WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Особливості розвитку місцевої демократії на початку другого десятиліття незалежності України -

Особливості розвитку місцевої демократії на початку другого десятиліття незалежності України -

6. Уповноважений обирається на той же термін, що і міська рада. Його повноваження не можуть бути припинені чи обмежені у випадку дострокового припинення повноважень міської ради і її розпуску.

7. Уповноважений одержує повноваження тільки після принесення присяги (доповнення) на першій після його обрання сесії міської ради, у присутності міського голови і прокурора міста.

8. Уповноважений має печатку й інші необхідні атрибути для відправлення своїх функцій.

9. При обранні на посаду Уповноваженого діють наступні обмеження:

9.1. На день обрання він повинен мати вік не менше 40 років, постійно проживати в місті і мати досвід правозахисної роботи.

9.2. Не може обиратися особа, що має судимість за скоєний злочин, якщо вона не погашена у встановленому законом порядку.

10. Посадові обов'язки Уповноваженого.

Уповноважений:

10.1. Спостерігає за діями органів і посадових осіб міської влади з погляду дотримання прав людини.

10.2. Вивчає випадки порушення прав людини в місті і вживає заходів для припинення цих порушень і відновлення порушених прав.

10.3. Надає безкоштовну юридичну допомогу городянам, права яких порушені в кожному конкретному випадку.

10.4. Раз на рік виступає на сесії міської ради зі звітною доповіддю про порушення прав городян і оприлюднює доповідь у міській газеті.

10.5. У системі місцевого самоврядування створює додаткові правозахисні механізми, розробляє і вносить на затвердження сесії міськради мінімальні муніципальні гарантії і стандарти захисту прав члена міської громади.

11. Кожен городянин, який вважає, що його права порушені, може оскаржити неправомірні дії Уповноваженому. У встановлений законом термін Уповноважений з цього приводу виконує наступні дії:

11.1. Розглядає скаргу і вивчає можливості її задоволення.

11.2. Звертається до суб'єкта-порушника прав городянина (органу або посадової особи державної чи міської влади) з вимогою відновити порушені права скаржника.

11.3. У випадку відмови з боку суб'єкта-порушника прав відновити порушені права городянина Уповноважений сприяє скаржнику в підготовці і передачі справи в суд.

11.4. У випадку систематичного порушення прав городян яким-небудь органом чи посадовою особою міської чи державної влади Уповноважений подає міському голові або голові відповідної держадміністрації Звернення з пропозицією про притягнення порушника до адміністративної відповідальності у встановленому порядку.

12. У випадку невдоволення городян діяльністю Уповноваженого він переобирається у встановленому порядку. Підставою для переобрання може бути неналежне виконання їм своїх обов'язків, порушення їм присяги або законодавства.

13. Положення про Уповноваженого, в якому визначається сфера його компетенції, порядок обрання, проходження служби і матеріально-фінансового забезпечення затверджується міською радою.

  1. Уповноважений міської громади по правах людини здійснює свою діяльність у співробітництві з Уповноваженим Верховної Ради України по правах людини."

Як бачимо, в результаті спільних зусиль фахівців з Києва, Львова і Луганська з'явився виважений і кваліфіковано виписаний правовий документ.

Наступним кроком у просуванні ідеї стала розробка Інститутом місцевої демократії програми "Впровадження інституту громадського захисника (омбудсмена) та правового утвердження територіальних громад, як антикорупційних та правозахисних механізмів" для включення в Національну антикорупційну програму. Метою Програми "Впровадження..." є сприяння запобіганню корупційним проявам та утиску прав громадян і територіальних громад завдяки впровадженню в Україні інституції місцевого громадського захисника (омбудсмена) і правовому утвердженню територіальних громад на основі застосування Статутів територіальних громад. Завданнями Програми є: "Зміцнення основ місцевої демократії; створення механізмів запобігання корупції і порушень прав громадян та територіальних громад з боку місцевих службовців та виборних осіб; сприяння консолідації та розвитку територіальних громад і їх правовому самоусвідомленню та утвердженню на основі статутів територіальних громад; розвиток ініціативи населення, територіальних громад та громадських організацій; підвищення правового та професійного рівня кадрового складу органів місцевого самоврядування та місцевих громадських організацій; створення стандартів етики місцевих посадових та виборних осіб; розробка організаційно-функціональної моделі інституту місцевого громадського захисника (омбудсмена) в умовах українського правового поля і суспільно-політичного клімату; створення механізмів інституалізації місцевого громадського захисника та організаційно-правових умов для функціонування цього інституту в Україні".

