WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Концептуальні засади трансформації територіальної організації влади, місцевого самоврядування -

Концептуальні засади трансформації територіальної організації влади, місцевого самоврядування -

Концептуальні засади трансформації територіальної організації влади, місцевого самоврядування

Концептуальні засади реформування територіальної організації влади, місцевого самоврядування мають базуватись на ідеї децентралізації влади взагалі і децентралізації державного управління та фінансів зокрема. В основу трансформації мають бути покладені такі принципи:

- верховенства права як пріоритету прав та свобод людини і громадянина, гуманізму та справедливості в діяльності публічної адміністрації;

- законності як діяльності публічної адміністрації відповідно до повноважень і в порядку, визначених законом;

- відкритості як оприлюднення та доступності для громадян інформації про діяльність та рішення (і проекти рішень) публічної адміністрації, а також надання публічної інформації на вимогу громадян;

- пропорційності як вимоги щодо обмеження рішень публічної адміністрації метою, якої необхідно досягти, умовами її досягнення, а також обов'язку публічної адміністрації зважати на наслідки своїх рішень, дій та бездіяльності;

- ефективності як обов'язку публічної адміністрації забезпечувати досягнення необхідних результатів у вирішенні покладених на них завдань при оптимальному використанні публічних ресурсів;

- субсидіарності, який передбачає, що розподіл повноважень між органами влади (у тому числі між органами місцевого самоврядування) різного територіального рівня здійснюється таким чином, щоб забезпечити максимальне наближення механізму надання публічних (соціальних, комунальних, управлінських та інших) послуг та процесу прийняття відповідних рішень до жителя громади водночас із достатністю організаційних, матеріальних та фінансових ресурсів для забезпечення належного обсягу та якості цих послуг;

- підконтрольності як обов'язкового внутрішнього та зовнішнього контролю за діяльністю публічної адміністрації, в тому числі судового та громадського контролю;

- повсюдності, який означає, що місцеве самоврядування здійснюється на всій території України. Існування території, на яку не поширюється юрисдикція жодної територіальної громади, допускається як виняток у випадках, передбачених законами України;

- відповідальності як обов'язку публічної адміністрації нести юридичну відповідальність за прийняті рішення, дії та бездіяльність.

Знаходження балансу між повноваженнями та відповідальністю місцевих органів влади є основою успіху побудови ефективної системи місцевого управління та всіх трансформаційних процесів у системі державного управління та місцевого самоврядування.

Події останнього року переконливо підтвердили, що перед Україною стоїть два невідкладних завдання.

По-перше, необхідно докорінним чином змінити всю філософію та підходи до державного управління та місцевого самоврядування. За традицією, яка укорінилася в Україні з минулих часів, в центрі цієї системи перебувають саме владні інституції. Завдання полягає в тому, щоб у центр життя системи поставити людину, громадянина, народ. Інституції громадянського суспільства, політичні організації, органи місцевого самоврядування та органи державної влади повинні забезпечувати реалізацію потреб конкретних людей.

По-друге, перетворення держави в систему, орієнтовану на людину, вимагає узгодженого здійснення цілого комплексу реформ. Тобто йдеться не лише про трансформацію системи державного управління та місцевого самоврядування, а й про реформу бюджетної системи, освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, пенсійного забезпечення, судову реформу тощо.

Адміністративна та територіальна реформа є стрижневим елементом інфраструктури перетворень. За роки незалежності змінився економічний базис українського суспільства. Відійшли в минуле соціалістична планова економіка і єдиний народний господарський комплекс Радянського Союзу. Але такий важливий елемент надбудови, як система державної влади, публічна влада в цілому залишається далеким від вимог сучасності. У нас продовжує діяти загалом радянська модель влади з окремими вживленими елементами президентської та парламентської моделі. Спроби удосконалити українську політичну систему, що були здійснені у минулі роки, ні до чого позитивного не привели. Конституція 1996 року так і не була наповнена реальним змістом через ухвалення необхідних законів, натомість до неї були внесені зміни, які не мали навіть теоретичного обґрунтування, не базувались на концепції реформи політичної системи. Наслідки такого реформування ми маємо сьогодні і перед нами знову постали питання: як створити ефективну та відповідальну владу на усіх рівнях адміністративно-територіального устрою України.

