WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Конкурентоспроможність територіальних громад -

Конкурентоспроможність територіальних громад -

Підходи до рейтингування територіальних громад

Методика рейтингування територіальних громад поки що в Україні відсутня. Метою обрахування рейтингів громад, як і у випадку рейтингування країн, є виявлення критичних відставань і вироблення на підставі цього заходів для їх усунення.

Зрозуміло, що інструмент рейтингування не слід і не можливо механічно переносити на територіальні громади в силу особливостей діяльності цих спільнот. Однією з таких особливостей є законодавство, відповідно до якого органи влади можуть робити тільки те, що передбачено законом. Другою особливістю є державна стратегія вирівнювання бюджетних надходжень громад. Існують і інші зовнішні для громад особливості, що впливають на стан справ у громадах.

При формуванні рейтингу конкурентоспроможності територіальних громад, як і у випадку побудови рейтингів країн, можуть також використовуватись два основних джерела інформації: статистика і опитування. Першу групу складають переважно інфраструктурні техноорієнтовані показники та демографічні дані. У другу групу входять людиноорієнтовані дані, що виникають в результаті опитування та анкетування4. Джерелом статистичної інформації по містах частково можуть слугувати щорічники „Основні соціально-економічні показники міст", що видає Асоціація міст України та громад. Відмітимо, що статистика в силу зрозумілих обставин не доходить до малих територіальних громад: в малих громадах втрачається сама база формування статистичних показників. Таким чином, при побудові рейтингів для різних категорій населених пунктів слід враховувати, що по мірі зменшення чисельності населення у громадах зменшується роль статистичних техноорієнтованих показників і збільшується роль людиноорієнтованих показників, які є результатом опитування. Дійсно, чим більша за чисельністю спільнота, тим в більшій мірі у ній проявляються макрочинники і „працює" статистика.

Як і у випадку рейтингування країн за методикою ВЕФ, в якій країни поділяються на декілька груп, територіальні громади доцільно поділити на декілька категорій: обласні центри, міста обласного значення, районні центри, селища міського типу, села. Це пов'язано, перш за все, із різними підходами до формування бюджетів названих категорій населених пунктів та тим, що обласні та районні центри отримують відповідну статусну ренту. Наприклад, відрахування від податків підприємств, що зареєстровані у цих громадах, але працюють та розташовані на інших територіях. З національного рейтингу громад доцільно виключити 2 міста з особливим статусом: Київ відповідно до свого статусу отримує величезну столичну ренту, пов'язану із відрахуваннями у міський бюджет з податків підприємств, що діють по всій Україні, та окремими субсидіями для здійснення столичних функцій; Севастополь, як військово-морська база, де базуються флоти двох держав. Існують і інші причини для виділення різних категорій громад при рейтингуванні.

Поки що дискутивним є питання періодичності і доцільності проведення рейтингів для різних категорій громад. Для більш динамічних громад великих міст рейтингування мабуть доцільно проводити щорічно, а для малих громад – напередодні закінчення каденції діяльності органів місцевого самоврядування. Для зовсім малих сільських громад, можливо, рейтингування взагалі не доцільне. У створенні системи рейтингування громад слід розуміти також, що при формальній компетенційній рівності громад вони реально мають суттєво не рівні можливості для реалізації повноважень і впливу на стан справ.

Про можливі критерії конкурентоспроможності територіальних громад та підходи до їх формування

При формуванні таких критеріїв слід виходити з тривіального вихідного посилання, що конкурентоспроможність країни є наслідком конкурентноздатності суб'єктів, що діють на її території: громад, фірм, громадян. Тому, критерії конкурентоспроможності громад мають бути подібні, близькі за змістом до відповідних критеріїв конкурентоспроможності країн. Звичайно, вони мають трансформуватись з врахуванням кількісних показників і функціональних характеристик громад. Наприклад, як вже відмічалось вище, для найменших громад багато з критеріїв просто не мають сенсу, оскільки на певні критерії громада не має спроможності впливати.

Юрій Полунєєв у статті „Технологія економічного прориву – прагматичний шлях наближення України до ЄС", яка вміщена у згадуваному вже першому номері журналу „Монітор конкурентоспроможності" доводить, що виклики які повстали перед Україною та ЄС є тотожні. Оскільки Україна тяжіє до зближення з ЄС, то для визначення набору критеріїв конкурентоспроможності територіальних громад, на нашу думку, слід модифікувати критерії, що запропоновані згадуваною вище Лісабонською стратегією ЄС для країн, які на думку М.Драгоманова є найбільшими громадами, оскільки ці критерії у сукупності визначають ефективність націй-держав. Тим більше, що Лісабонська стратегія проголосила таку „національну" ідею ЕС: „забезпечення високого рівня соціальної відповідальної конкурентоспроможності, а отже сталого економічного зростання". Навряд чи в Україні хтось вважатиме подібну мету неприйнятною для України.

