WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Конституційна демократична держава як чинник розвитку громадської активності населення -

Конституційна демократична держава як чинник розвитку громадської активності населення -

Конституційна демократична держава як чинник розвитку громадської активності населення

Реальна демократія не уявляється без усвідомленої, організованої, орієнтованої на суспільні справи громадської активності населення. З іншого боку - саме громадянське суспільство може існувати тільки в умовах демократії, оскількилише демократична держава здатна забезпечити високий рівень розвитку та функціонування громадянського суспільства взагалі і всіх його інститутів, зокрема. В цьому контексті є підстави для висновку про те, що громадянське суспільство і демократична держава взаємно зацікавлені у становленні та зміцненні конституційних засад державності, вибудуваних на принципах верховенства права, розподілу функцій влади, системі взаємних противаг і стримувань, гарантіях прав і свобод громадян. Саме тому органи державної влади України повинні бути налаштовані та орієнтовані на публічний, відкритий і чесний діалог з громадськістю в процесі розробки, обговорення та прийняття змін до Основного Закону держави.

Соціологічні дослідження сучасного українського суспільства фіксують досить низький рівень громадської активності та участі населення. Це, на думку соціологів, пов'язано з тим, що більшість громадян України не бачать для себе можливості впливати на рішення влади як на загальнодержавному так і регіональному рівнях. За даними омнібусу – 2007, проведеного Інститутом соціології НАН України, 73,4% населення не поділяє думку про те, що в період між виборами країною керують у відповідності до волі народу і, взагалі, піддає сумніву демократичність самої процедури виборів (1, с.475). Незмінно низьким залишається і рівень участі населення у діяльності громадських організацій та об'єднань ( 87,2% громадян України не належать до жодної з громадських організацій), які є інституційною основою громадянського суспільства і демократичного політичного розвитку країни ( 1, с. 476). Закріплені у Конституції права і свободи, на думку опитаних, носять формально декларативний характер. Таким чином, за результатами соціологічного дослідження, "...на загал громадяни України в цілому не оцінюють її політичну систему як здатну забезпечити справжню демократію"( 2, с. 56). Все це можна віднести до низки об'єктивних і суб'єктивних причин, які не сприяють підвищенню громадської активності населення.

Демократична, правова держава не лише забезпечує кожному громадянину можливість брати участь у державних і громадських справах, а й сприяє залученню громадськості в особі громадських організацій та об'єднань до співпраці з владними інституціями. Перманентна криза української влади, спричинена не в останню чергу боротьбою двох гілок влади, позначилася на зосередженні сил і ресурсів обох "воюючих сторін" в напрямку збільшення власних повноважень. Це не могло не позначитися на рівні довіри громадськості до всіх, без винятку, органів державної влади і, як наслідок – орієнтації на співпрацю з ними. За даними омнібусу – 2007, майже кожен п'ятий опитаний однією з найприкметніших рис сьогоденної України вважає слабкість влади ( 3, с.66).

Конституційна демократична держава і громадянське суспільство в сучасному цивілізованому світі виступають як дві взаємозалежні складові життєдіяльності як кожної окремої людини так і суспільства загалом. Це, на нашу думку, не заперечує альтернативність їх рис та ознак. Навпаки – є свідченням їх взаємозалежності та обумовленості. Як без розвиненого громадянського суспільства не може бути правової демократичної держави, так і без останньої не може ефективно і динамічно розвиватися громадянське суспільство. Звідси – зацікавленість громадськості у існуванні демократичної, конституційної держави, а держави – в активному громадянському суспільстві.

Говорити про громадську активність населення бачиться можливим за умови наявності активного громадянина як самостійного суб'єкта усвідомленої діяльності, який позиціонує себе індивідуальним членом суспільства, володіє комплексом прав і свобод, вміє ними раціонально користуватися, і, водночас, здатний усвідомлювати власну відповідальність перед суспільством. Гарантом такого статусу громадянина має стати конституційна, правова держава. В її завдання входить реальне забезпечення прав і свобод громадян, створення умов, які б сприяли їх реалізації, забезпечення можливостей для вияву ініціативи, здібностей і, взагалі, громадської активності індивідів.

Громадська активність починається з прав і свобод громадян, їх економічної незалежності, активної суспільної позиції. Наявність конституційної демократичної держави є гарантією того, що остання готова захищати права і свободи громадян, їх законні інтереси і потреби за допомогою конституційних приписів.

Процес публічного обговорення конституційних змін – гарна нагода для стимулювання діалогу між державою та громадянським суспільством, рівень якого (діалогу) сьогодні більшістю експертів з інформаційної політики визначається як незадовільний. Це можливість для влади не лише звірити свої пріоритети в конституційному реформуванні з очікуваннями громадян, але й провести широку роз'яснювальну роботу стосовно державної політики взагалі і, тим самим, забезпечити суспільну підтримку діяльності Президента та Уряду України. Наслідком такого діалогу може стати підвищення громадської зацікавленості державними справами з боку молодого громадянського суспільства України й зростання активності громадських організацій і об'єднань.

Відсутність умов для реалізації активності громади може призвести до накопичення негативної соціальної енергії, посилення нищівної критики всіх дій влади і глибокого розчарування, що є вкрай небажаним для перспектив демократії в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін/ За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2007.

2. Малюк А. Оцінка громадянами стану демократії в Україні./ Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін/ За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2007. – с. 48 – 59.

3. Тарасенко В. Проблемна влада України./ Динаміка соціальних змін/ За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2007. – с. 60 – 69.

Loading...

 
 

ֳ


...