WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Досвід та актуальні проблеми кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування в сучасних умовах -

Досвід та актуальні проблеми кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування в сучасних умовах -

Досвід та актуальні проблеми кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування в сучасних умовах

Сучасна наукова думка розглядає місцеве самоврядування як єдину можливу модель демократизації і раціоналізації влади на місцях та невід'ємний атрибут громадянського суспільства. Дієвість ж управлінської системи залежить від якості всіх без винятку її складових і за наявності відхилень в будь-якій її ланці не може вважатися достатньою і якісною в цілому.

Такою проблемною ланкою для управлінської системи, на жаль, залишається кадрове забезпечення органів місцевого самоврядування.

Так, нам відомі успішні органи місцевого самоврядування, самодостатні адміністрації і яскраві особистості, які спроможні забезпечити якість послуги громадянину і громаді на рівні міжнародних стандартів якості. Не буду називати їх аби не образити тих, кого за браком часу можу не назвати.

Між тим, професійна спроможність посадовців місцевого самоврядування не є достатньою, а формування кадрового потенціалу, краще сказати, персоналу органів муніципального рівня має проблеми, які безпосередньо впливають, у кінцевому рахунку, на професіоналізм цієї категорії службовців.

Ми вважаємо, що здебільшого проблеми професіоналізації органів місцевого самоврядування пов'язані із системними проблемами, які притаманні місцевому самоврядуванню. Навряд чи є сенс в межах цього виступу робити їх вичерпний перелік, але до деяких з них доцільно привернути вашу увагу, оскільки їх невирішеність буде і в подальшому заважати формуванню професійного персоналу апаратів місцевого самоврядування.

Слайд 1. Серед таких системних проблем:

  • відсутність вичерпного переліку управлінських функцій органів місцевого самоврядування і відповідно чіткого розподілу влади між державними органами й органами місцевого самоврядування;

  • неоптимальна кількість територіальних громад в контексті їх самостійності при вирішенні соціальних питань і складності узгоджувальних механізмів;

  • незбалансованість фінансових механізмів забезпечення функціонування місцевої громади з урахуванням відношень між державним (центральним) і місцевими бюджетами.

Тільки це вже є причиною суттєвих проблем в організації підготовки муніципальних службовців і фактично не дає підстав для чіткого визначення освітньо-кваліфікаційних вимог для фахової підготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування.

Існує і ціла низка внутрішніх проблем, які можна вважати наслідками названих вище системних.

Для їх розуміння проаналізуємо склад посадових осіб місцевого самоврядування, підходи до формування якого не змінюються, а це означає, що за наслідками завершеного виборного процесу ризики попереднього періоду залишаються чинними і для нинішнього.

Слайд 2.Характеристика працюючих за типами органів.

На початок року в органах місцевого самоврядування України працювало 91 тис. 925 посадових осіб місцевого самоврядування. З них 46,7% працюють у сільських та селищних радах, ще 46,8 % – у міських та районних у містах радах, 5% - в районних, і 1,5% - в обласних радах.

Слайд 3. Динаміка чисельності посадових осіб.

Динаміка зміни чисельності службовців місцевого самоврядування за останні 10 років показує зростання цього показника на 42%, або майже на 38,8 тис. осіб, що кореспондується з такою ж тенденцією у державному секторі управління. Очевидно, це пов'язано із становленням держави і активною розбудовою державних інституцій. Із внесенням змін до Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" молодими вважаються службовці віком до 35 років. Таких в органах місцевого самоврядування, згідно з статистичними даними, в Україні станом на початок 2006 року було 25128 осіб, або всього 27,3% від чисельності всіх посадовців, що значно менше аналогічного показника в державній службі, де він складає майже половину від всіх працюючих. Можна зробити висновок, що робота в органах місцевого самоврядування не захоплює молодь, яка вже має відповідну освіту.

Велика питома вага жінок серед працівників органів місцевого самоврядування, їх більше 75%.

Слайд 4. Вища освіта.

В системі місцевого самоврядування існує ціла низка проблем, серед яких основний чинник - рівень професійної підготовки, що впливає на рівень послуг, які надаються населенню. Повну вищу освіту має лише 61,5% посадовців, а серед спеціалістів нижчої категорії, яких майже третина, цей показник складає 41%. За відсутності вертикалі управління, коли кожний орган місцевого самоврядування є окремим, самостійним органом відповідальність за прийняття рішення найчастіше покладається саме на цю категорію осіб, які безпосередньо контактують з клієнтом, споживачем послуги.

