WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Підходи до формування та застосування індикаторів оцінювання еволюції населених пунктів та їх територіальних громад -

Підходи до формування та застосування індикаторів оцінювання еволюції населених пунктів та їх територіальних громад -

У процесі аналізу розподілу міських земель необхідно виділити наступні напрямки:

аналіз пропорцій між загальною площею міських земель, селітебною зоною, промисловою зоною, вільною площею під забудову. Тут також слід звернути увагу на віддаленість місць роботи від місця проживання і розподіл житлового фонду по мікрорайонах (у процесі старіння житлового фонду частина міських кварталів може перетворюватися в нетрі, у той час як інша частина, що будується на нових майданчиках, буде відповідати вже підвищеним вимогам до комфорту. Такий спосіб міської забудови, у цілому, являє собою не що інше, як поступове розповзання нетр по всьому міському простору, що, у свою чергу, призводить до зниження комфортності проживання в місті). У свою чергу, обсяг вільної площі під забудову являє собою своєрідний резерв розвитку міста, що підвищує його інвестиційну привабливість;

аналіз співвідношень площ під збитковими, середньо -, і високоприбутковими міськими підприємствами. Результатом останнього повинні стати висновки, що дозволяють здійснити зонування. Природним принципом при цьому є перекладання більшої частини земельного податку на збиткові і малоприбуткові підприємства, і поступове вилучення неефективно використовуваних міських земель у їхніх власників (у випадку вітчизняної господарчої практики – вилучення раніше зроблених міською владою відводів землі у погано працюючих підприємств).

Еволюцію міста можна уявити як результат взаємодії перерахованих вище великих підсистем – населення, житлового фонду, міських підприємств і міських земель. Процес еволюції з'ясовується при аналізі взаємодій різних міських підсистем. В процесі еволюції міста виділяють етапи розвитку, зростання, стагнації і занепаду [11]. Крім змін, що приводять до тривалих, відносно віддаленим у часі ефектам в еволюції міста, необхідно виявляти і фіксувати "вузькі місця" у сьогоднішнім становищі міста. Вони істотно доповнюють дані, на основі яких будуються програми дій і сценарії розвитку міста.

Звернемо увагу, що не завжди системи індикаторів містять дані, потрібні для аналізу наведеного типу. Це ще раз підтверджує думку про те, що система індикаторів розробляється з конкретними прагматичними цілями, тобто, з самого початку орієнтується на певного споживача (міський голова, депутатський корпус, виконком і його галузеві підрозділи, органи влади регіонального і центрального рівня тощо) та коло задач, які мається на увазі вирішувати на базі системи показників (загальне уявлення щодо стану міста і окремих аспектів його існування, порівняння з іншими містами, місце і значення даного міста у регіоні, аналіз стану міста і прогнозування його еволюції, поточне і перспективне планування, оцінювання виконання попередніх планів, аналіз тенденцій змін по галузях і напрямках функціонування міста тощо).

Тут слід зробити ще одне зауваження. Не зважаючи на логічність, реалістичність і коректність висновків із аналізу стану і прогнозу еволюції міста, не слід переоцінювати можливості і бажання місцевих управлінців змінити на краще хід подій, що приводить міста у стан занепаду. Суб'єктивні і політичні фактори часто переважають цінність аналізу і прогнозування. При цьому, коректність отриманих сценаріїв і оптимальність рекомендацій щодо програм дій міської влади не має значення. Владно-корпоративні структури, що керують у містах, свідомо чи несвідомо дотримують правила компромісу інтересів, що, у більшості випадків, виключає необхідність здійснення будь-якого аналізу і прогнозування соціально-економічних процесів. Місто і його керівництво пливе за течією "непереборних" обставин, ледь встигаючи реагувати на відхилення від так званої норми, тобто, вирішуючи найбільш гострі проблеми, що ставить життя. Якщо усе-таки аналіз і прогнозування виконуються, то, зазвичай, висновки і пропозиції, що не збігаються із намірами і баченням міських керівників, просто ігноруються; а ті висновки, що співпадають з "політичною доцільністю" чи "кланово-корпоративними інтересами", використовуються для розширення соціальної бази прихильників, в тому числі і на чергових місцевих виборах. З огляду на вартість і трудомісткість здійснення досліджень стану і перспектив міста та невисокий рівень економічної культури у владних структурах відзначимо, що практична готовність місцевого керівництва витрачати час і інші ресурси на аналіз і прогнозування, зустрічається не дуже часто. Тим більше, що у вітчизняному істеблішменті існують міцно вкорінені традиції так званого "ручного", тобто волюнтаристського, управління. Крім того, виробленню аналітичного і прогнозного інструментарію та професіоналізації місцевого керівництва в значній мірі заважає досить часта його (керівництва) зміна на виборах (зворотна сторона погано функціонуючої демократії!). При цьому, останнім часом намітилась шкідлива тенденція майже повної заміни керівників усіх галузей місцевого господарства із приходом нового політичного лідера (міського голови) після перемоги на місцевих виборах. Чотирирічний проміжок часу діяльності нової місцевої управлінської команди не дає можливості визначити довгострокову перспективу розвитку міста і втілити задумане в життя.

