WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Формування організаційно-інвестиційного механізму реалізації інноваційних проектів випереджаючого розвитку -

Формування організаційно-інвестиційного механізму реалізації інноваційних проектів випереджаючого розвитку -

Досліджуючи можливості фінансового забезпечення інноваційних проектів в сучасному періоді економічного розвитку, зазначимо, що найважливішими елементами схеми фінансування інвестиційного проекту проривного характеру є:

  • залучення всіх можливих джерел фінансування: від державного бюджету всіх рівнів і міжнародних організацій – до комерційних підприємств і недержавних фондів;

  • пайовий характер фінансування, що виявляється в різних формах;

  • програмний характер фінансування, при якому фіксуються мета, етапи, плановані результати, способи контролю і засобу моніторингу;

  • інтегрально поворотний характер фінансування, коли працюють різні схеми повернення інвестицій і допускаються інвестиції в демонстраційні об'єкти з метою просування всього проекту в цілому;

  • облік різних видів ризиків при реалізації інноваційних проектів.

Відповідно, джерелами фінансування інновацій у ринкових умовах господарювання стають:

  • державні засоби, засоби регіонального рівня, включаючи бюджетні, та засоби спеціальних фондів;

  • галузеві (відомчі) засоби, що можуть досягати значних обсягів, та засоби спеціально створених центрів по вирішенню тієї чи іншої наукової проблеми (наприклад, засоби фонду енергозбереження);

  • фінансові ресурси міжнародних фондів, а саме: закордонних державних і міждержавних організацій, засоби закордонних приватних компаній.

Істотна особливість пропонованої нами схеми фінансування інноваційного проекту полягає в раціональному поєднанні обсягів і джерел фінансування залежно від етапу реалізації нововведення, а також від характеру інновацій. З наукового погляду, суть новизни полягає в одержанні синергетичного ефекту від раціонального поєднання інвестицій різної спрямованості з різних джерел, які, у кінцевому підсумку, вирішують актуальне завдання прискорення науково-технічного прогресу у вітчизняній економіці.

Спостерігаються також розбіжності у схемах фінансування інноваційних проектів різного ступеня готовності та соціальної значимості.

Аналізуючи особливості фінансування проектів різного ступеня завершеності, слід зазначити, що для реалізації проекту, в основу якого закладена нова наукова ідея, і не існує ні дослідного зразка, ні досвіду промислового виробництва, необхідно залучати венчурний капітал.

У випадку наукової ідеї, доведеної до втілення у дослідно-промисловому виробництві, можна розраховувати на засоби державного бюджету, що спрямовуються насамперед на компенсацію витрат від впровадження ідеї в господарську практику. Якщо налагоджене дрібносерійне виробництво, то поряд з державним капіталом варто спиратися у першу чергу на формування корпоративного капіталу з різних джерел.

Що ж до особливостей фінансування проектів різного рівня значущості, то тут слід зазначити таке: коли нововведення має державне значення, то основний принцип взаємовідносин з інноваційними підприємствами враховує, насамперед, ефективність нововведення, а потім фінансується цей проект. Якщо технологія є вузьколокальною, то застосовуються галузеві програми, наприклад енергозбереження. На основі цього всі суб'єкти галузі розробляють власні програми енергозбереження. У цьому випадку фінансування відбувається за рахунок державного бюджету, засобів комерційних структур, позабюджетних коштів.

Для реалізації окремих проектів можуть використовуватися міжнародні програми, а саме: глобальний екологічний фонд ООН, міжнародні регіональні фонди (Данія, Швеція й ін.).

До фінансових джерел відносяться також ресурси великих корпорацій та їхні гранти. Як засіб корпорацій може бути створення корпоративної програми енергозбереження. Основний фактор реалізації проекту й одержання необхідних засобів – це його просування, підготовка необхідних документів, цільові презентації тощо.

Схема фінансових потоків, які виникають у процесі впровадження нововведень, має такий вигляд: імпульс для початку здійснення соціально значимих інноваційних проектів проривного характеру дає держава, державне рішення про підтримку наукової ідеї у вигляді включення її в державну цільову програму. Це насамперед моральна, а не матеріальна підтримка проекту. Фінансування з державного бюджету – лише індикатор високої народногосподарської значимості ідеї.

