WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проблеми житлово-комунального господарства -

Проблеми житлово-комунального господарства -

Проблеми житлово-комунального господарства

Цей простий малюнок показує зв'язок проблем, які є у житлово-комунальному господарстві. Для того, щоб надати населенню якісні послуги треба мати технічний стан житлово-комунального господарства, який здатен надати такі послуги, а для того, щоб технічний стан був у належному для цього стані треба мати фінансові ресурси, які дають можливість тримати основні фонди підприємств відповідно для цих вимог.

Для того, щоб мати такий фінансовий стан треба мати доходи підприємств від операційної діяльності, які покривають витрати та дають можливість підтримувати у належному стані основні фонди.

Для цього треба або мати тарифи для населення, які покривають витрати і забезпечують рентабельність надання послуг, або дотувати різницю між тарифами і собівартістю з місцевих бюджетів відповідно до Закону про житлово-комунальні послуги.

Крім того, треба, щоб населення сплачувало за житлово-комунальні послуги нараховані суми, але в зв'язку з низкою якістю послуг населення не бажає їх оплачувати в повному обсязі.

Таким чином, коло замикається. Стає питання: чи в змозі житлово-комунальне господарство сьогодні надати послуги нормативної якості населенню, яке в свою чергу буде мати підстави для повної оплати цих послуг?

Що таке сьогодні житлово-комунальне господарство України? Це не тільки ЖЕКи, як уявляє собі переважна більшість населення країни.

У житлово-комунальному господарстві нині функціонує близько 5 тис. підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних засобів, задіяних в економіці держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення.

Сьогодні житловий фонд України всіх видів власності складає близько 10,4 млн. будинків загальною площею понад 1 млрд.кв.м. Централізованим водопостачанням забезпечено населення всіх міст країни та 86 відсотків селищ міського типу (тобто понад 70% населення України), централізованими системами каналізації - 95 відсотків міст і більше половини селищ міського типу. Близько 80% теплової енергії, що виробляється підприємствами комунальної енергетики (а це 72 млн. Гкал), відпускається населенню та об'єктам бюджетної сфери.

В 53 містах України функціонує міський електротранспорт. Протяжність вулично-дорожньої мережі досягла майже 80 тис.км, на утриманні міських управлінь житлово-комунального господарства знаходиться понад 3700 мостів та шляхопроводів.

Проте, на даний час у своїй більшості підприємства галузі працюють фактично за рахунок тих ресурсних можливостей, що були накопичені до початку 90-х років.

Відсутність інвестицій в галузь та обігових коштів підприємств призвели до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих витрат та непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень, вартість та якість комунальних послуг.

Перша проблема - технічний стан.

У житловому фонді кожен третій будинок потребує капітального або поточного ремонту, більше 10 тис. ліфтів відпрацювали 25 років і потребують заміни чи модернізації;

на підприємствах комунальної теплоенергетики більше 20 % котлів експлуатується понад 20 років, а 38 % котлів є застарілі та малоефективні з ККД менше 82 %. Майже 7,5 тис. км теплових мереж (або 32%) та більше 1760 теплових пунктів (або 29,2 %) перебувають у ветхому та аварійному стані;

у водопровідно-каналізаційному господарстві четверта частина водопровідних очисних споруд і кожна п'ята насосна станція (у вартісному виразі) відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано половину насосних агрегатів, з яких 40 відсотків потребує заміни, 27,8 тис. км або 30 % водопровідних та 9,3 тис. км або 27 % каналізаційних мереж знаходяться в аварійному стані;

у сфері благоустрою та комунального обслуговування 48% сміттєзвалищ вичерпали свій ресурс і не відповідають санітарним нормам, а майже 90 відсотків не відповідають нормам екологічної безпеки, збільшується кількість несанкціонованих сміттєзвалищ. Зношеність парку сміттєвозів становить близько 75 відсотків;

52% загальної протяжності вулично-дорожньої мережі населених пунктів має значні дефекти, що загрожують безпеці руху;

28% мостів та шляхопроводів не відповідають чинним нормативам за вантажопідйомністю або габаритами, а 13% потребують капітального ремонту або реконструкції;

тільки 37 % зелених насаджень охоплені доглядом;

лише 37% світлоточок в населених пунктах є енергозберігаючими.

Території більшості кладовищ не охороняються, лише на кожному дев'ятому є водопровід, а на кожному десятому – освітлення;

на міському електротранспорті понад 70 відсотків наявного парку трамваїв та тролейбусів відпрацювало нормативний термін експлуатації і підлягають списанню. Понад 30 % трамвайних колій, контактної та кабельної мереж потребують заміни;

площа природного та техногенного підтоплення міських територій України становить близько 11% від загальної площі міської території.

Які наслідки такого технічного стану?

