WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Перспективи формування нової державної регіональної політики -

Перспективи формування нової державної регіональної політики -

Сьогоднішні глобальні виклики і тенденції купно з означеними проблемами регіонального розвитку України зумовлюють необхідність вироблення нової державної регіональної політики, покликаної подолати існуючі загрози і створити нові можливості розвитку регіонів.

Відповідно формується нова парадигма – регіонального саморозвитку, яка полягає у створенні умов для реалізації інтересів регіонів під відповідальність місцевої влади. Отож має бути проведена децентралізація і деконцентрація публічної влади. Під нові повноваження має бути сформована відповідна ресурсна база, посилена політико-юридична відповідальність органів публічної влади. Це, зокрема, означає і зміну обсягів фінансування з різних джерел, оскільки не тільки бюджет має бути джерелом фінансування регіональних соціальних програм. Останнє, до речі, стимулюватиме місцеву владу до пошуку додаткових джерел фінансування та більш ефективного використання виділених коштів.

Але передавати повноваження і відповідальність за регіональний розвиток на органи місцевого самоврядування не можна допоки:

не буде створена дієва і ефективна система місцевого самоврядування і, у першу чергу, спроможна територіальна громада;

не буде ефективних механізмів контролю з боку виконавчої влади і територіальних громад за рішеннями і діями органів місцевого самоврядування;

не буде запроваджено комплексний моніторинг розвитку регіонів у адміністративно-територіальному розрізі.

Дієздатна територіальна громада повинна утримувати і розвивати необхідну інфраструктуру. Нею повинні надаватися базові адміністративні і громадські послуги (водопостачання, водовідведення, енергозабезпечення, дошкільна та середня освіта, соціальний захист, утримання доріг, санітарне, медичне, культурне обслуговування тощо).

До завершення формування дієздатних громад ліквідовувати райдержадміністрації не можна, оскільки не буде кому виконувати їх функції.

Нова державна регіональна політика перш за все має бути спрямована на вирівнювання якості життя населення різних регіонів, а це означає, що у всіх регіонах України для людини повинні бути створені рівні умови доступу до якісних освітніх, медичних, культурно-побутових та інших послуг, що надаються відповідно до державних стандартів( нормативів).

За цих умов необхідним є формування і реалізація виваженої державної регіональної політики, виходячи з базових довгострокових цілей (соціально-економічне зростання регіонів, подолання основних міжрегіональних диспропорцій, досягнення прийнятних норм і стандартів рівня та умов життя незалежно від регіону проживання), підтримка цієї політики, систематичне спостереження за станом реалізації політики, проведення моніторингу та оцінювання політики.

В основу оцінки ефективності діяльності регіональної влади мають бути закладені показники людського розвитку регіону.

Головною метою державної регіональної політики є інтеграція регіонів у єдиний український духовний, інформаційний, гуманітарний, політичний та економічний простір при збереженні регіонального культурного різноманіття.

Стратегічними пріоритетами державної регіональної політики України на сучасному етапі є:

- підвищення якості життя людини;

- духовно-ментальна, суспільно-політична, соціально-економічна консолідація регіонів і досягнення на цій основі цілісності і гомогенності гуманітарного, інформаційного та економічного простору;

- підвищення конкурентоспроможності регіонів;

Регіональна політика повинна у першу чергу мінімізовувати загрози національній безпеці і реалізовувати національні інтереси, сформульовані у ст.7 Закону України " Про основи національної безпеки України".

Вироблення і формування цілей, пріоритетів і завдань кожної складової державної регіональної політики повинно враховувати стратегічні цілі , пріоритети та завдання політики національної безпеки, передбачені ст. 3 Указу Президента України "Про стратегію національної безпеки України", а сама реалізація цих складових повинна враховувати відповідні основні напрями державної політики з питань національної безпеки, передбачені ст. 6 Закону України "Про основи національної безпеки України" та підпадати під механізми державного і громадського контролю згідно з чинним законодавством.