Іншим джерелом є власні засоби ініціаторів проекту і підприємств, зацікавлених у його реалізації. Частка цього джерела інвестицій становить близько половини необхідних вкладень. Йдеться про ресурси як галузей виробників, так і великих споживачів продукції проекту. Третя складова частина інвестицій – це комерційні засоби, залучені на кредитній основі.

Порівняно невелику частину фінансових ресурсів можуть формувати також засоби міжнародних організацій, зацікавлених у реалізації ідеї проривного для світової економіки характеру.

Дослідження проблем інвестування, пов'язаних із можливими інвестиційними ризиками доповнюються тим, що основна особливість реалізації інноваційних проектів полягає у більш високому рівні ризиків, їх відмінностями від інвестиційних ризиків. Найбільш важливими є інфляційні ризики, особливо при довгострокових інвестиціях у виробництво, оскільки складно захистити від інфляції тимчасово вільні позикові й інвестиційні засоби, що накопичуються, а також врахувати невизначеність інфляційно зростаючої в різні періоди проекту вигоди, що не передбачена у проекті, порівняно з альтернативним вкладенням засобів.

Обґрунтована інвестиційна політика держави, стимулювання і регулювання найважливіших інноваційних процесів, а в окремих випадках і пряма участь держави у нововведеннях мають важливе значення для розвитку виробництва і споживання суспільно важливих продуктів і послуг.

Для досягнення успіхів у комерціалізації потрібна особлива стратегія просування проекту.

В умовах науково-технічного прогресу зберігати провідні позиції на конкурентному ринку підприємству стає все складніше внаслідок швидкого поширення кращих засобів і методів господарювання серед конкурентів. У міру того, як ринкові суперники конкурують одне з одним у сфері вдосконалення, більш схожими стають їхні стратегії, а конкуренція перетворюється на змагання ідентичних способів, у якому жоден учасник не може виграти. Така конкуренція носить деструктивний характер і призводить до ворожнечі, припинити яку можна лише обмеженням конкуренції з боку держави.

Відносини зі споживачами інноваційних технологій будуються на основі доведення економічної і фінансової ефективності проекту. При цьому застосовується весь набір прийнятих у світі критеріїв: чиста вартість, внутрішня норма прибутковості, термін окупності тощо.

Відносини з конкурентами-виробниками подібних інноваційних технологій формуються з урахуванням ролі і місця конкурента в певному сегменті ринку нововведень. Тут можливі різні схеми, починаючи від домовленостей про розділ сфер впливу і аж до суворої конкурентної боротьби за допомогою різних механізмів як ринкового, так і організаційного типу.

Організаційні заходи щодо реалізації інноваційного проекту соціального розвитку включать такі завдання:

  • інноваційні цілі, розвиток виробництва, ключові економічні показники та показники ефективності проекту;

  • здійснення проекту, узгодженого за ресурсами, термінами і виконавцями;

  • правові й економічні умови взаємодії учасників проекту, основні зобов'язання, розподіл ризиків і результатів інновації;

  • соціальне і територіальне узгодження інновації та її підтримки органами місцевого самоврядування;

  • систему менеджменту за проектом.

Таким чином, цільова спрямованість інноваційного проекту і його комплексність забезпечуються системою кількісних параметрів проекту, що відображають досягнення мети інновації, збалансованістю ресурсів і можливістю наскрізного управління від початку інвестиції до повернення витрачених засобів і одержання додаткового прибутку в період життєвого циклу інновації. Ці основні фактори інновацій визначають процес вироблення стратегії соціально-економічного розвитку території, досягнення головних стратегічних і фінансових цілей.

Література:

  1. Губенко І., Растяпін А. Про методи оцінки інвестиційних проектів // Економіка України, № 12, 200, с. 80.

  2. Бондаренко О. Оптимізація інвестиційного забезпечення інновацій // Банківська справа, № 4, 1999, с. 17.

  3. Коюда В. Інноваційна діяльність в Україні // Фінанси України, № 10, 2002, с. 99.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...