WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України -

Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України -

Це питання набуває особливої актуальності в контексті інтеграції України до європейської спільноти і з точки зору формування європейського іміджу України дуже важливо, щоб наше місцеве самоврядування на загальноєвропейському рівні представляли не малочисельні асоціації, окремі з яких існують лише на папері, а дійсно всеукраїнське універсальне муніципальне утворення.

Необхідним елементом організаційного забезпечення місцевого і регіонального розвитку виступають відповідні державні установи, які забезпечують реалізацію Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування. В тій чи іншій мірі цією проблемою займаються Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та європейської інтеграції, Міністерство фінансів тощо.

Ще в 1992 році було створено і спеціальну структуру – Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, на який були покладені завдання науково-методичного та інформаційного характеру.

Вже давно назріла необхідність реорганізація Фонду, оскільки його функції та повноваження не в змозі забезпечити виконання завдань, що покладаються на органи з особливим статусом, які діють під безпосереднім патронатом Президента України.

По-перше, така реорганізація має бути пов'язана із приведенням у відповідність Конституції України раніше прийнятих актів Президента України щодо Фонду.

По-друге, реорганізація Фонду диктується необхідністю впровадження адміністративної і муніципальної реформ на місцевому та регіональному рівнях територіальної організації влади, реалізацією принципів децентралізації державного управління, деконцентрації владних повноважень, субсидіарності, партнерства місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та у зв'язку з цим – науково-методичного, консультативного та іншого супроводження вказаних процесів.

В майбутньому Фонд має стати своєрідним "посередником" між державою і місцевим самоврядуванням; провідником ("агентом") державних інтересів, зокрема, глави держави у сфері місцевого самоврядування та провідником інтересів місцевого самоврядування у державних інституціях. Відповідно до цього, доцільно змінити (розширити) функціональне наповнення і завдання Фонду, що дозволить перетворити його на потужний науково-аналітичний, методичний, інформаційний центр при Президентові України з наданням главі держави, Адміністрації Президента України, центральним органам виконавчої влади регулярної інформації про стан та перспективи розвитку, розв'язання проблем місцевого самоврядування, його кадрового потенціалу. В той же час, Фонд зберігає статус консультативно-дорадчого, допоміжного органу при Президентові України, що відповідає положенням Конституції України.

З урахуванням зазначеного вище можна було б запропонувати віднести до основних завдань Фонду:

представництво Президента України з питань місцевого самоврядування у Кабінеті Міністрів України, Верховній Раді України, громадських організаціях та об'єднаннях у сфері місцевого і регіонального розвитку;

забезпечення діяльності Національної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування з питань, що належать до відомства Агентства;

участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері місцевого самоврядування, проведенні адміністративної та муніципальної реформ;

узгодження прийняття рішень щодо питань місцевого самоврядування з Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними комітетами Верховної Ради України, всеукраїнськими громадськими організаціями та об'єднаннями у сфері місцевого і регіонального розвитку;

забезпечення ефективної взаємодії державних органів, установ та організацій, інституцій іноземних держав з органами місцевого самоврядування та їх об'єднаннями;

надання спеціалізованих державних послуг територіальним громадам, органам місцевого самоврядування, спрямованих на зміцнення їх організаційної, правової, матеріальної та фінансової самостійності;

розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань місцевого самоврядування, внесення в установленому порядку проектів нормативно-правових актів на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів України, координація законотворчої роботи, проведення експертизи відповідних проектів нормативно-правових актів, узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належить до його компетенції, здійснення систематичного моніторингу реалізації законодавчих актів;

вивчення та розв'язання науково-методичних проблем підвищення кадрового потенціалу у системі місцевого самоврядування, кваліфікації депутатів місцевих рад, забезпечення прозорих процедур щодо проведення місцевих виборів; організація та здійснення просвітницької, інформаційно-аналітичної діяльності у сфері місцевого і регіонального розвитку;

забезпечення підтримки міжнародної кооперації у сфері місцевого самоврядування, діяльності української делегації в Конгресі місцевих і регіональних влад Європи.

