WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проекти основних концептуальних документів та законодавчих актів з питань місцевого та регіонального розвитку -

Проекти основних концептуальних документів та законодавчих актів з питань місцевого та регіонального розвитку -

Проекти основних концептуальних документів та законодавчих актів з питань місцевого та регіонального розвитку

Нинішні риси сучасної державної регіональної політики та моделі місцевого самоврядування закріплені у Конституції 1996 р., у базовому Законі про місцеве самоврядування 1997 р., у Європейській хартії місцевого самоврядування, яка була ратифікована Верховною Радою України без застережень.

У наступні роки було здійснено кілька спроб, як вдалих, так і невдалих удосконалити чинне законодавство. Проте, належної концептуальної правової бази для проведення реформи так і не було створено. Лише в 2007-2008 роках, після створення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України справа зрушила з місця.

Міністерство протягом відносно короткого часу спільно з іншими центральними органами виконавчої влади, асоціаціями органів місцевого самоврядування, науковцями та практиками розробило наступні документи:

Концепція державної регіональної політики;

Проект Концепції реформи місцевого самоврядування в Україні;

Проект Концепції реформи адміністративно-територіального устрою;

Проект Концепції удосконалення системи підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

Проект Закону України "Про засади державної регіональної політики".

Дамо коротку характеристику основних документів.

Насамперед слід підкреслити, що основоположним документом, на якому базуються всі наступні, є Концепція державної регіональної політики.

Концепція розроблена для того, щоб дати відповідь на виклики, які постали перед Україною, виходячи з національного досвіду та врахування практик інших держав та керівних документів Ради Європи, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи інших європейських організацій.

Концепція визначає засади здійснення ефективної сучасної державної регіональної політики.

Державна регіональна політика має здійснюватися на основі таких принципів: конституційності та законності; верховенства прав людини; єдності; комплексності; скоординованості; децентралізації; субсидіарності; доступності; пріоритетності та етапності; партнерства; програмності; відкритості; відповідальності; всебічної державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні.

На базі Концепції державної регіональної політики розроблено проект Концепції реформи місцевого самоврядування в Україні.

Автори цього документа виходили з того, що сьогодні можливі такі варіанти розв'язання проблеми.

Варіант 1."Проведення реформи місцевого самоврядування без проведення реформи адміністративно-територіального устрою".

Пропонується реформування відносин та розподіл повноважень здійснювати поступово шляхом підготовки змін до діючих законодавчих актів щодо місцевого самоврядування без змін в адміністративно-територіальному устрої. Зокрема, при цьому пропонується посилити матеріально-фінансову базу місцевого самоврядування шляхом введення податку на нерухомість.

Недоліки:

- залишається інфраструктурна недостатність більшості існуючих територіальних громад;

- посилюється ризик інституційної неспроможності більшості територіальних громад, особливо, сільських в прийнятті непопулярних рішень в частині оподаткування.

Децентралізація влади без зміни адміністративно-територіального устрою була здійснена на початку 1980-х років у Франції, і ця країна зараз має значні проблеми в розвитку публічного сектору. Значно кращими є успіхи Польщі, де на початку 1990-х років було створено територіальну основу самоврядування - гміну і після цього наділено її відповідними повноваженнями, що можуть бути ефективно реалізовані. В 1999 році там був здійснений другий етап реформи місцевого самоврядування - створення самоврядних повітів та воєводств, однак цьому знову ж таки передувала адміністративно-територіальна реформа - створення повітів і воєводств з параметрами, які забезпечують виконання покладених на них функцій.

Варіант 2. Посилення ролі регіонів.

Вказаний варіант передбачає децентралізацію влади до регіонального рівня. При цьому створюється повноцінне регіональне самоврядування з власними фінансовими ресурсами та високим рівнем місцевого нормотворення, аж до видачі актів, що мають статус місцевих законів. Позитивним елементом цього варіанту є високий рівень диверсифікації ризиків прийняття рішень обласними органами влади. Це актуально з огляду на сучасну політичну кризу у Верховній Раді України.