Таким чином, метод створення набору критеріїв рейтингування конкурентоспроможності територіальних громад узагальнено полягає в адаптації набору критеріїв Лісабонської стратегії5 у площину рейтингування громад.

Відповідно до запропонованого підходу одне із завдань громади можна сформулювати наступним чином: „Громада має бути найкращим місцем для інвестицій та зайнятості, для бізнесу і підприємництва". До переліку критеріїв конкурентоспроможності, що відповідають цьому завданню є наступні:

  • Розвиненість базової інфраструктури;

  • Ефективність бізнесу та корпоративного управління у громаді;

  • Розвиненість місцевого ринку капіталів;

  • Ефективність банківського сектору;

  • Управління фінансами громади;

  • Якість регуляторного середовища, створеного у громаді;

  • Стимулювання прямих зовнішніх, а зокрема – іноземних, інвестицій у громаду;

  • Відкритість економіки громади;

  • Ефективність влади та інститутів управління у громаді.

Щодо завдання „Економічне зростання громади має бути сталим, тобто характеризуватися: - увагою до довкілля; - забезпеченням енергетичної безпеки та енергоефективності; - реалізацією принципів соціальної відповідальності бізнесу". Цьому завданню відповідають критерії щодо наступного:

  • Якість охорони здоров'я;

  • Якість життя населення;

  • Якість товарів і послуг;

  • Ефективність екологічної політики;

  • Рівень корпоративної соціальної відповідальність бізнесу;

  • Енергоефективність та енергозбереження.

Завданню „Суспільство у громаді має стати згуртованим і соціально інклюзивним. Основними напрямками досягнення соціальної згуртованості є: - посилення привабливості віддалених та депресивних складових територіальної громади (забезпечення доступу до них, адекватності послуг, збереження екології); - активізація інновацій, підприємництва, розбудова економіки знань та інформаційно-комп'ютерних технологій; - створення кращих робочих місць". Реалізація цього завдання пов'язане з наступними критеріями:

  • ступінь соціальної інклюзивності;

  • рівень соціального капіталу;

  • досконалість розвиненості правових та інституціональних умов розвитку;

  • наявність місії (ідеї) громади.

Показники для формування названих критеріїв підбираються з набору наявних статистичних даних, наприклад, тих, що включаються у статистичні збірники Асоціації міст України і громад. Попередня оцінка показує, що для формування рейтингу має бути залучено більше 200 простих показників. У випадку відсутності у офіційній статистиці необхідних даних є можливість отримувати необхідні дані шляхом анкетування і опитування та вироблення людиноорієнтованих показників на основі факторно-критеріальних моделей за методикою, описаною в згадуваній вище книзі „Індикатори і моніторинг в муніципальному управлінні", присвяченій саме формуванню показників ефективності діяльності місцевої влади.

Висновки і рекомендації

Підсумовуючи, відмітимо, що концепція конкурентоспроможності територіальних громад, дозволяє визначати дороговкази діяльності менеджменту і активу громад на середньо– і довгострокову перспективу, бачити за „деревами" оперативної поточної діяльності „ліс" загальних напрямків розвитку громади у контексті регіону, держави, світу і діяти адекватно враховуючи тренди розвитку цих охоплюючих систем і структур .

Вище запропоновано бачення концепції конкурентоспрможності у контексті розвитку територіальних громад та спосіб формування критеріїв конкурентоспроможності громад шляхом трансформації критеріїв конкурентоспроможності країн. Зрозуміло, що вищенаведені підходи до концепції конкурентоспроможності громад, передбачають подальшу наукову розробку і практичну апробацію. В першу чергу, це стосується вироблення набору простих показників, їх агрегування, способів і джерел отримання даних щодо показників.

Головним у ефективному засвоєнні концепції конкурентоспроможності громад є усвідомлення формальними і неформальними лідерами територіальних громад та активом асоціацій самоврядування прагматичного змісту цієї концепції для подальшого успішного розвитку як окремих територіальних громад, так і країни в цілому.

1 Полунєєв Ю.В. Конкурентоспроможність країни як чинник згуртування і успіху нації. У книзі „Конкурентоспроможність: країна, регіон, підприємство" / Рада конкурентспроможності України: За ред. Полунєєва Ю.В. - К.: Лат&К, 2006, с.9-13

2 Драгоманов М. Швейцарська спілка. Вид-ня 4-те, К.,1907 – 16 с.

3 Крючкова І., Дубровський Ю. Світові методології оцінювання конкурентоспроможності економіки. У книзі „Засади конкурентоспроможності в реаліях економіки знань": Колективна монографія./ Міжнародний інститут менеджменту (МІМ-Київ); За ред.Ю.В.Полунєєва. – К.: ТОВ „Інжиніринг", 2007.-256 с.

4 Рубцов В.П. Індикатори і моніторинг в муніципальному управлінні. – К.: Гнозис, 2002, 148 с.

5 Полунєєв Ю. „Технологія економічного прориву – прагматичний шлях наближення України до ЄС", журнал „Монітор конкурентоспроможності", №1-2, 2007

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...