WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проекти основних концептуальних документів та законодавчих актів з питань місцевого та регіонального розвитку -

Проекти основних концептуальних документів та законодавчих актів з питань місцевого та регіонального розвитку -

Формування нової територіальної основи місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування базового та районного рівнів повинно будуватися на новій територіальній основі. Її параметри та шляхи формування мають визначатися Концепцією реформування адміністративно-територіального устрою України. Нині її проект був підготовлений.

В проекті Концепції, зокрема, передбачені:

– узгодженість системи АТО, створених для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів влади. Це необхідно для забезпечення ефективного контролю з боку місцевих державних адміністрацій за легітимністю рішень органів місцевого самоврядування, а також для координації діяльності відокремлених підрозділів органів виконавчої влади на території.

- повсюдність юрисдикції органів державної влади та місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО за винятком окремих територій, що отримують спеціальний статус відповідно до окремих законів, де створюються спеціалізовані адміністрації - межі юрисдикції АТО збігаються з межами юрисдикції АТО того ж рівня. Зумовлено єдиним підходом до надання соціальних послуг, визначеним у Конституції.

- територія адміністративно-територіальної одиниці може розміщуватись лише в межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці вищого рівня. Усувається дублювання центрів управління та контролю.

- при визначенні повноважень для органів публічної влади щодо кожного рівня АТО потрібно застосовувати принцип субсидіарності. Вказаний принцип означає передачу повноважень на найнижчий рівень, де їх можливо виконувати без втрати якості надання соціальних послуг. Цей принцип стосується не тільки органів самоврядування, але й територіальних органів виконавчої влади.

- наявність для кожного рівня АТО повноважень, у т.ч. галузевих, які є домінуючими по відношенню до інших рівнів у бюджетному, кадровому та політичному розрізах, що виправдовує створення такого рівня АТО. Наявність домінуючих повноважень є вирішальною для того, щоб рівень був створений. Інакше доцільно здійснювати передачі функцій для зменшення управлінського апарату. Це необхідно також: для уникнення рецидивів адміністративної "матрьошки" рівнів та "поштової скриньки", коли директиви ЦОВВ просто переадресовуються для виконання на нижчий рівень.

- кількість суб'єктів управління, координації чи контролю з боку держави, що знаходяться у сфері впливу кожного органу публічної влади, повинна відповідати критеріям ефективного менеджменту. Кількість АТО кожного рангу ієрархії повинна вписуватися в "межі оптимальності" - від 7 до 10 одиниць.

- адміністративно-територіальний устрій повинен максимально відповідати рекомендаціям ЄС щодо системи статистичних одиниць КП1Т8.

Номенклатура статистичних одиниць дає можливість здійснювати порівняльну оцінку окремих критеріїв різних країн в рамках ЄС та забезпечувати єдину політику бюджетної допомоги. Побудова системи адміністративно-територіального устрою з урахуванням N1/78 відповідає орієнтації України на євроінтеграцію.

Систему адміністративно-територіального устрою України мають складати АТО трьох рівнів: регіони, райони та громади.

У процесі прийнятті рішення щодо створення адміністративно-територіальної одиниці повинна братись до уваги її відповідність таким вимогам, як:

1. Повна та виключна компетенція органів публічної влади одного рівня - місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні бути спроможними у кадровому, інфраструктурному, фінансовому плані виконувати повноваження, визначені за відповідним рівнем АТО. Вказане обмеження дає змогу здійснювати єдину трансфертну політику та привести у відповідність джерело прийняття рішень та відповідальність за виконання цих рішень.

2. Територія АТО є нерозривною. В межах території адміністративно-територіальної одиниці не може бути інших АТО того ж рівня. Не може бути анклавів та ексклавів. Адміністративний центр адміністративно-територіальної одиниці, як правило, має бути максимально близько розміщеним до її географічного центру. Вказане обмеження необхідне для підвищення ефективності управління. Вимоги плавних обрисів Ата обмежуються географічними особливостями.

3. Невисокий рівень дотаційності місцевих бюджетів - дотації не повинні зменшувати стимул до нарощування податкової бази, закріпленої за бюджетом АТО. При високому рівні дотаційності зникає зацікавленість у забезпеченні надходжень до бюджету, оскільки дотація з державного бюджету надходить рівномірно і стабільно. Оптимальним є співвідношення доходів бідних та багатих громад в межах однієї групи (сільських, міських), як 1:2.

4. Універсальність АТО - диспропорції територій в межах одного рівня АТО повинні вкладатись у межі статистичних відхилень, достатніх для вироблення єдиної державної регіональної політики. Дає змогу виробити єдині вимоги до керівництва АТО, типову структуру управління, уникнути ефекту "різниці соціально-економічних потенціалів".

