WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Регіональна політика в Україні - процес реформування -

Регіональна політика в Україні - процес реформування -

Райони та міста, які знаходяться в межах території регіонів, що визначені об'єктами підтримки за ціллю №1, не розглядатимуться для підтримки за ціллю №2.

Запроваджуються програми подолання стану депресивності території.

Програми подолання стану депресивності території розробляються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, відповідними органами місцевого самоврядування окремо по кожній депресивній території.

Програмою визначаються:

заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування по подоланню стану депресивності території, термін їх здійснення, обсяги фінансування з державного, місцевих бюджетів, інших джерел;

граничні рівні показників соціального, економічного та екологічного розвитку, за якими визначається результативність виконання програми;

порядок здійснення моніторингу виконання програми, форми, терміни та перелік показників, за якими він здійснюється.

Зміни у програми можуть вноситися виключно рішенням Кабінету Міністрів України за погодженням з Державною комісією з питань регіонального розвитку. Порядок внесення змін до програм визначається Кабінетом Міністрів України.

Особливістю є те, що перелік критеріїв може мінятися лише парламентом, а їх чисельне значення встановлюється і переглядається Урядом в залежності від спроможності державного бюджету щодо здійснення фінансової підтримки депресивних територій. Статус депресивної надається території законодавчо на певний термін. Місцеві органи влади розробляють програму подолання депресивного стану.

Законопроектом визначаються інструменти, що застосовуються державою з метою підтримки депресивних територій, які спрямовані на залучення ресурсів усіх центральних органів, стимулювання активності усіх суб'єктів господарювання, недержавних організацій, населення з метою подолання депресивного стану.

Серед них:

  • встановлення спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, що реалізують проекти в пріоритетних сферах економіки, створюють нові робочі місця, відновлюють екологічно безпечні умови життєдіяльності;

  • спрямування цільових державних інвестицій в основний капітал у розвиток виробничої та соціальної інфраструктури;

  • впровадження підтримки, у тому числі фінансової, малого бізнесу, створення інфраструктури розвитку підприємництва на засадах партнерства з місцевими органами влади;

  • здійснення цільового фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку людських ресурсів;

  • спрямування міжнародної технічної допомоги на підготовку та перепідготовку фахівців з розвитку підприємництва, вирішення соціально-економічних та екологічних проблем депресивних територій;

  • здійснення пріоритетного розміщення державного та регіонального замовлення серед суб'єктів господарювання, що зареєстровані як юридичні та фізичні особи, і сплачують податки до місцевого і державного бюджету на території, що одержала статус депресивної;

  • розробка та впровадження спеціальних заходів щодо сприяння зайнятості, розвитку соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля;

  • надання державної фінансової підтримки розвитку депресивної території на поворотній основі;

  • стимулювання трудової міграції.

2. З метою стимулювання розвитку регіонів запропонована контрактна система відносин між центральним Урядом та обласними радами (як органами самоврядування регіонального рівня). Контракт передбачає визначення заходів, які мають державний пріоритет і фінансуються із державного бюджету. Органи самоврядування визначають свої зобов'язання щодо участі у цих заходах. Те ж стосується і заходів регіонального розвитку, що формулюються регіональною владою.

Контрактна система вводиться одночасно із запровадженням стратегічного планування просторового розвитку як на державному, так і на регіональному рівнях. Стратегічне планування, укладання контракту на період 4-5 років повинно забезпечити стабільність відносин між центральною і регіональною владами. Передбачається, що для виконання контракту центральний Уряд може делегувати ряд власних повноважень на регіональний рівень.

Передбачено також, що Уряд може укласти один контракт одночасно із декількома регіонами, якщо державні пріоритети визначені в межах декількох регіонів (це стосується невеликих регіонів, прикордонних регіонів). Це дозволить опрацювати підходи щодо моделей майбутньої зміни адміністративно-територіального устрою. У підготовці контракту приймають участь з одного боку всі центральні органи виконавчої влади, з іншого, органи місцевого самоврядування регіону.