Питання подальшого розвитку місцевого самоврядування, проведення муніципальної реформи тісно пов'язані з проблемою адміністративно-територіальної реформи в Україні, довкола якої вже тривалий час в суспільстві точаться суперечки. І це зрозуміло, адже існуючий адміністративно-територіальний поділ України в основному склався ще сімдесят років тому відповідно до інтересів бюрократичної "партійно-радянської" піраміди влади. Сьогодні він вже не відповідає новим політичним та соціально-економічним реаліям, гальмує вирішення програмних завдань соціально-економічного розвитку країни. Насамперед, це стосується територіальної основи місцевого самоврядування, його фінансово-економічної бази.

Як відомо, в посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейській вибір" визначений термін проведення адміністративно-територіальної реформи: 2005 - 2010 р.р. Таким чином, для підготовки цієї реформи, обґрунтування її змісту та проведення відповідних заходів залишилося тільки 2 роки.

В той же час не можна забувати, що проблема адміністративно-територіальної реформи є надзвичайно складною і багатоплановою, вона зачіпає питання історичного, демографічного, економічного, географічного, етнонаціонального, урбаністичного характеру тощо. Сподіватися, що її можна вирішити шляхом швидкого прийняття Закону "Про адміністративно-територіальний устрій" навряд чи приходиться. Вона потребує ретельного наукового аналізу та дослідження, проведення експериментів, вивчення досвіду інших держав.

На нашу думку існуюча трирівнева система адміністративно-територіального устрою з урахуванням розмірів та чисельності населення України в цілому є оптимальною і не потребує якоїсь докорінної перебудови. А в процесі адміністративно-територіальної реформи доцільно зосередитися на двох основних моментах:

здійснити окремі структурні зміни в межах існуючої ієрархії, які б поліпшили її функціональні можливості;

вирішити питання щодо формування низової ланки системи адміністративно-територіального устрою.

Першочергової уваги, з точки зору потреб розвитку місцевого самоврядування, потребує другий момент, що пов'язаний з формуванням територіальної основи місцевого самоврядування, яку сьогодні не визначено ні в Конституції України ні в чинному законодавстві. Мова йде про необхідність забезпечення повсюдності місцевого самоврядування – воно має здійснюватися по всій території України, а не лише в адміністративних межах населених пунктів, які, до речі, також переважно не визначені. Таким чином, виникає потреба у створенні громади як територіальної одиниці – щось на зразок муніципальної округи – в межах якої жителі населеного пункту чи кількох населених пунктів і будуть здійснювати місцеве самоврядування.

Створення подібних територіальних одиниць дозволить також вирішити проблему самодостатності територіальних громад, їх укрупнення з метою формування ресурсної бази, необхідної для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування. Часто висловлюються побоювання, що укрупнення територіальних громад може призвести до бюрократизації управління, привнесе незручності для людей в плані віддалення від населення органів місцевого самоврядування. Цю проблему можна вирішити шляхом запровадження багаторівневої системи управління у великих територіальних громадах, яка б включала три рівні:

органи місцевого самоврядування громади;

органи місцевого самоврядування внутрішніх підрозділів громади (сіл, селищ, районів у містах);

органи самоорганізації населення.

А розподіл повноважень між цими рівнями доцільно здійснити з урахуванням як ефективності їх реалізації, так і зручностей для населення, можливостей його залучення до управлінської діяльності.

Процес формування низової ланки системи адміністративно-територіального устрою можна починати вже сьогодні, не чекаючи прийняття Закону "Про адміністративно-територіальний устрій". З цією метою доцільно провести серію експериментів для відпрацювання оптимальних критеріїв, які можна було б використати при вирішенні питань щодо створення низових територіальних одиниць. До речі, один з таких експериментів вже проводиться в Ірпінському регіоні Київської області.

1 Для прикладу в Швеції цей показник становить більше 2 тисяч доларів.

Loading...

 
 

ֳ


...