WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Особливості розвитку місцевої демократії на початку другого десятиліття незалежності України -

Особливості розвитку місцевої демократії на початку другого десятиліття незалежності України -

Особливості розвитку місцевої демократії на початку другого десятиліття незалежності України

Минає п'ятий рік з часу конституційного закріплення української моделі місцевого самоврядування (28 червня 1996 року) та четвертий рік з моменту її законодавчого оформлення (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року). З часу затвердження Закону України "Про місцеві державні адміністрації" – закону про головного партнера для органів місцевого самоврядування з боку держави, минуло 2 роки (9 квітня 1999 року). Процес зміцнення правової бази місцевого самоврядування триває. Слід відзначити, що крім базового Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" проблем місцевого самоврядування торкаються ще більше 100 законів. Тут і закони "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", тут і галузеве законодавство щодо освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, охорони навколишнього середовища тощо. Окремо слід відзначити ухвалений вже в цьому році Бюджетний кодекс України, який став суттєвим кроком в наближенні реального місцевого самоврядування до конституційної моделі і до відповідності принципам фінансової достатності та автономії, що містяться в статті 9 Європейської хартії місцевого самоврядування. Ця Європейська Хартія після ратифікації Верховною Радою України у 1997 році відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу внутрішнього законодавчого акта України і є однією із найважливіших правових підвалин існування місцевого самоврядування в Україні.

Вищенаведені обставини докорінним чином відрізняють ситуацію, яка була під час становлення місцевого самоврядування і формування законодавства про місцеве самоврядування у перші роки незалежності аж до моменту ухвалення Конституції України (1990 – 1996 роки). В той час законотворення починалось фактично з чистого аркушу і мало концептуальний установчий характер. Можемо той етап називати концептуальним чи установчим. Сьогодні при удосконаленні і подальшому розвитку місцевого самоврядування необхідно зважати на існування української конституційної моделі місцевого самоврядування, низки законодавчих актів і досить значного досвіду втілення ідей місцевого самоврядування у повсякденну практику територіальних громад. Тому окремим законодавчим актом неможливо змінити загальне становище з місцевим самоврядуванням.

Крім того, останні роки виявили досить сильну залежність місцевого самоврядування від низки суміжних проблем [1]. Мова йде і про адміністративно-територіальний устрій, і про міжбюджетні відносини, і про регіональну політику, і про адміністративну та муніципальну реформи тощо.

Нові підходи до створення правових передумов розвитку самоврядування

Поруч із раніше відомими проблемами становлення місцевого самоврядування в Україні [2], такими як: врегулювання питань комунальної власності та спільної власності територіальних громад; делегування повноважень та ресурсне забезпечення делегованих повноважень; створення дієвих механізмів розмежування повноважень між різними рівнями органів місцевого самоврядування; діяльність органів самоорганізації громадян та застосування інших форм місцевої демократії і втілення концепції відкритої влади, – повстали і нові нагальні проблеми становлення самоврядування.

Серед них:

  • проблема правосуб'єктності територіальних громад та створення територіальних громад, реально здатних здійснювати ефективне самоврядування;

  • проблема забезпечення прав територіальних громад та членів територіальних громад – громадян і посадових та виборних осіб органів місцевого самоврядування;

  • проблема розширення правової бази застосування статутного права у місцевому самоврядуванні (право на локальну нормотворчість);

  • проблема засвоєння у практиці функціонування місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування конституційної концепції розподілу влад і автономності інституту місцевого самоврядування. Одним із інструментів вирішення цієї проблеми є навчання виборних осіб (депутати рад, голови громад) і службовців місцевого самоврядування;

  • проблема створення і розширення соціальної бази місцевого самоврядування. Перш за все це має бути зроблено шляхом залучення громадян до участі в місцевому управлінні, шляхом втілення принципів "відкритої влади" в повсякденне життя місцевих громад і органів їх самоврядування, системою просвітницьких заходів;

  • проблема подальшої децентралізації державної влади за рахунок поширення самоврядування на рівень областей та районів;

  • проблема посилення ролі місцевих державних адміністрацій в реалізації їх головної конституційної функції — забезпечення виконання Конституції та законів України (ст.119 Конституції України).