Нажаль спроби започаткувати проведення адміністративно-територіальної реформи, як основи нової системи місцевої влади, у 2005 році виявилися невдалими і в не останню чергу тому що на загальнодержавному рівні так і не були затверджені концептуальні засади реформи публічної адміністрації, які б мали політичну підтримку основних суб'єктів політичного життя України. Тому до цього часу ведуться постійні дискусії щодо шляхів подальшого реформування територіальної організації влади. В той же час слід зауважити, що проекти подібних документів у 2005 – 2006 роках були напрацьовані і навіть обговорювались на загальнодержавному рівні. В першу чергу це стосується проекту Концепції реформування публічної адміністрації в Україні, яка була поставлена в порядок денний засідання Національної ради з питань державного управління та місцевого самоврядування при Президентові України. Аналогічним документом був проект Національної стратегії реформування місцевих органів виконавчої влади та системи місцевого самоврядування, проект Програми реформування місцевого самоврядування. Є небезпека того, що напрацьовані проекти документів в черговий раз кануть у літу, в силу того, що нажаль в Україні склалася негативна традиція втрати інституційної пам'яті. Отже визначити концептуальні засади територіальної організації влади необхідно з врахуванням вже напрацьованих концептуальних документів.

Майбутні концепції мають віддзеркалювати поетапний характер реформування. Це стосується як самого процесу реформ так і перетворень в системі владних інституцій – місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Концептуальні засади мають також базуватись на європейських стандартах трансформації, на принципах побудови ефективної системи врядування (так званого „доброго" врядування).

Всі попередні проекти реформування публічної адміністрації в Україні зводилися фактично до ревізії окремих положень чинної Конституції, за відсутності розробленої та затвердженої, а головне зрозумілої для урядовців та громадян концепції змін.

Як наслідок, розроблені народними депутатами України зміни до Конституції Україні(зокрема законопроект 3207-1) не були прийняті, процес формування ефективної та відповідальної влади в регіонах та громадах так не розпочався.

Побіжне ознайомлення з проблемами, з якими зіткнулася наша країна в основних сферах життєзабезпечення населення – охороні здоров'я, освіті, забезпеченні правопорядку, судовій, охорони довкілля, житлово-комунальній, пенсійного забезпечення, податковій та бюджетній тощо – також свідчать, що їхнє подолання неможливе без здійснення повноцінної реформи місцевого самоврядування. Це обумовлюється тим, що низовим, первинним рівнем, на якому забезпечується надання відповідних послуг населенню України, є рівень територіальних громад. Тож реформування окремих галузей без одночасного забезпечення відповідних трансформацій місцевого самоврядування не дозволить досягти мети, задля якої здійснюються загальні структурні перетворення.

Держава має перетворитися на людиноцентристську систему, структура влади якої має бути вибудована для забезпечення потреб не абстрактного суспільства, а кожного громадянина країни. Зробити це, не реформувавши територіальну організацію влади і не створивши умови для всебічного розвитку місцевого самоврядування, неможливо. Тож, саме на це мають бути орієнтовані трансформаційні процеси в системі публічної влади.

Серед основних причин неефективності діяльності інститутів публічної влади на місцях (місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування) можна виділити такі:

1) інституційний конфлікт між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, закріплений нормами Конституції та законами України як у відносинах між ними, так і в нераціональному та нечіткому розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади (і між рівнями місцевого самоврядування);

2) відсутність у районних та обласних рад можливостей самостійно реалізовувати місцеву політику через утворювані ними виконавчі органи;

3) політизація місцевих рад та порушення принципу представлення спільних інтересів територіальних громад при формуванні обласних і районних рад;

4) недостатність механізмів дієвої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування, відсутність дієвих механізмів підконтрольності органів місцевого самоврядування громадянам;

5) негативний вплив недосконалості адміністративно-територіального устрою на систему місцевого самоврядування та надання державних і громадських послуг;

6) недосконалість міжбюджетних відносин та брак стабільних джерел формування доходів місцевих бюджетів, ріст яких перебував би під переважним впливом органів місцевого самоврядування;

7) недостатня кадрова та організаційна спроможність органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення;

8) неімплементованість ні в Конституції України ні в законодавстві, що стосується місцевого самоврядування, основних принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, зокрема: правова, матеріально-фінансова, організаційна самостійність органів місцевого самоврядування; повсюдність і розповсюдження юрисдикції органів місцевого самоврядування базового рівня на всю територію адміністративно-територіальної одиниці; повнота і виключність повноважень, якими наділяються органи місцевого самоврядування у вирішенні питань державного управління; відповідність обсягу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування функціям, які покладаються на них в порядку делегування.

До процесу трансформації, модифікації територіальної організації влади слід підійти комплексно, з урахуванням необхідності, по-перше, конституційного зміцнення місцевого самоврядування на первинному рівні, по-друге, чіткого визначення статусу районних і обласних рад та загальних засад їхнього утворення, організації і діяльності. Спроба відразу створити ефективне самоврядування на рівні громад, районів та областей неминуче призведе до стагнації місцевого самоврядування саме на базовому рівні - рівні громад, а це не допустимо.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...