5. Стійкість до політичних, демографічних, економічних викликів, відсутність внутрішніх чинників власної дезорганізації. Вкладені в інфраструктуру АТО кошти повинні забезпечити максимальну віддачу, яка досягається за умов збереження кількості споживачів на стабільному рівні, та уникнення політичних потрясінь, зумовлених особистими амбіціями чи егоїстичними інтересами політичних груп. Структура АТО повинна органічно сприйматись мешканцями для того, щоб уникнути протистояння між: різними його складовими на етнічному, релігійному чи політичному ґрунті. Не повинно бути потенційних джерел напруженості із сусідськими АТО.

6. Узгодженість кількості отримувачів публічних послуг із галузевими нормами навантаження на бюджетні установи та бюджетними спроможностями фінансування цих установ. Перенасичення бюджетних установ знижує якість надання послуг, у той час, як недостатня завантаженість вимагає додаткових видатків у розрахунку на споживача.

7. Організація органів місцевого самоврядування в АТО повинна забезпечувати належне представництво та політичну спроможність прийняття соціально-вразливих рішень (у частині місцевих податків та зборів, тарифів, штрафів, санкцій). Необхідно забезпечити реальну відповідальність керівництва АТО за прийняття рішень, в тому числі непопулярних. Вказана вимога зменшує спокусу подрібнення АТО, оскільки обмежує занадто великі амбіції керівництва деяких АТО, що об'єктивно не можуть забезпечити виконання на рівні соціальних стандартів публічних послуг, віднесених до відповідного рівня АТО.

8. Взаємодоповнювання - в АТО, особливо вищих рівнів, повинні дотримуватися пропорції між багатими та бідними складовими, вузькоспеціалізованими населеними пунктами та територіями з диверсифікованими функціями, що сприятиме територіальній справедливості, забезпеченню більш рівного доступу до публічних послуг. Дає змогу зменшити нерівномірність розвитку територій та спекуляцій на тему "хто кого годує". Крім цього, зменшуються диспропорції між різними АТО.

9.Типовий склад бюджетної інфраструктури для всіх АТО одного рівня. Вказано вимога забезпечує можливість здійснення типового планування та можливість виконання єдиних стандартів надання соціальних послуг.

Йдеться також про можливі варіанти розв'язання проблеми.

При розробленні проекту Концепції реформи адміністративно-територіального устрою проаналізовано різні варіанти побудови системи АТО. Найбільш важливим питанням є формування громад.

Виділяються чотири варіанти формування громад.

Варіант 1. Перерозподіл повноважень та відповідальності без укрупнення та об'єднання громад.

Цей варіант передбачає передачу тих функцій, які існуючий базовий рівень (насамперед це стосується сільської місцевості) не спроможний виконувати, на той рівень, який зможе забезпечити їхнє ефективне виконання. Натомість спроможні міські громади могли б наділятись більшим обсягом завдань і повноважень, а також фінансовими можливостями.

Таким чином, наприклад, у сільських районах, де сільські ради не здатні ефективно адмініструвати надання освіти, цю функцію буде передано на рівень району. Районне управління освіти, підзвітне голові районної адміністрації (або районній раді після утворення виконкомів райрад), буде здійснювати адміністрування усієї мережі шкіл на території району.

За такого варіанту послуги не будуть віддалені від споживачів, оскільки будуть надаватись через існуючу мережу бюджетних закладів (у випадку освіти - через існуючу мережу шкіл). Проте, адміністративні функції (управління фінансами, управління персоналом, управління майном, управління парком шкільних автобусів) будуть централізовані до рівня району.

У переліку повноважень великих сільських рад залишаться ті, які вони дійсно здатні виконувати. Наприклад, питання щодо землевпорядкування, вивезення сміття, благоустрою територій. Усі чи більшість делегованих повноважень передаються на районний рівень.

Переваги

Недоліки

- Адміністрування на рівні району дасть можливість здійснювати оптимізувати мережі соціальних закладів (школи, медичні заклади) на території району

- Гарантування певної якості послуг для громадян

- Міста районного значення зможуть самостійно надавати більшу кількість послуг під власну відповідальність

- Проведення заходів не вимагає великих капіталовкладень

- Домінуюча централізація адміністративних функцій щодо публічних послуг сільських районів

- Віддалення місць надання послуг від місця проживання чи місця знаходження бізнесу громадян, які їх отримують

- Спротив з боку сільських рад через втрату впливу та ресурсів, що будуть передані на районний рівень

- Залишається конфлікт між районним рівнем та містами районного значення

- Дублювання повноважень: однакові публічні послуги надаватимуться у містах органами самоврядування, а в сільській місцевості - місцевими державними адміністраціями

Неможливо встановити єдині бюджетні нормативи, що дадуть можливість встановити прямі трансфертні відносини з державним бюджетом всіх АТО

Loading...

 
 

ֳ


...