WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Сітьова парадигма територіального розвитку як наукова проблема -

Сітьова парадигма територіального розвитку як наукова проблема -

Спрямованість політики розвитку на захист концептуалізованих прав людини означає, що основними показниками територіального розвитку мають стати параметри фізичного і духовного здоров'я, освіти та можливості самореалізації людини. Це ідеал, який покладено в основу нової парадигми розвитку, орієнтованої на механізми збалансованого використання географічних, матеріально-технічних та соціальних ресурсів. До останнього входять інтелектуальні, інформаційні, мотиваційні, комунікативні, соціально-психологічні, змагальні, демографічні, соціально-екологічні, інноваційні, кадрові, технологічні, організаційні, правові складові[8, с. 258 - 259]. Територіальний розвиток за нової парадигми трактується як процес, який передбачає постійне збереження його динамічної рівноваги шляхом цілеспрямованого використання всього наявного потенціалу і умов зовнішнього середовища.

Наведене вище визначення територіального розвитку, на наш погляд, враховує основні принципи екологічного погляду на суспільні процеси, який закладений у фундамент сітьової парадигми. Екологічний погляд є поєднанням системної методології з ідеями синергетики. Деякі вчені небезпідставно вважають, що системне мислення має більшою мірою технічне, природнонаукове значення. Тому, надаючи характеристику новій методологічній парадигмі, застосовують поряд два терміни "холістичний світогляд" та "екологічний погляд"[22, с. 22]. Холістичний світогляд є фактично діалектичним (системним) методом, який передбачає розуміння всіх процесів як функціональне ціле, яке складається із взаємозалежних частин (складових).

Екологічний погляд орієнтує на розгляд нерозривного зв'язку окремих фізичних та соціальних процесів із навколишнім природним та соціальним середовищем – природною та соціальною екологією. Це більш глибинний зміст терміну "екологія" ("глибока екологія"). Екологічне мислення у постмодерну епоху виступає методологічним принципом пізнання соціальних явищ[12, с.228]. Воно стверджує, що люди, суспільства є лише частинкою павутиння (сіті) життя. Тому правомірно вважати конкретним виразом екологічного мислення сітьову парадигму. У сучасну епоху вона виступає методологічним інструментарієм аналізу суспільних процесів. Складовою цих процесів є територіальний розвиток, що здійснюється в умовах глобалізації, інформатизації, формування поліархічного суспільства та децентралізованої влади, тобто в умовах більш високого рівня складності суспільних відносин.

Сітьова парадигма зобов'язує розглядати у цілісності та взаємозв'язку будь-які зміни, які потрібні для збереження динамічної рівноваги. Це можуть бути зміни у структурах влади, її територіальній організації; соціальних відносинах, перерозподілі повноважень та відповідальності суб'єктів влади та суспільства, ролі людських ресурсів, відносин власності; обсягів державного бюджету тощо. Методологічний аналіз цих процесів має спиратись на фундаментальні поняття, які складають ядро сітьової парадигми: соціальний простір та соціальний час; самоорганізація, саморегулювання суспільства, територіальної громади, будь якої спільноти; децентралізація влади та поліцентричність влади; принципи взаємодії суб'єктів влади та суспільства; діалогічність центрів влади, полісуб'єктність та поліваріативність розвитку, політична сіть, соціальна сіть, сітьова взаємодія системних акторів розвитку.

На завершення цього дослідження вкажемо на такі основні висновки:

  1. змістом парадигми територіального розвитку як наукової проблеми є нова форма соціальної взаємодії, яка виникає в умовах інформаційного суспільства і на сьогодні є малодослідженою. Вона потребує встановлення логічного зв'язку загального поступу суспільствознавчих та технічних знань, розвитку інформаційно-комунікативних технологій, економічного зростання, становлення інституцій сучасної держави, процесів децентралізації з історичною практикою регіональної політики.

  2. Системний аналіз сутності нової парадигми розвитку є мультидисціплінарним дослідженням, яке передбачає застосування категорій соціальній філософії, соціології, політології, нового інституціоналізму, теорії суспільного вибору, теорії політичних сітей, синергетики, методології регіоналістичних досліджень. У цьому аналізі суттєве значення мають теоретичні уявлення щодо:

  • особливостей сучасної постіндустріальної цивілізації, ролі та значення інформаційних та когнітивних ресурсів суспільного розвитку, цінностей постіндустріального типу соціальної організації, їх екстраполяції на розуміння механізмів функціонування влади і суспільства.

  • наявної теоретико-методологічної бази державного управління, адміністративного та муніципального права у частині, що стосується формулювання цілей, завдань регіональної політики, створення нових інституцій;

  • процесів регіоналізації, що відбуваються в умовах глобалізації, особливостей територіального розвитку на етапі постіндустріального суспільства, стимулювання розвитку регіонів, інструментів, методів та механізмів державного впливу на цей процес, ролі та правового статусу місцевих органів влади та суб'єктів суспільства як системних акторів територіального розвитку.

3) Дослідження сітьової парадигми як сучасної концептуальної основи територіального розвитку в умовах становлення в Україні інформаційного суспільства необхідно для теоретичного обґрунтування:

  • зміни цілей політики розвитку на регіональному, національному та міжнародному рівнях з використанням концепту сіті;

  • ролі та значення для територіального розвитку ресурсів інформаційного суспільства;

  • моделі саморегулювання регіонального розвитку, що базується на інформаційній взаємодії системних суб'єктів територіального розвитку, моделі організації професійних сітей територіального розвитку.

Література

    1. Афанасьев В.Я., Быстряков И.К., Выдяпин В.И. и др. Механизмы управления развитием региона. – М.: Изд-во "Луч", 2001. - 336 с.

    2. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого пошуку // Вісник УАДУ при Президентові України / За ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – 2003. - № 2. – с. 11 – 27.

    3. Брыжко В.М., Цимбалюк В.С., Орехов А.А., Гальченко О.Н. Е - будущее и информационное право / Под ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеца. – К.: "Интеграл", 2002. - 264 с.

    4. Винарик Л.С., Берсуцкий Я.Г., Щедрин А.Н. Информационная культура в современном обществе: Учеб. пособие. – Донецк: Институт экономики промышленности. ДИЭХП, 2003. - 322 с.

    5. Гаєк Ф.А. Конституція свободи / Пер. з англ.. М. Олійник, А. Королишина. – Л.: Літопис, 2002. – 556 с.

    6. Долішній М.І. Генетико-еволюційна парадигма механізму регіональної політики // Регіональна політика та механізми її реалізації / За ред. М.І. Долішнього. – К.: Наукова думка, 2003. – с. 14 - 17. (Проект "Наукова книга").

    7. Долішній М.І., Кравців В.С., Симоненко В.К.Регіональна політика: поняття, мета, принципи формування // Регіональна політика: Методологія, методи, практика / НАН України. Інститут регіональних досліджень / Відп. ред. М.І. Долішній. – Львів, 2001. – с. 7 – 24.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...