WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Регіональна політика в Україні - процес реформування -

Регіональна політика в Україні - процес реформування -

Проте, загальний стан місцевих бюджетів, особливо на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення залишається надзвичайно складним. За даними обстежень, яке проводилося центральними органами виконавчої влади протягом 2002 року, існує суттєва диференціація на міжрегіональному та внутрішньорегіональному рівнях як в доходах, так і у видатках. Контрастність за обсягами закріплених доходів бюджетів на одного жителя сільських територіальних громад становить 52 грн. (Донецька і Закарпатська області), по власних доходах — 7,5 (ті ж області), по видатках, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів — 5,8 (ті ж області), по видатках, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів — 50 (Донецька і Львівська області). Така диспропорційність свідчить про значні відмінності в економічному розвитку сільських, селищних територіальних громад. З іншого боку, вона свідчить про те, що не зважаючи на певні кроки по бюджетному вирівнюванню, яке здійснено завдяки впровадженню положень Бюджетного кодексу, суттєва різниця в економічному розвитку різних територій країни продовжує суттєво впливати на їх бюджетні надходження, а відповідно і витрати. Тим самим, кількість та якість громадських послуг, що надаються жителям різних територій ще тривалий час залишатиметься також диференційованою за територіальною ознакою.

Здійснення стислого огляду основних інструментів впливу держави дають підстави констатувати, що вони не змогли вплинути на зменшення регіональних диспропорцій, не були зосереджені на стимулюванні точок росту. З іншого боку, вони помітно не вплинули на системне вирішення проблем депресивних територій, вирівнювання соціальних диспропорцій на регіональному рівні. Водночас об'єктивна необхідність змін у державній регіональній політиці диктується кардинальними змінами в інституціональній структурі економіки України. Логіка розвитку демократії, ринкової економіки, побудови відкритого суспільства вимагає формування державної регіональної політики на нових засадах, залучення до цього процесу суб'єктів суспільних відносин на регіональному і місцевому рівнях, у тому числі територіальних громад, органів виконавчої влади, суб'єктів підприємництва, недержавних організацій, громадськості.

Саме такий підхід запропонований у Концепції державної регіональної політики, схваленої Указом Президента України 25 травня 2001 року.

Ідеологія Концепції полягає у наступному. Політика щодо підтримки регіонального розвитку спрямовується на активізацію усього ресурсного потенціалу регіонів, як основи зміцнення їх конкурентності. Це стає ключовим напрямком регіональної політики.

Під конкурентністю регіону розуміється його спроможність створювати кращі умови для розвитку, яка базується на здатності суб'єктів регіональних відносин – місцевих органів влади, недержавних організацій, підприємств спільно формувати і реалізовувати стратегію розвитку, залучати до цього процесу кращі інтелектуальні, технічні, технологічні та інші ресурси і краще їх використовувати.

Зміцнення конкурентності відноситься до всіх регіонів, як сильних, так і слабких. Кожний регіон повинен намагатися підвищувати свій економічний потенціал та може розраховувати на державну підтримку в залежності від наявних можливостей і умов, які існують для економічного зміцнення території.

При цьому державна підтримка слугуватиме додатковим, а не основним джерелом фінансування для ресурсів, що залучатимуться на регіональному та місцевому рівнях. У той же час, існування найбільш слабких регіонів ставить їх у нерівні умови з іншими.

Усунення ізоляції таких регіонів вимагає втручання держави з метою вирівнювання, а точніше, згладжування умов регіонального розвитку. В іншому випадку у цих регіонах поглиблюватиметься занепад, а це загрожуватиме процесам дезінтеграції суспільства та держави.

Фундаментом регіонального розвитку є самостійність регіонів щодо визначення цілей свого розвитку та можливості фінансувати заходи для їх реалізації перш за все за рахунок власних джерел та залучених інвестицій.

Здійснення підтримки регіонального розвитку відбуватиметься за умов визначення на законодавчому рівні чітких критеріїв її надання, концентрації ресурсів, як державних, так і регіональних. При цьому забезпечуватиметься координація діяльності різних суб'єктів, що зацікавлені у розвитку регіонів, у тому числі міжнародної технічної допомоги.

На центральному та регіональному рівнях вже запроваджується стратегічне планування розвитку. В стадії розробки — Державна стратегія регіонального розвитку до 2011року. Подальше планування державою стратегії регіонального розвитку повинне наближатися по періодичності до європейських термінів. Буде введено стимулювання розвитку територій, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі (депресивні території), шляхом запровадження спеціальних механізмів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій, визначення термінів надання їм статусу депресивних. В даний час завершена розробка відповідного законопроекту.

Модель стимулювання розвитку регіонів та депресивних територій в Україні, що пропонується у цьому законопроекті, має на меті вирішити наступні завдання:

  • сконцентрувати обмежені державні ресурси на вирішенні регіональних проблем із врахуванням державних пріоритетів просторового розвитку держави та завдань регіонального розвитку, що формулюються місцевими органами влади;

  • забезпечити стабільність відносин між місцевими органами влади та центральними органами виконавчої влади щодо питань регіонального розвитку;

  • запровадити принцип додатковості, коли державні ресурси щодо вирішення регіональних проблем розвитку розглядаються як додаткові до ресурсів, що акумулюються регіоном самостійно;

  • встановити правову відповідальність як центрального Уряду, так і місцевих органів влади за виконання взятих ними зобов'язань щодо регіонального розвитку;

  • запровадити партнерські, рівноправні стосунки між центральним Урядом та місцевими органами самоврядування щодо спільного вирішення завдань регіонального розвитку;

  • запровадити стимулювання регіональних органів влади щодо ефективного використання з метою розвитку коштів місцевих бюджетів;

  • скоординувати діяльність центральних і місцевих органів влади щодо вирішення проблем регіонального розвитку;

  • сформулювати принципи визначення територій, яким надається статус депресивних, визначити порядок надання такого статусу, інструменти державної та регіональної підтримки розвитку цих територій;

  • визначити фінансовий механізм стимулювання регіонального розвитку в умовах жорстких бюджетних обмежень.

В законопроекті з метою інституціалізації цієї моделі, запропоновано наступне:

1. Депресивна територія визначена як регіон або його частина — територія у межах району, міста або їх сукупності. Встановлено коло показників економічного і соціального становища, які протягом певного періоду часу повинні відповідати законодавчо визначеним критеріям на території, яка розглядається з метою надання статусу депресивної.

Запропоновано державне стимулювання розвитку депресивних територій здійснювати з метою реалізації таких цілей:

- ціль № 1 — підтримка регіонів з низьким рівнем розвитку. Об'єктами такої підтримки можуть бути лише регіони;

- ціль № 2 — підтримка регіонів, які переживають структурні зміни. Об'єктами такої підтримки визначені одиниці системи адміністративно–територіального устрою – райони та міста або їх сукупності за такою класифікацією:

  • промислові райони, в яких частка зайнятих у промисловості у загальній чисельності зайнятих перевищує частку зайнятих у сільському господарстві;

  • аграрні райони — в яких частка зайнятих у сільському господарстві у загальній чисельності зайнятих перевищує частку зайнятих у промисловості;

  • міста обласного значення.

Loading...

 
 

ֳ


...