Як бачимо, сучасні можливості інформаційного обміну дозволили виявити в Україні певне коло інтересантів біля ідеї Уповноваженого і залучити їх зусилля для просування цієї ідеї, її правового опрацювання та виходу на ресурсну підтримку подальших робіт.

Особливості взаємодії урядових структур та громадських організацій.

Якщо вважати, що діяльність неурядових організацій в нормотворчій діяльності є корисною для українського суспільства (а це, на наш погляд, не підлягає сумніву!), то актуальним є підвищення ефективності взаємодії цих секторів. А для цього корисно виявити, знати і зважувати на деякі властивості діяльності, що притаманні кожному з цих секторів. Зрозуміло, що ефективність взаємодії громадських організацій із органами влади впливають на особливості діяльності цих різних за природою інституцій. Органи влади, як правило, володіють організаційними та матеріальними ресурсами для своєї діяльності. Неурядові організації часто мають необхідні кваліфікаційні і сучасні технічні ресурси. Органи влади мають інформацію, неурядові організації мають ентузіазм. Органи влади повинні оперативно реагувати на виникаючі проблеми ("сьогодні на сьогодні" чи "сьогодні на вчора" і відповідати за поточне життєзабезпечення. Аналітичні центри цікавлять загальні проблеми і проблеми на перспективу ("сьогодні на завтра"), їх комплексне системне вирішення. Органи влади не мають можливості вивчати об'ємні матеріали (нема часу, тисне низка поточних проблем тощо). Аналітичні центри тяжіють саме до такого способу викладу. Матеріали аналітичних центрів мають авторський характер. Документи органів влади по своїй природі анонімні, оскільки опрацьовуються окремими фахівцями і різногалузевими підрозділами органу влади. При цьому авторський текст по ходу опрацювання може суттєво змінюватись (а це не може подобатися авторам!!!). Все вищенаведене об'єктивно ускладнює взаємодію органів влади і неурядових організацій. Але знання і свідоме врахування особливостей владного і громадського партнерів, безумовно, підвищує результативність співпраці.

На заваді співпраці урядовців будь-якого рівня і громадськості також стоїть і відсутність елементарної правової бази, яка регламентувала б цю співпрацю, заохочувала до неї службовців, давала б можливість неурядовим організаціям отримати ресурсне, перш за все, інформаційне та фінансове, забезпечення для виконання замовлень органів влади. Але до врегулювання і цієї проблеми можуть прикластися неурядові організації.

Підводячи підсумок викладеному, зауважимо, що основними особливостями сучасного етапу становлення місцевого самоврядування в Україні є:

  1. Комплексний характер удосконалення оранізаційно-правової і фінансово-економічної бази існування місцевого самоврядування;

  2. Послідовна робота по підвищенню ступеня відповідності українського законодавства і практики стандартам світового співтовариства (перш за все Європейській хартії місцевого самоврядування);

  3. Розширення соціальної бази місцевого самоврядування (заходи освіти і просвіти);

  4. Застосування місцевої нормотворчості (перш за все статутного права);

  5. Використання потенціалу і ініціатив неурядових організацій у моніторингу і нормотворчості функціонування місцевого самоврядування.

Література:

  1. М.О.Пухтинський. Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті впровадження Концепції адміністративної реформи, здійснення державної регіональної політики. В кн. "Муніципальний рух України: досвід та перспективи розвитку", Київ – Логос – 2000, стор. 15-25.

  2. В.П.Рубцов. Про можливий зміст муніципальної реформи. Там же, стор. 48-52.

  3. Проект Статуту територіальної громади міста Києва // (Розробка на замовлення Київради під науковим керівництвом В.П.Рубцова.) - Київ. - 1998.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...