Виборність посад в органах місцевого самоврядування, і відповідно їх постійна змінюваність, є однією з особливостей кадрового забезпечення служби в органах місцевого самоврядування. Ця особливість мала б стати об'єктивною причиною для розробки відповідних навчальних програм, певної перебудови державної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування. Ця робота повинна в якості орієнтира мати завдання професіоналізації всіх посадовців місцевого самоврядування.

Слайд 5. Професіоналізація.

Якщо дуже коротко, професіоналізація в контексті реалізації процесу професійного навчання службовців, їх фундаментальної підготовки як дипломованих фахівців передбачає, зокрема:

впровадження принципів державної політики, орієнтованої на забезпечення постійного зростання долі службовців з професійною освітою у галузі державного управління та безперервного практичного навчання протягом періоду перебування на службі;

цільову підготовку висококваліфікованих фахівців державного управління відповідно до прогнозованої потреби;

постійна актуалізація змісту і оновлення державних стандартів професійного навчання, що відповідає перспективам розвитку державного управління, держави і суспільства в цілому, зокрема в контексті Болонського процесу;

збільшення обсягів державного замовлення на професійне навчання службовців з урахуванням спеціалізації форм навчання.

Одночасно, необхідно наголосити на тому, що професіоналізм службовця не можна досягти не реформуючи інструментарій його досягнення. Певною мірою це залежить від багатоманітності, мобільності і конкурентноспроможності суб'єктів, залучених до формування професійної спроможності адміністрацій всіх рівнів.

Слайд 6. Наявні системні недоліки освітнього процесу.

Вважається, що в Україні за роки незалежності склалася певна система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Проте вона неповною мірою відповідає викликам сучасності і має ряд істотних вад. По-перше, вона за своєю технологією організації орієнтована, в основному, на академічну форму підготовки службовців; по-друге, стандарти цієї системи не врегульовують підвищення кваліфікації; по-третє, інфраструктура закладів, які спрямовані на підвищення кваліфікації не має інституалізованої консолідуючої основи.

Між тим, зазвичай під системою розуміють множину об'єктів разом із зв'язками та зв'язками між їх ознаками, які функціонують у часі як єдине ціле.

Слайд 7. ВНЗ ІУ рівня акредитації.

Тому, за великим рахунком, залучені до професійного навчання заклади освіти утворюють у кращому випадку освітній комплекс, в якому провідним закладом є Національна академія державного управління при Президентові України, її регіональні інститути державного управління, 10 магістратур державної служби, територіальні Центри перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та державних підприємств, установ та організацій (їх 23), а також близько 50 закладів післядипломної освіти.

Існуючий освітній комплекс професійного навчання як мінімум не має достатньої потужності. Якщо зважати на пропускну спроможність її академічної частини, то для формування корпусу державних службовців та посадовців місцевого самоврядування виключно з фахівців у галузі державного управління ми повинні мати в запасі 240 років, і це за умови, що випущені за 10 років існування системи професійного навчання залишаться працювати в управлінських інститутах.

Вважаю, по-перше, що наявну проблему спричиняють вади системи державного замовлення, а по-друге, що покладатися виключно на академічну освіту у забезпеченні професійності державної служби та служби в органах місцевого самоврядування немає об'єктивних підстав.

Так, академічна освіта як певний інститут цивілізованого суспільства, покликаний працювати як на сьогоднішню еліту, так і на її перспективу. Необхідно поставити перед нею інституційне завдання щодо забезпечення навчально-методичної бази, разом із відповідальністю за її відсутність і гармонізацію з іноземним досвідом, здобутками європейської культури і зокрема адміністративної культури.

Для створення вже сьогодні умов для професіоналізації місцевого самоврядування необхідно залучати міжнародну допомогу, зокрема використовуючи міжнародні проекти технічної допомоги в цій сфері, зокрема за схемою механізмів "twinning".

Вже розпочаті тренінги державних службовців необхідно інституалізувати, утворивши відповідний методичний і координаційний центр, створення якого рекомендують, зокрема, і іноземні експерти. Запропонована нами мережа тренінгових центрів потребує насичення реальними програмами практично орієнтованого тренінгу як державних службовців, так і посадовців місцевого самоврядування.

Потрібно прискорити організацію такого "додатку" до діючої системи підвищення кваліфікації. При потребі у 20-30 тис. осіб на рік вона пропускає майже в 2-2,5 рази менше, її програми не пов'язані з проблематикою посадових повноважень і фактично є "калькою" академічної освіти.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...