WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Конкурентоспроможність територіальних громад -

Конкурентоспроможність територіальних громад -

Конкурентоспроможність територіальних громад

Серед теорій суспільного, а перш за все, економічного розвитку з початку 90-их років ХХ-ого століття чільне місце зайняла концепція конкурентоспроможності.

Явище конкуренції є досить поширеною формою взаємовідносин серед однорідних суб'єктів різного рівня. Наприклад, конкуренція націй-держав, конкуренція регіонів, конкуренція територіальних і інших самоврядних спільнот, конкуренція фірм та організацій, конкуренція окремих підрозділів, конкуренція фахівців тощо. Прояви конкуренції на кожному з рівнів і видів суб'єктів різні. Конкуренція завжди виникає у ситуації обмеження якогось ресурсу, володіння чи розпорядження яким вважається важливим для учасників конкурентної боротьби. Таким ресурсом можуть бути як певні матеріальні субстанції чи об'єкти (нафта, територія і т.п.), так і нематеріальні цінності (влада, пріоритет для винахідника, першість у спорті, суспільне визнання досягнень у якійсь сфері діяльності тощо). Здатність брати участь і вигравати у конкурентних змаганнях називають конкурентоспроможністю.

Концепція конкурентоспроможності у глобальному контексті

У сфері глобальної економічної конкуренції країн (націй-держав) конкурентоспроможність визначають, як здатність країни відповідати на виклики у глобальній економіці шляхом підвищення продуктивності праці, що приводить до підвищення рівня та якості життя1. Інакше, конкурентоспроможність означає внутрішню спроможність країни успішно конкурувати на світовому ринку. Першість у застосуванні терміну „конкурентоспроможність" у площині взаємостосунків країн належить американцю Майклу Портеру. Конкурентоспроможність завжди включає свідомо спрямововуваний довгостроковий аспект розвитку. Конкурентоспроможність є одночасно й засобом (де ціль - підвищення рівня життя), і метою (тільки більш конкурентоспроможні країни мають більш високий рівень життя), що робить її надзвичайно привабливої для використання в соціально-економічній політиці.

Концепція конкурентоспроможності активно засвоюється урядами провідних держав як важливий інструмент практичної політики: - двічі за останні два роки президент Сполучених Штатів Джордж Буш наголошував: „Наш головний пріоритет – конкурентоспроможність"; - ідея конкурентоспроможності лежить в основі Лісабонської стратегії, ухваленої Європейським союзом у 2000 році та оновленої у 2005 році.

Розробка національної стратегії конкурентоспроможності на часі і для України. В українському суспільстві, де поки що існують певні світоглядні "розломи", має й може з'явитися певна національна ідея, здатна мобілізувати суспільство для досягнення стратегічних цілей розвитку. В умовах відсутності чи невизначеності (абстрактності) загальнонаціональних орієнтирів та кризи світогляду в українському суспільстві ідея конкурентоспроможності (К) може бути надихаючою з огляду на брак інших перспективних ідей. Ідея конкурентоспроможності може стати для України національною ідеєю так само, як вона стала такою для США, Великобританії, Швеції, Фінляндії, Сінгапуру, Малайзії, Естонії та багатьох інших країн. На запровадження ідей К в українському контексті направлена діяльність Ради конкурентоспроможності України, яка у 2007 започаткувала журнал „Монітор конкурентоспроможності".

Концепція конкурентоспроможності у муніципальному контексті

Розглядаючи вслід за Михайлом Драгомановим2 країну, як велику громаду, можна поставити ідею К у контекст територіальної громади. На рівні нації-держави, як найбільшої громади, спільне бачення громадою свого місця серед інших, свого майбутнього, що надихає на спільні дії, згуртовує на втілення цього бачення називають національною ідеєю. На рівні територіальної громади таке спільне бачення майбутнього можна назвати ідеєю громади. У методі стратегічного планування її називають місією чи стратегічним баченням. Конкурентоспроможність громади є одним із можливих варіантів ідеї громади.

Конспективно наведемо деякі тези щодо значення ідеї конкурентоспроможності для громади як цілого та громадян – членів громади. Ідея конкурентоспроможності:

  • концентрує думки людей на проблемах розвитку громади

  • спонукає до порівняння із сусідніми громадами, призводить до роздумів про причини відмінностей, до з'ясування конкурентних переваг громади і, таким чином, формування бренду (родзинки, фішки) громади

  • стимулює виникнення згуртованості жителів на основі критерію спільного проживання у селі чи місті (земляцтво) та відчуття причетності, приналежності до місцевої спільноти (малої батьківщини, громади)

  • сприяє аналітичному і критичному погляду на стан справ у громаді

  • мобілізовує людей на конкретні дії і вчинки для покращення стану справ

  • стимулює і розвиває природний дух суперництва і змагальності

  • актуалізує природне бажання пишатися своїм селом чи містом, розвиває місцевий патріотизм та гордість за малу батьківщину („А у нас краще...!")

  • має особливе значення в першу чергу для малих громад оскільки тільки у таких спільнотах люди реально можуть відчувати свою приналежність до громади

  • сприймається не тільки на раціональному рівні, а й на емоціональному

  • викликає змагальність, збуджує бажання бути кращим за інших, що є у підсвідомості кожної людини

  • звільняє природне бажання зробити щось корисне для малої батьківщини.

