WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Вдосконалення адміністративно-територіального устрою України -

Вдосконалення адміністративно-територіального устрою України -

Всього доцільно формування 76 таких утворень, які пропонується розглядати (замість 490 існуючих адміністративних районів) в якості територіально-адміністративних одиниць другого рівня.

Доцільність укрупнення другої ланки адміністративно-територіального устрою країни підтверджується й постійним зменшенням кількості населення районів. Якщо у 1959 р. на один нині існуючий район в середньому припадало 60,5 тис. чол., то в 2000 р. вже 47 тис., а через 20 років за оптимістичними прогнозами цей показник скоротиться ще принаймні на 6 – 8 тис. чол.

Головним критерієм становлення нових адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня є забезпечення формування реального суб'єкта місцевого самоврядування – територіальної громади, яка матиме необхідні фінансові та матеріальні можливості для виконання делегованих державою функцій та забезпечення населенню громадських послуг на рівні гарантованих соціальних стандартів.

Це потребує укрупнення існуючої мережі низових адміністративно-територіальних одиниць, бо переважна більшість територіальних громад (передусім сільські, селищні, малих міст) не має фінансово-економічної самодостатності для реалізації покладених на них Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування України" повноважень. І в Європейській Хартії про місцеве самоврядування при визначенні цього поняття говориться, що "під місцевим самоврядуванням розуміється право та реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ та управляти нею, діючи у рамках закону, під свою відповідальність та в інтересах населення".

Таке укрупнення розглядається в Європі як важливий засіб підвищення ефективності всієї системи місцевого самоврядування і було здійснене в останні роки в багатьох її країнах.

Станом на 1.01.2001 р. в Україні налічувалось 30,5 тис. населених пунктів, які об'єднані майже у 12 тис. сільських, селищних та міських громад, кожна з яких має відповідні органи місцевого самоврядування. Між тим, наприклад, у Норвегії чи Фінляндії, які за територією лише у 2 рази менші за Україну, таких громад (комун, муніципалітетів) тільки 450-460, а у Швеції (територія лише на третину поступається Україні) – 228. І це при тому, що в цих багатих країнах, з одного боку, значно сприятливіші можливості формування достатніх місцевих бюджетів, а, з другого, більш розосереджена мережа поселень та менша (в 4-6 разів) щільність населення, ніж в Україні. Аналіз показує, що потенціал 171 міста республіканського і обласного значення в принципі достатній для формування на їх базі територіальних громад – низових адміністративно-територіальних утворень.

Існуючі 490 адміністративні райони не можуть механічно розглядатись як територіальні громади, бо розрізняються один від одного за чисельністю та щільністю населення; площею та конфігурацією території; середньою відстанню населених пунктів від районного центру; наявністю інших (крім райцентра) міських поселень; виробничим потенціалом.

Так, наприклад, у 2/5 районів чисельність населення та площа території на 20 і більше відсотків переважають середньообласні показники. Майже у половині з них відстань населених пунктів від райцентру перевищує 30 км (а витрати часу на одержання послуг у центрі місцевої системи розселення не повинні перевищувати 60 хв.), в 70 % є додаткове місто або селище міського типу. Найбільше таких районів в Київській, Львівській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській, Одеській, Полтавській, Хмельницькій областях.

Аналіз свідчить, що в цих, а також в інших областях України та Автономній Республіці Крим в межах 71 існуючого району доцільно сформувати по дві територіальні громади.

Виходячи з цього, попередньо (до проведення більш детального аналізу) може бути рекомендовано формування на базі місцевих систем розселення 734 територіальних громад – адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня. Їх населення, як правило, не менше 40 тис. чол., територія – 1 тис. км2.

Таким чином, кількість базових адміністративно-територіальних одиниць становитиме: на вищому рівні – 10; на середньому – 76; на нижчому – 734.

Наведені пропозиції можуть розглядатись як один з можливих варіантів. Але який би з них не був обраний, його реалізація (незважаючи на явні економічні та соціальні переваги)2 вочевидь наштовхнеться на значні об'єктивні і особливо суб'єктивні перепони. Перш за все, мають бути внесені необхідні зміни до Конституції України та інших нормативно-правових актів. Право на добровільне об'єднання в територіальну громаду має бути надане не тільки жителям сіл, але й інших населених пунктів (тим більше, що фактично в України вже є 1375 таких громад, які об'єднують жителів 5811 міських та сільських поселень, - тобто майже 1/5 їх загальної кількості).

Потребують коригування встановлені 20 років тому критерії віднесення населених пунктів до категорії міських, враховуючи, зокрема, що значна частина міст не відповідає цим критеріям. Так, мінімальна чисельність населення міста має становити 10 тис. чол., а фактично 1/7 міст країни нараховують меншу кількість жителів, з них 5 – до 3 тис., в т.ч. найменше місто України – Угнів Львівської області (1,3 тис. жителів).

Головна проблема полягає у тому, що укрупнення мережі адміністративно-територіальних утворень чутливо зачіпає інтереси всіх громадян України, місцевих адміністративних та бізнесових еліт. Тому при вирішенні цієї проблеми особливо необхідні зважений підхід, поступовість, демократичність та прозорість пов'язаних з цим рішень і процедур.

Вочевидь починати треба з реформування низової ланки адміністративно-територіального устрою, що дозволить, зокрема, налагодити прямі міжбюджетні стосунки центру з територіальними громадами. Демократичність може бути забезпечена, якщо це питання буде вирішуватись місцевим референдумом.

Поступовість формування адміністративно-територіальних одиниць вищого рівня може бути здійснена шляхом створення спочатку координуючих органів з представників обласних рад та державних адміністрацій, а також відповідних центральних інституцій (в повоєнні роки функціонували представництва Держплану України в 3-х існувавших тоді економічних районах).

Аналогічно може бути започатковано формування адміністративно-територіальних одиниць другого рівня. Це, мабуть, потребуватиме більшого часу. Він, зокрема, має бути використаний для додаткових обґрунтувань меж і складу цих одиниць, враховуючи, що зони господарських та соціально-культурних зв'язків окремих міст-центрів не завжди замикаються в межах відповідних областей. Це стосується, наприклад, Кривого Рогу, Кременчука, Умані та інших.

1 Крім центрів областей, це , наприклад, такі міста, як Ялта, Євпаторія, Феодосія, Джанкой в АР Крим, Жмеринка, Могилів-Подільській у Вінницькій, Ковель у Волинській, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград у Дніпропетровській областях тощо.

2 З наукової літератури відомі твердження, що скорочення кількості штатів США до 38 забезпечіть економічний ефект у розмірі 4.6 млрд доларів на рік.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...