3. Кошти, що спрямовуються на підтримку депресивних територій, а також передбачені у контрактах, щорічно закладаються у державному бюджеті країни. Вони не включають трансферти, що передбачені державним бюджетом для фінансового вирівнювання у міжбюджетних стосунках .

4. З метою узгодження дій, прозорості у визначенні депресивних територій, врахування інтересів регіонів та центральної влади в плануванні регіонального розвитку запропоновано створення спеціальної Державної комісії з питань регіонального розвитку, яка виступає в державі своєрідним арбітром у вирішенні проблемних питань.

В цілому запропонована модель наближена до принципів, за якими здійснюється регіональна політика в країнах ЄС та інших европейських країн-кандидатів на вступ до ЄС.

Підсумовуючи, сформулюємо такі тези.

По-перше, в період трансформаційних зрушень посилення диспропорцій на регіональному рівні — процес об'єктивний, обумовлений низкою факторів і відбувається завжди. Це підтверджується досвідом держав, які переживали або переживають трансформаційні зміни. І Україна не є винятком. Тому у державній регіональній політиці головний акцент повинен робитися на підтримці точок зростання, а не замикатися на вирівнюванні соціально-економічного розвитку регіонів, оскільки обмеження бюджетної спроможності держави може призвести лише до "вирівнювання усіх в бідності".

По-друге, об'єктивна необхідність змін у державній регіональній політиці диктується кардинальними змінами в інституціональній структурі економіки України: виробництво двох третин товарів і послуг у половині регіонів забезпечується недержавним сектором економіки, зникли важелі прямого втручання влади у діяльність господарюючих суб'єктів. Пряма бюджетна підтримка всіх регіонів унеможливлена, джерела зростання потрібно шукати на регіональному та місцевому рівнях, спираючись на територіальні громади, їх об'єднання, місцеве самоврядування, підприємницькі структури, формуючи для них сприятливі умови вирішення проблем розвитку. Отже, регіони, територіальні громади повинні перетворюватися із об'єктів у суб'єктів розвитку.

Звідси, по-третє, реформу податкової системи, міжбюджетних відносин, адміністративну, територіального устрою потрібно здійснювати з урахуванням завдань регіонального і місцевого розвитку. Політика розвитку повинна спрямовуватися територіально, а не галузево.

По-четверте, державна регіональна політика повинна будуватися з урахуванням впливу процесів, що відбуваються у світовому вимірі. Глобалізація, інноваційна спрямованість розвитку, посилення конкуренції у залученні капіталу стосуються не тільки країн, світовими акторами розвитку стають окремі міста і регіони. Ці чинники призводять до посилення поляризації розвитку.

По-п'яте, процес регіоналізації в Україні повинен спрямовуватися на досягнення створення потенціалу для економічного зростання регіонів, що базується на мобілізації власних економічних, перш за все людських, ресурсів і мереж всередині та поза межами регіону, регіональних, місцевих зв'язках, вдосконаленні інфраструктури, що підвищуватиме регіональний економічний потенціал. У даному контексті економічне відродження регіонів може відбутися лише шляхом концентрації зусиль бізнесу, управлінської еліти, місцевого самоврядування, організованої громадськості і не повинно зводитися до забезпечення автономії регіону від держави. Основною метою цього процесу є активізація "соціального капіталу". Регіоналізація не повинна послаблювати ролі базових територіальних громад.

По-шосте, різноманіття інструментів регіонального розвитку, що застосовуються у європейських країнах, зокрема агентства регіонального розвитку, контрактна форма взаємовідносин між центральним урядом та регіональною владою є потужним джерелом досвіду для України. Він повинен бути адаптованим для вимог і умов здійснення реформ в України, якщо вона не хоче залишатися "вічним" потенційним кандидатом на вступ до Європейського Союзу.

Loading...

 
 

ֳ


...