WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Сутність інформаційного простору як парадигми суспільного розвитку -

Сутність інформаційного простору як парадигми суспільного розвитку -

З цієї точки зору можна поставити під сумнів логічну обґрунтованість розуміння інформаційного простору як території розповсюдження інформації за допомогою конкретних механізмів системи інформації та зв'язку. Суто просторові характеристики систем комунікації – їх протяжність, структурність, співіснування та взаємодія елементів, не враховує фактори, що властиві процесам соціальної комунікації. Як вірно підмічає М.М. Слюсаревський "поняття інформаційного простору охоплює не тільки актуальну комунікативну поведінку та зумовлені нею перцептивні дії споживачів інформації, але також і відповідні стани їх психологічної готовності. Власне, на цій готовності, - стверджує він, - й тримається, якщо можна так висловитися, інформаційний простір" [13, с. 73]. Таким чином, реальний інформаційний простір не існує поза перцептивними процесами і функціональними станами психіки споживачів інформації, й в цьому сенсі він підпорядковується законам реляційності. О.В. Баранов, у минулому заступник голови Державного комітету зв'язку та інформатизації України, підкреслюючи роль Інтернету для економіки, з цього приводу підкреслив: "важливим є не тільки наявність технологічної бази, комп'ютерних мереж і програм, але й наявність широкого кола ділових людей, морально готових до використання цих нових технологій" [1, с. 49]. Ще раніше на цю проблему звернув увагу Ю.М. Канигін, який зазначив, що без проведення заходів по інтелектуалізації суспільства, впорядкуванні інформаційних зв'язків ефективне використання ЕОМ та інформаційних технологій має вузькі межі[7, с. 7].

Відмінність сучасного етапу розвитку комунікаційної діяльності від попереднього полягає в тому, що за останні десятиріччя створено комунікаційний канал, який є принципово новим матеріально-технічним засобом її здійснення. Його називають простором комп'ютерних комунікацій, кіберпростором або віртуальною реальністю. "Кіберпростір, лаконічно зазначає Е. Гіденс, - це простір взаємодії, утворений глобальною мережею комп'ютерів, з яких складається Інтернет" [3, с. 462]. Він передає повідомлення в фізичному просторі та астрономічному часі з небаченою раніше швидкістю та легкістю, що дає можливість значно інтенсифікувати процес руху смислів в суспільстві в національному та міжнародному масштабах. В цьому аспекті кіберпростір є засобом розширення можливостей інформаційного простору, ефективне використання якого становиться сучасною парадигмою суспільного розвитку. На основі аналізу можливих соціальних змін, пов'язаних з цим простором, й були побудовані різні концепції постіндустріального суспільства, в яких соціально-комунікаційна революція трактується як процес створення принципово нових умов для формування соціального інтелекту, що функціонує за законами колективної творчості.

Простір комп'ютерних комунікацій є електронною версією (органічною складовою) інформаційного простору. Інші складові існують в усній та документній формах. Це означає, що кіберпростір підпорядковується закономірностям соціальної комунікації. Однак останній представляє собою більш складну самоорганізуючу, самореферентну систему, яка має невід'ємні характеристики відкритості, незавершеності, постійного становлення та діалогічності. Комплекс цих атрибутів забезпечує самоорганізацію комунікаційного процесу, який не підпорядковується будь-якому прямому управлінського впливу, в тому числі з боку держави. В інформаційному просторі спонтанно з'являються нові суб'єкти діяльності, або трансформуються старі, формуються специфічні форми поведінки і діяльності, які якісно відрізняються від тих, що існували раніше. Виникнення нових суб'єктних позицій, інтересів та установок у відношенні до інформаційного простору є об'єктивною основою для включення до цілей і завдань державної інформаційної політики розв'язання проблем, що пов'язані не тільки з процесом інформатизації країни, але й з формуванням єдиного соціокультурного простору з використанням Інтернет. Формування інформаційного простору як сучасної парадигми суспільного розвитку має передбачити, насамперед, створення семантичного поля, в рамках якого ефективно функціонуватиме соціальний інтелект нації, орієнтований на демократичні цінності.