При цьому, очевидно, потрібно подбати про створення механізмів саморозвитку регіонів і зміцнення їх фінансово-ресурсної бази, що передбачає:

можливість не тільки виходити на міжнародні ринки фінансових та кредитних ресурсів, а введення регіональних податків та зборів і передачу частини загальнодержавних податків на регіональний рівень;

формування інноваційної структури та регіональних інноваційних систем;

забезпечення економічної мотивації інноваційної діяльності підприємств;

розробку і здійснення системних структурних реформ економіки регіонів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку регіонів на інноваційній основі.

Слід розробити та відповідно до п. 6 ст. 85 Конституції України затвердити Верховною Радою України комплексну державну цільову програму регіонального розвитку, спрямовану на гуманітарний та соціально-економічний розвиток регіонів, підтримку територій економічного зростання та забезпечення переходу до стійкого розвитку депресивних регіонів.

У розробці цієї програми мають брати участь суб'єкти державної регіональної політики: Президент України, парламент, центральні органи виконавчої влади, органи регіонального управління та місцевого самоврядування, окремі установи, організації, підприємства.

Цілі і завдання державної регіональної політики випливають з проблем і пріоритетів розвитку держави і суспільства.

До інструментів державної регіональної політики відносять способи і засоби які держава використовує для вирішення регіональних проблем: податкові пільги, субвенції, кредити, держзамовлення тощо.

Варто скористатися також інструментами, що були ефективні в ЄС:

інвестиційні гранти, що передбачають спів фінансування із бюджетів різних рівнів;

субсидіювання відсоткових ставок;

податкові знижки на амортизацію;

транспортні пільги.

Зрештою, Україні, на сьогодні сусіду а в майбутньому учаснику ЄС, потрібно подбати про зближення її регіональної політики з регіональною політикою ЄС.

Для цього необхідно:

при проведенні адміністративно-територіальної реформи врахувати вимоги ЄС до номенклатурно-територіальних одиниць для статистики (NUTS) щоб виділити адміністративно-територіальні одиниці відповідні рівням NUTS-2, NUTS-3;

розвивати євро регіональне співробітництво та співробітництво Україна – ЄС у межах сьомої рамкової угоди;

ширше впроваджувати механізми та інструменти регіонального розвитку, що використовуються в ЄС;

регіони, що межують з країнами ЄС повинні використовувати доступ не тільки до ринків, а й до фондів ЄС.

Статус транскордонного співробітництва України з центральноєвропейськими державами піднявся на якісно вищий рівень. Для регіональних структур та органів влади є можливість розглядати найважливіші питання транскордонної співпраці не лише на рівні відносин з сусідніми державами чи їхніми регіональними об'єднаннями (Центральноєвропейська Ініціатива, ЦЕНТА тощо), а й безпосередньо на рівні центральних загальноєвропейських інституцій, розташованих у Брюсселі чи Страсбурзі. Регіони України можуть стати активними учасниками різних спільних транскордонних проектів у рамках фінансової допомоги ЄС, зокрема за програмами добросусідства.

При цьому поширення регіональної політики ЄС на прикордонні території України дало поштовх до розвитку транскордонного співробітництва у формі єврорегіонів. На кордонах України та держав - членів Євросоюзу на даний час створено шість єврорегіонів: "Буг" (Україна, Польща, Білорусь), Карпатський єврорегіон (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), "Нижній Дунай" (Україна, Молдова, Румунія), "Верхній Прут" (Україна, Молдова, Румунія), "Дніпро" (Україна, Росія, Білорусь) та "Слобожанщина" (Україна, Росія). Цей процес варто поширювати і на інші прикордонні території.

Власне використання механізмів та інструментів регіонального розвитку ЄС дасть можливість регіонам України ефективно працювати у чотирьох програмах сусідства, в яких бере участь Україна, а також у таких формах співробітництва як "інтеррегіон", "стратегія транскордонного співробітництва", "Карпати 2004-2011", "ніредьгазька ініціатива", "концепція спільного розвитку транскордонних територій України і Угорщини" чи білатеральне співробітництво. Через ці програми можна узгодити регіональні пріоритети розвитку із загальнонаціональними та європейськими.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...