WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Підходи до формування та застосування індикаторів оцінювання еволюції населених пунктів та їх територіальних громад -

Підходи до формування та застосування індикаторів оцінювання еволюції населених пунктів та їх територіальних громад -

Кожному з підходів притаманна власна система показників (індикаторів) і спосіб здійснення зворотного зв'язку. Розмаїття аспектів проявів життєдіяльності соціальних систем та їх складність не дозволяють сформулювати єдиний інтегральний показник для оцінки ефективності діяльності системи управління соціальною системою.

Техноорієнтований підхід в основному застосовує інфраструктурні показники – забезпечення засобів задоволення потреб населення. В цій системі вважається, що наявність засобів задоволення потреб автоматично призводить до задоволення цих потреб. Тобто, необхідні умови вважаються і достатніми. Зворотний зв'язок здійснюється через відстеження показників технічного типу (кількість кв.метрів житла, обсяг засвоєних коштів, кількість ліжок у лікарнях тощо). Відстеження показників здійснюють безпосередньо працівники органів управління на основі статистичної інформації. Вони ж оцінюють ступінь досягнення тих чи інших значень і формують відповідні корективи дій. Кінцевий споживач послуг, що надає влада, в цій системі фактично усунутий як із процесу планування, так і із процесів управління і зворотного зв'язку. Участь населення в цій системі управління опосередкована. Тобто, система управління соціальним об'єктом в значній мірі замкнена сама на себе.

Людиноорієнтований підхід по своїй суті орієнтує на кінцевий результат – задоволення потреб населення. Зворотній зв'язок в цьому випадку може здійснюватись безпосередньо через населення (особливо на рівні територіальних громад населених пунктів) на основі соціальної, а не статистичної інформації. Первинним джерелом такої інформації є безпосередньо громадяни. Показниками при такому підході є індекс розвитку людини, довголіття, рівень освіченості, рівень добробуту, оцінюваний наприклад через дохід на душу населення, ступінь задоволення різноманітними послугами, станом безпеки, станом навколишнього середовища тощо. В системі управління, заснованій на людиноорієнтованому підході, технічні цільові показники розвитку інфраструктури забезпечення потреб формуються на основі показників соціального типу і є вторинними, забезпечуючими.

Як техноорієнтований, так і людиноорієнтований підходи до управління соціальними об'єктами мають свої вади і переваги. Техноорієнтований підхід дозволяє формулювати завдання системі управління незалежно від соціуму, який вона має обслуговувати. Тому ці завдання можуть бути перспективними інноваційними масштабними. Людиноорієнтована система, що спирається на думку людей, є більш консервативною, оскільки в кожний конкретний момент увага людей направлена не на вирішення перспективних і масштабних проблем (задумів на рівні генсеків і фюрерів, що бажали ощасливити свої народи), а на поточні, близькі до людей і у часі цілі. При людиноорієнтованому способі цілепокладання вірогідність інновацій є низькою. Цей підхід не захищений від маніпулювання, оскільки спирається на думки людей.

У своєму розвитку техноорієнтована і людиноорієнтована системи цілепокладання і управління мають взаємодоповнювати одна одну.Дійсно, вже зараз у повсюдно поширеній техноорієнтованій системі використовуються показники людиноорієнтованого типу. Це видно з прикладів систем індикаторів, що наведені нижче. В свою чергу, в людиноорієнтованій системі такі показники в кінцевому рахунку мають бути трансформовані в технічні показники планів дій управлінських структур. Дійсно, мабуть, орган влади повинен давати виконавчим підрозділам, наприклад, ЖЕКам, завдання не у вигляді "підняти рівень задоволення теплопостачанням у зимовий період до значення 0.78", а у вигляді завдання "перевести котельню на газове опалення" чи "провести теплоізоляцію трубопроводів подачі гарячої води на дільниці такій-то довжиною стільки-то кілометрів", оскільки ці роботи мають забезпечити необхідні умови для підвищення якості теплопостачання. Технічні заходи є необхідні, але не є достатніми. Дійсно, додаткове тепло може бути втрачене через несправність водогонів чи виведення з ладу котла через недостатню кваліфікацію персоналу котельної, або, взагалі не отримане через брак потрібних обсягів газу.

Проблеми розширення можливостей участігромадян в контролі і управлінні

Громадянське суспільство в Україні досі має слабку спроможність до моніторингу та контролю за органами влади, як у центрі, так і на місцях. При цьому, найбільш проблемною сферою залишається недостатній рівень моніторингу функціонування органів влади громадянським суспільством [1]. Серед основних причин цього можна назвати: 1) низький рівень обізнаності українців щодо ролі громадського сектора в забезпеченні належного управління, 2) практична відсутність можливостей громадян брати участь у вирішенні загальнодержавних та місцевих справ; 3) брак необхідної інформації, досвіду та часу; 4) обмежене фінансування громадської діяльності; 5) нерозуміння органами влади корисності від діяльності громадських організацій (основного репрезентанта громадянського суспільства) і підтримки з боку громадянського суспільства, яка є соціальним капіталом влади. Крім того, заважає низький рівень участі громадян в громадській діяльності, що ускладнює нарощування соціального капіталу. Незважаючи на щорічне зростання кількості НДО та інших організацій громадянського суспільства в Україні, показники членства в них знижуються з 1991 року. Таким чином, організації громадянського суспільства в Україні можуть залучити до співпраці лише невелику частку населення. "Неучасть" залишає громадян без необхідної інформації та послаблює їх зв'язок з суспільством. Необхідним є засвоєння і впровадження у повсякденний практичний менеджмент на всіх рівнях концепції сталого збалансованого розвитку. Концепція сталого людського розвитку виходить з того [6], що рівень доходу, який є надзвичайно важливим у житті людини, не є єдиним складником людського розвитку. Не лише ним визначається уся багатоманітність життя людей. Метою розвитку, таким чином, має бути не лише постійне зростання доходів та добробуту.

В існуючій практиці, як в нашій країні, так і за кордоном, превалюють техноорієнтовані підходи до організації управління соціальними об'єктами. В той же час все гостріше відчувається головна вада техноорієнтованої системи - відстороненість громадян від управління організацією власного життя, від участі в прийнятті рішень і плануванні, від контролю за діяльністю влади тощо. Причиною занепокоєності є відчуття неефективності такого способу організації управління. Як наслідок відриву влади від населення, є великі соціальні потрясіння і втрати, пов'язані із такими системами, що у своїй крайнощі перетворюються у тоталітарні антинародні режими. Досягнення за будь-яку ціну техноорієнтованих цілей сформульованих лідерами таких систем (фюрерами і генсеками тощо) призводить до величезних соціальних, економічних і природних втрат і бід. Виходячи з розуміння цієї риси техноорієнтованої системи, найбільш просунуті в демократичному відношенні країни, керівники соціальних об'єктів різного типу, перш за все лідери місцевих громад, намагаються доповнити техноорієнтовані підходи людиноорієнтованими. Звідсіля поява таких методів залучення громадян, як референдуми і консультативні опитування, громадські слухання і обговорення, місцеві ініціативи як форми консультацій з громадськістю, стратегічне планування розвитку громади з участю представників відповідних спільнот тощо. Тобто, наявна тенденція впливу людиноорієнтованої концепції цілеорієнтації на техноорієнтовану систему управління.

Loading...

 
 

ֳ


...