В чому громади конкурують між собою, за які ресурси?

В умовах притаманного ринковій економіці руху людей, капіталів, товарів та послуг громади конкурують між собою на усіх цих ринках та в інших неринкових сферах, характерних для діяльності таких специфічних спільнот, якими є територіальні громади. Зокрема, територіальні громади можуть конкурувати, наприклад:

За земельні ресурси (якщо ще не встановлені межі громад);

За фінансові ресурси:

  • за зовнішні інвестиції (закордонні і з інших громад)

  • за бюджетні кошти

  • за міжнародні допомогові і грантові ресурси;

За людські ресурси:

  • громада має дбати про резерв кваліфікованої робочої сили, як принаду для інвесторів

  • громада має бути привабливою для міграції робочої сили з інших громад

  • рівень якості робочої сили;

За майнові ресурси (якщо на території громади є не тільки її власність);

За долю на ринку послуг:

  • культурно-мистецьких (одним із продуктів громади, на думку мера міста Богуслав, що в Київській області, є культурні досягнення, історична спадщина. Кожна громада цікава для інших своїми мистецькими досягненнями)

  • розважально-просвітницьких

  • туристично-спортивно-рекреаційних (згадаймо конкуренцію у залученні відпочиваючих за популярною методою „зеленого" чи „екологічного" туризму та відпочинку)

  • освітніх та інших послуг.

За долю на товарному ринку:

- конкурентоздатність товарів, що виробляються у громаді.

Світові рейтинги визначення конкурентоспроможності країн

Інструментом для визначення конкурентоспроможності територіальних громад, як і у випадку визначення конкурентоспроможності країн, має бути рейтинг конкурентоспроможності. Зрозуміло, що ці рейтинги мають будуватися на основі відмінних показників. Призначенням рейтингу є проранжувати його учасників за єдиною методикою і на основі типового масиву даних щодо учасників рейтингу. Дані рейтингу є своєрідною діагностичною картою і дозволяють визначити місце кожного учасника серед інших, спонукають учасників з'ясувати причини свого відставання і, таким чином, спланувати заходи по їх усуненню.

Наведемо короткий опис двох найвідоміших рейтингів конкурентоспроможності країн, а саме рейтинг Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) та рейтинг Інституту розвитку менеджменту (ІРМ) з Лозанни.

У рейтингах оцінюються практично всі складові економічної системи: макроекономічна стабільність, підприємницьке середовище, стан інфраструктури, доступ до ресурсів, фінансові й фондові ринки, якість освіти та охорони здоров'я (не тільки в мегаполісах, а й у сільській місцевості), розвиток фундаментальних та прикладних наук тощо. Рейтинг за частиною критеріїв визначається на базі статистичної інформації, решта даних отримується за допомогою опитувань експертів. У рейтингу ВЕФ приблизно дві третини критеріїв оцінюються за допомогою опитування (решта - статистичні дані), тоді як рейтинг ІРМ надає перевагу статистичним даним (на них базуються дві третини критеріїв, за якими оцінюється конкурентоспроможність країн)3. Кожний з рейтингів базується більш ніж на 200 показниках, на основі яких обчислюються індекси рейтингування. Наприклад у методиці ВЕФ, це індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК) і індекс конкурентоспроможності бізнесу. При обчисленні ІГК країни розбиваються на три групи відповідно до рівня ВВП на душу населення. Для кожної з цих груп вага тих же самих факторів різна. В основі цього підходу лежать наступні міркування М.Портера: „Зі зростанням рівня доходів на душу населення, з одного боку, стає невигідним "просте" виробництво, оскільки, виграють ті, хто може швидко та гнучко пристосовуватися до мінливої кон'юнктури ринків, приваблюючи інвестиції; а з іншого - з'являються певні передумови для такого пристосування: більш освічені кадри, вища якість інституцій тощо. У найбагатших країнах матеріальне виробництво стрімко втрачає вигідність. Натомість високі доходи може забезпечити інноваційність у "чистому" вигляді, тобто здатність створювати нову інформацію, а також "витончена" організація бізнесу, необхідна для створення, відбору та впровадження інновацій. Крім того, багатші країни, на відміну від бідніших, характеризуються платоспроможним внутрішнім попитом на інновативні (зазвичай недешеві) товари та послуги". ВЕФ-рейтинг 2007 року охоплював 125 країн світу, в яких анкетуванню підлягали 11 000 підприємств. ІРМ-рейтинг охоплює 46 країн. Два останніх роки Україна була учасником обох рейтингів. У ВЕФ-рейтингу за критерієм якості середовища діяльності бізнесу Україна посіла 81-е місце з 121, випередивши лише більшість бідних та найбідніших країн світу. А за якістю суспільних інститутів (органи влади та управління) 104-е місце з 125. У рейтингу ІРМ Україна посіла 46 місце з 55 прорейтингованих країн. Аналіз рейтингів, коментування результатів цього аналізу та певні висновки і рекомендації дані Радою конкурентоспроможності України у першому числі часопису „Монітор конкурентоспроможності" за 2007 рік.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...