Джерелом інформації для систем показників наведеного типу є органи статистики та внутрішні документи органів влади. Такі системи показників не адаптовані для моніторингу дій цих органів представниками неурядових кіл, і по характеру інформації, і по її джерелам.

Людиноорієнтований підхід

Маючи на увазі створити можливість для спостереження за діяльністю органів влади необхідно застосовувати індикатори, що відповідали б цьому завданню. При формуванні таких індикаторів бажано спиратись на соціальну інформацію, тобто таку, що отримується безпосередньо від самих громадян. Це, у принципі, дозволяє місцевим менеджерам, незалежним експертам, громадськості, неурядовим аналітичним центрам отримати інформацію щодо розвитку міста, селища, села незалежно від органів влади і, таким чином, проводити незалежний аудит дій місцевої влади. Звичайно, ця можливість існує "в принципі", оскільки конструктивною метою аудиту є допомога владі дізнатись про реальні потреби населення і зорієнтувати її на задоволення назрілих проблем. Звичайно, без певних статистичних даних іноді важко обійтись.

Людиноорієнтований підхід базується на характеристиках (індикаторах), що безпосередньо торкаються людини [13]. Однією з таких характеристик є "рівень життя". Рівень життя (РЖ) тісно пов'язаний з такими індикаторами, як "рівень бідності", "рівень доходів", "рівень безробіття", "рівень зайнятості", "рівень цін" тощо. Згідно із новою британською енциклопедією: "Рівень життя представляє собою міру реалізації прагнень чи бажань індивіда або групи людей у товарах і послугах. ... Рівень життя містить не тільки індивідуально придбані споживчі одиниці, але й товари і послуги, які споживаються колективно". Тут треба відзначити, що індикатор РЖ є досить відносним (суб'єктивним), тому що залежить не тільки від рівня реальних доходів і обсягів фактичного споживання населенням матеріальних, духовних і соціальних благ, але й від ступеня розвиненості в суспільстві самих потреб у різноманітних життєвих благах. Індикатор РЖ є багаторівневим, тобто він може характеризувати як добробут народу в цілому, так і персональний добробут, може характеризувати відповідно сукупний життєвий рівень населення країни або якогось її регіону, рівень життя певних суспільних верств, соціальних груп, рівень життя конкретно взятої особи чи сім'ї. У сукупності всіх своїх проявів, індикатор РЖ виконує функцію базового індикатора, через який може бути оцінена ефективність реалізації соціальних завдань і відповідних економічних механізмів. Показник "Рівень життя" має дві складові: соціальну та економічну, що мають єдину висхідну і структурно утворюючу категорію - потреби. Кожна людина відрізняється як кількісним обсягом, так і якісною палітрою особистих потреб. Особливе місце серед зовнішнього прояву задоволення потреб соціального характеру, займають послуги, що надають житлово-комунальний фонд, основні фонди сфери обслуговування і соціально-культурного забезпечення населення тощо. Тобто, для наших цілей індикатор РЖ має бути трансформований у систему показників, що характеризують потреби та їх задоволення на рівні територіальної громади.

Loading...

 
 

ֳ


...