Наведене обумовлює необхідність зміни підходів до створення організаційно-правових передумов розвитку місцевого самоврядування. Мабуть, саме тому серйозні проектні пропозиції законотворчого характеру останнім часом, як правило, стосуються не одного окремого законодавчого акта. Таким чином, головним завданням сучасного етапу формування правового поля українського місцевого самоврядування, на наш погляд, має стати: всеохоплююче вдосконалення української моделі місцевого самоврядування, виходячи із узагальнення досвіду її реалізації та завдань державного будівництва на друге десятиліття незалежності.

Зважаючи на потреби розглянути ситуацію, що склалася навколо розвитку місцевого самоврядування і суміжних проблем, і дати відповіді на виклики часу, у квітні 2001 року в Криму відбулася Координаційно-методологічна нарада "Сучасні проблеми місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи та регіональної політики". У своїх підсумкових матеріалах Координаційно-методологічна нарада визначила наступні основні риси сучасного процесу розвитку місцевого самоврядування у правовій площині (див. підсумкові матеріали Наради та статтю М.О.Пухтинського у цьому збірнику - авт.):

  • Необхідне застосування комплексного і послідовного підходу у правовому регулюванні місцевого самоврядування. Це передбачає відмову від внесення косметичних змін до базового закону про місцеве самоврядування. Доцільне створення установчого акта, який визначатиме систему місцевого самоврядування в цілому з урахуванням досвіду його становлення;

  • Доцільно забезпечити законодавче регулювання на різних рівнях місцевого самоврядування: щодо статусу територіальних громад та їх об'єднань, щодо статусу районних і обласних органів місцевого самоврядування, щодо здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади і контролю за виконанням цих повноважень;

  • Виходячи із установчих актів доцільно розбудувати законодавство про фінансово-економічні засади місцевого самоврядування, зокрема, акти про фінанси місцевого самоврядування, про комунальну власність, про місцеві податки і збори тощо;

  • Важливим напрямком законодавчого регулювання щодо місцевого самоврядування повинні стати акти, які стосуються відносин у сферах землекористування, містобудування, комунального господарства, довкілля, забезпечення прав територіальних громад і їх членів – громадян тощо;

  • Нормативно-правове регулювання має охопити і локальний рівень. Це стосується, насамперед, поширення практики розробки і застосування статутів територіальних громад. Взагалі, місцева нормотворчість є важливим джерелом правового регулювання функціонування місцевого самоврядування. До останнього часу цей ресурс фактично не задіяний. Стаття 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" фактично знімає обмеження застосування цього способу правового регулювання. Але обмеження менталітетного характеру, правова і політична інерція минулого не дозволяють лідерам територіальних громад бачити і використовувати нові можливості, а представникам органів державної влади (як виконавчої, так і судової!), нехтувати організаційно-правовою та фінансово-економічною автономією місцевого самоврядування, що утверджується Конституцією України;

  • Підсумком правового оформлення місцевого самоврядування на сучасному етапі має стати систематизація і кодифікація розвинутого і апробованого у живій українській практиці та узгодженого із світовими, перш за все, європейськими стандартами, законодавства щодо цієї сфери і прийняття Муніципального кодексу України.

Щодо деяких пропозицій по вдосконаленню правового поля самоврядування

Досить довгий (цілих 5 років!) для всієї десятилітньої історії становлення української незалежної держави термін існування сталого законодавства про нову для України інституцію – місцеве самоврядування, дозволив набути досвід реального функціонування цієї моделі і виявити її недоліки, запропонувати пропозиції щодо законодавчого вдосконалення цієї моделі, виходячи з вимог сучасного етапу розвитку. Слід думати, що саме з цим пов'язана низка ініціатив останнього часу щодо оновлення базового законодавчого акта про місцеве самоврядування і суміжного йому законодавства. Перш за все, щодо місцевих державних адміністрацій. Серед них найбільш вагомими пропозиціями, на наш погляд, є:

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...