Усвідомлення інформації як важливого ресурсу суспільного розвитку актуалізує експлікацію таких понять як інформаційний простір особистості, сім'ї, колективу, соціальної системи будь-якого рівня – села, селища, міста, регіону, держави в контексті соціального інтелекту. Розвиток соціальної системи в цілому забезпечується шляхом її самоідентифікації на основі співставлення соціальної реальності та інформації, прийняття відповідних рішень на різних рівнях соціальної дії. Ефективність інформаційного простору залежить від змісту (смислів), який формується в сучасних умовах різними соціальними агентами. Сьогодні держава втратила свою монополію на його формування. Інформація розподілена серед множини соціальних агентів, значення яких як суб'єктів знання значно зростає в умовах кіберпростору. Роль держави полягає в визначенні зрозумілих для суспільства цілей (смислів), визначенні пріоритетів, створенні правової бази, що відповідає принципам цивілітарної держави, розробці та реалізації інформаційних стратегій відносно оптимального використання інтелектуальних ресурсів суспільства, які мають перейти від автономного до спільного режиму функціонування в цілях суспільного розвитку. "Інформаційне суспільство, - зазначає О.А. Баранов, - будується всім суспільством, а для цього необхідно створювати умови, переконувати суспільство, що це є необхідним" [1, с.50]. В цьому сенсі основним завданням держави є визначення пріоритетів та розроблення стратегії руху до інформаційного суспільства.

Провідні держави світу зайняли надзвичайно активну позицію щодо формування інформаційного суспільства. Вони визначили та сформулювали політику і стратегію його побудови і розвитку. До цього приєднуються країни, що розвиваються. Сьогодні створені міжнародні організації, що покликані сприяти побудові інформаційного суспільства — Information Society Forum[21], European survey of the Information Society (ESIS)[20]. У червні 2000 року була прийнята Окінавська Хартія Глобального Інформаційного суспільства[13], у 2003 році - декларація Всесвітнього Самміту на вищому рівні з питань інформаційного суспільства[2]. У зазначених документах фіксується зв'язок між розвитком демократії і побудовою інформаційного суспільства. Зокрема у пункті 4. декларації зазначено, що необхідним фундаментом інформаційного суспільства є право людини на свободу переконань та їх вільне вираження, що передбачає право безперешкодно шукати, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї незалежно від державних кордонів. Роль та значення сучасного інформаційного простору як інструменту комунікації ті діалогу полягає в концептуалізації здатності суспільства до самоорганізації, яка здійснюється шляхом розповсюдження ліберальних цінностей, формування творчого потенціалу соціальних агентів відповідно до цілей суспільного розвитку. Україна робить в цьому напрямку поки що перші кроки.

Список використаної літератури

  1. Баранов О.А. Развитие Интернета в Украине // Інформаційне суспільство в Україні – стан, проблеми, перспективи. Матеріали міжнародного конгресу 25-27 вересня 2000 р. – К.: Національний технічний університет "КПІ", 2000. – с. 45 – 50.

  2. Всесвітній Самміт з питань Інформаційного Суспільства (10-12 грудня 2003 р., м. Женева, Швейцарія) // http://www.e-ukraine.com.ua/viewnews/press/31

  3. Гіденс Є. Соціологія / пер. з англ..В. Шовкуна, А. Олійника. Наук. ред. О. Іваненко. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

  4. 1 - Жоль К.К., Сиволапов Ю.В. Информация, общественные науки, управление: Философско-экономический анализ / Отв. ред. В.В. Танчер. – К.: Наук. думка, 1991. – 284 с.

  5. 2- Иванов Д.В. Виртуализация общества. СПб.: Изд-во "Петербургское Востоковедение", 2000. – 96 с.

  6. 3- Ильин В. Теория социального неравенства (структурно-конструктивисткая парадигма) // http://www.socnet.narod.ru/library/authors/Ilyin/neravenstvo/1.htm

  7. 4- Информатизация и технологизация социального пространства. Материалы к I-му Международному симпозиуму по социальним технологиям, 24-25 ноября 1994 г. Москва -Нижний Новгород, 1994.-143 с.

  8. 5- Калитич Г.И., Каныгин Ю.М. Информатика менеджмента за рубежом: Экономика: Обзор. информ. Сер. Рын. экономика. – К.: УкрИНТЭИ, 1992. – 40 с.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...