаційної групи, як основні є Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетний кодекс України. Крім цих, існує широке коло інших законів і підзаконних актів.

Згідно Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що знаходяться у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних, обласних рад (ст.142 Конституції України). Матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначає Розділ ІІІ Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в якому вказано, що нею є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст.ст.60 – 70 Закону).

Наступне питання стосується природних ресурсів, які, відповідно частині 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", також відносяться до матеріальної основи місцевого самоврядування. Обласна рада не наділена правом володіти природними ресурсами. Вона має право: а) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду або під заставу цих об'єктів, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; б) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління такими об'єктами; в) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів обласного значення, а також про скасування такого дозволу (частини 19, 20 статті 43 Закону).

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...