Потенційні загрози:

За слабкості державних інституцій та відсутності традиції сталого державотворення в Україні надання завеликих повноважень регіональному рівню загрожує дезінтеграції України. Крім цього, насправді обласні еліти не є достатньо сильними для вирішення проблем організації надання публічних послуг населенню та вирішення реальних питань розвитку територій. В першу чергу зусилля будуть спрямовані на інституалізацію зовнішніх атрибутів регіонів та прийняття рішень, що роз'єднують суспільство, однак є дуже зручними для задоволення вузькопартійних інтересів. В першу чергу очікується педалювання питань, що знаходяться в ірраціональній площині: наприклад релігії, національності, мови

Наслідки непродуманої політики регіоналізації держави бачимо на прикладі Бельгії Іспанії, що мають проблеми з проявами сепаратизму. Прикладом успішної реалізації регіональної політики в унітарній державі великого розміру можна вважати Францію, де розширення повноважень регіонів було здійснено лише в 1990-х роках, після того, як протягом двох століть після адміністративно-територіальної реформи Наполеона було сформовано цілісну націю.

Варіант 3. Комплексне реформування відносин у місцевому самоврядуванні. Дана пропозиція передбачає проведення реформи місцевого самоврядування у комплексі із реформою адміністративно-територіального устрою. Основою реалізації даного варіанту є ідея формування економічно спроможних територіальних громад як первинного рівня місцевого самоврядування одразу на новій територіальній основі. Така формула створює передумови для створення дієздатних громад, оптимізації територіальних основ врядування.

З огляду на нинішні реалії потрібно дати обґрунтоване конституційне визначення громади, яка має подвійну природу - адміністративно-територіальної одиниці і певної територіальної спільноти.

Така громада отримає нові ресурси розвитку у вигляді юрисдикції на збільшені прилеглі землі та істотних власних надходжень від їх місцевого оподаткування до відповідних бюджетів. Це дасть можливість забезпечити надання якісних послуг громадянам на найнижчому рівні.

Послідовність децентралізації влади пропонується такою. На першому етапі передбачається формування громади та посилення її повноважень і ресурсного забезпечення. Одночасно необхідно створити районний рівень, як базовий для місцевих державних адміністрацій. Створення на цьому рівні органів самоврядування на першому етапі недоцільно. По-перше, одночасне формування двох рівнів самоврядування за традиції правового нігілізму вимагатиме великих інтелектуальних, ресурсних та інформаційних зусиль держави для подолання нездорової конкуренції між цими рівнями. По-друге, створення районного рівня самоврядування передбачає передачу цьому рівню деяких повноважень від міст обласного значення, зокрема, стаціонарної медичної допомоги, що може мати наслідком зниження якості цих послуг на початковому етапі та несприйняття цієї ідеї міськими головами та мешканцями міст, особливо великих. По третє, неадекватна виборча система не сприяє формуванню якісного депутатського корпусу особливо на регіональному та субрегіональному рівнях. І нарешті, формування самоврядування на новоствореному рівні без змін Конституції в частині створення виконавчих органів компрометуватиме ідеологію реформи місцевого самоврядування.

Тимчасово, до створення місцевого самоврядування на районному рівні повноваження, віднесені Концепцією до цього рівня, будуть виконуватись рівнем громади за механізмом переадресації видатків, передбаченим статтею 93 Бюджетного кодексу. Ця практика добре відпрацьована і не викликає великих нарікань. Однак на першому етапі впровадження реформи потрібна відповідна підготовка фахівців в новостворених громадах та вироблення методології обрахунку коштів, що передаються між громадами на виконання вказаних повноважень, а також механізму уникнення та подолання зловживань.

Оптимальним терміном між створенням громад, РДА та формуванням повноцінного самоврядування на районному та обласному рівнях є 3-5 років. Необхідною умовою для цього є внесення змін до Конституції України.

Логічною умовою успішного проведення децентралізації влади є серйозне реформування місцевих державних адміністрацій. Виходячи з нового змісту їх функцій, що стають, насамперед, наглядово-контрольними, необхідно перейти від партійного принципу призначення керівників МДА ("переможець отримує все") до професійного. Це передбачає набуття головою МДА статусу кар'єрного службовця, який відповідає таким принциповим умовам, що забезпечують однаковість реалізації державної політики на всій території країни:

Loading...

 
 

ֳ


...