За шість років витоки в системах водопостачання збільшились у 1,5 рази і в деяких містах перевищують 60 відсотків від піднятої води, в середньому за останні роки приріст аварійних мереж водопостачання складає 3500 км, щорічно, подібна картина в теплопостачанні та водовідведенні.

Витрати енергоносіїв на виробництво одиниці послуги значно перевищують витрати в країнах Європи.

Аварійність мереж в системах водо- та теплопостачання збільшилась порівняно з 90-ми роками минулого століття у багато разів.

Друга проблема - фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємств галузі критичний: дебіторська заборгованість становить 8,7 млрд. грн., у т.ч. борг населення – 7,5 млрд. грн. Кредиторська заборгованість – 8,6 млрд. грн., у тому числі борг за природний газ 2,2 млрд. грн., за електроенергію – 2,1 млрд. грн.

Середньомісячна заробітна плата працівників галузі зросла на 21% і складає 403 грн., що на 11% менше, ніж середня заробітна плата у галузях економіки України. Станом на 1 січня 2006 року сума невиплаченої заробітної плати складала 87,3 млн. грн.

Рівень покриття тарифами витрат операційної діяльності в різних областях показано на слайді (на прикладі водопровідного господарства).

Фінансова діяльність підприємств житлово-комунального господарства не можлива для ринкової економіки, але ці підприємства не працюють в умовах ринкової економіки, вони працюють по регульованих тарифах, які є політичним важелем у діалозі політиків та виборців і не мають нічого спільного з економікою взагалі.

Уявіть собі тисячі підприємств, які всі матеріально-технічні ресурси купують у підприємств виробників по ринкових правилах та цінах, а самі свою продукцію вимушені продавати по надуманих політиками цінах споживачам, які оплачують отримані послуги якщо хочуть, а якщо не хочуть – не оплачують, або створюють багатомісячні борги.

Але ж не має сьогодні Радянського Союзу - де населення сплачувало лише п'ять відсотків вартості житлово-комунальних послуг.

Наслідком тарифів, які не покривають витрати, крім тяжкого фінансового стану, є кадрова проблема. Різкий відтік кадрів через низьку заробітну плату через декілька років взагалі приведе до того, що в житлово-комунальному господарстві не буде достатньої кількості працюючих, яких не вистачає вже сьогодні.

Третя проблема - якість послуг.

З кожним роком погіршується якість житлово-комунальних послуг.

Тепло у централізованій системі теплопостачання протягом опалювального сезону подається за мінімальними параметрами або відключається зовсім, порушується графік початку і закінчення опалювального сезону. В ряді міст взагалі відсутнє централізоване гаряче водопостачання, в окремих регіонах гаряча вода подається лише взимку. В аварійному та ветхому житловому фонді мешкає 202,4 тис. населення.

Більше половини міст з населенням понад 100 тисяч чоловік забезпечується питною водою за графіком.

В деяких областях зафіксовано невідповідність вимогам стандарту якості питної води по хімічним і бактеріологічним показниках на рівні відповідно 30 та 12 відсотків проаналізованих проб.

Незадовільний технічний стан водопровідних мереж призводить до вторинного забруднення питної води і загрози виникнення інфекційних захворювань.

Якість послуг з обслуговування житла та прилеглих територій не підлягає обговоренню тому, що у більшості міст виконується переважно тільки вивіз сміття та ліквідація аварійних ситуацій.

Причини кризового стану житлово-комунального господарства.

1. Неефективне використання ресурсів та відсутність їх належного обліку.

Втрати питної води під час її транспортування та розподілу в середньому по країнісягають 30%, а по окремих містах – 60% і більше.

На обслуговування одного квадратного метра житла витрачається енергоресурсів в 3–7 разів більше, ніж у середньому в країнах Західної Європи.

Застарілі технології, які були впроваджені за радянських часів і, зважаючи на дешевизну і практично бездефіцитність ресурсів у колишньому СРСР, були налаштовані на екстенсивний розвиток галузі. На початку 90-х рр. такі технології виявилися вкрай неефективними. При цьому бюджетні кошти на їх модернізацію вже не виділялися, а тариф, як і раніше, подібні витрати не покривав.

Оскільки в собівартості житлово-комунальних послуг енергетична складова досягає в окремих підприємствах більше 50 відсотків, то підвищення цін на енергоносії неминуче призвело до випереджувального, порівняно з іншими товарами, зростання вартості житлово-комунальних послуг: підвищення собівартості вдвічі-втричі перевищувало зростання споживчих цін в цілому.

2. Недостатність коштів в місцевих бюджетах для виконання органами місцевого самоврядування своїх повноважень у сфері житлово-комунального господарства.

Недосконалість законодавства дала можливість центральним органам влади перекласти повноваження по утриманню житлово-комунального господарства на місцеві органи влади без підкріплення цих повноважень бюджетними можливостями міст.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...