WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України -

Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України -

Принципового значення має перехід від системи соціального захисту населення, що ґрунтується на пільгах до політики зростання доходів та надання адресної грошової допомоги соціально незахищеним верствам населення. Це дозволить вивільнити значні кошти місцевих бюджетів на виконання програм і проектів місцевого і регіонального розвитку.

На порядку денному постали також питання переходу до програмно-цільового методу формування місцевих бюджетів, ефективність якого зарубіжним досвідом та про можливість запровадження практики надання з Державного бюджету грантів для реалізації окремих проектів місцевого та регіонального розвитку на конкурсній основі, що дозволить зосередити кошти для фінансування життєво важливих для територіальних громад проектів, які не можуть бути профінансовані з місцевих бюджетів.

7. Перегляд концепції місцевих податків і зборів, що має знайти відображення в Податковому кодексі України. З одного боку, слід обмежити кількість місцевих податків і зборів, відмовитись від "екзотики" в цьому плані. Що, наприклад, може дати місцевому бюджету збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі? Це при тому, що в Україні взагалі існує два-три діючих іподромів.

З іншого боку, до місцевих податків мають бути віднесені податок на нерухомість та податок на землю. Доцільно також подумати про можливість віднесення до місцевих податків прибуткового податку з громадян. Це дозволить перевести більшість місцевих бюджетів на самозабезпечення. В багатьох європейських державах, зокрема, у Швеції, саме місцевий прибутковий податок з громадян є основою фінансової стабільності місцевих бюджетів.

8. Вирішення проблеми законодавчого регулювання права комунальної власності. В пункті 10 перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сформульоване доручення Кабінету Міністрів України разом з Фондом державного майна України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про комунальну власність. Це доручення практично ігнорувалося п'ять років, у зв'язку з чим ряд питань комунальної власності не отримав законодавчого врегулювання і сьогодні. Це, зокрема, стосується правового режиму майна спільної власності територіальних громад, переліку об'єктів виключного права комунальної власності тощо.

9. Забезпечення реалізації положень Земельного кодексу України в сфері розвитку ринку земель несільськогосподарського призначення.

Земельний кодекс України законодавчо визначив питання набуття права власності на землю, створив правові умови для подальшого розвитку прозорого ринку земель. Земля в Україні законодавчо визнана товаром.

Сьогодні вже відпрацьовані механізми продажу земель несільськогосподарського призначення, надходження від якого є вагомим резервом поповнення місцевих бюджетів. Проте, із запланованих на 2002 рік 180 млн. грн. за І півріччя до місцевих бюджетів надійшло лише 40%.

Останній час активізувалися спроби перерозподілу діючих повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, на користь останніх, у сфері земельних відносин, свідченням чого стала Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2002 р. N 1100 "Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності" .

Органи місцевого самоврядування, яким Земельний кодекс надав великі права, мають стати головними дійовим особами у прискоренні реалізації його положень.

Зокрема, на нашу думку, доцільно:

закінчити приватизацію земельних ділянок у населених пунктах фізичними особами, інвентаризацію та грошову оцінку земель, яка здійснена нині менш, ніж на половину;

забезпечити розробку планів земельно-господарського устрою з врахуванням соціально-економічних аспектів розвитку міст та напрямів благоустрою територій. Нині у четверті населених пунктів навіть не визначено їх межі;

більш широко застосовувати оренду земель у населених пунктах і такий прозорий інструмент ринку землі, як аукціони, розширювати продаж земель несільськогосподарського призначення, видачу державних актів на землю, насамперед, малозабезпеченим верствам населення, забезпечувати продаж земельних ділянок не нижче експертної грошової оцінки.

Все це дасть змогу приступити до формування ринку земель, що перебувають під юрисдикцією територіальних громад. А це ще один важливий фінансовий ресурс місцевого самоврядування.

10. Стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу. Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" регіональні програми розвитку підприємництва у минулому році вперше затверджувались органами місцевого самоврядування. І цей процес невиправдано затягнувся. Лише регіональні програми Львівської та Тернопільської областей були затверджені до початку їх дії, ще 15 регіонів затвердили свої програми протягом першого кварталу. Майже через півроку після початку дії обласними радами були затверджені регіональні програми Дніпропетровської та Черкаської областей.

У 2001 р. тільки 15 регіонів фактично профінансували регіональні програми розвитку підприємництва з обласних бюджетів, загальна сума коштів становила лише 3,5 млн. гривень, або 30% від передбачених. З таким відношенням місцевих органів представницької влади до малого бізнесу нема чого розраховувати на те, що він стане рушієм економічних реформ.

Половина малих підприємств зосереджено у 8 найбільших містах, де проживає 20 відсотків населення. Майже 15 відсотків малих підприємств – у столиці, Києві. І це тоді коли малі міста і містечка, яких близько 1,5 тисячі, значно більше потребують розширення малого бізнесу.

Практично чверть підприємств малого бізнесу "працюють" лише на папері. А в окремих регіонах кількість таких підприємств становить третину і навіть сягає 40 відсотків та й більше.

У Волинській, Тернопільській, Рівненській, Вінницькій областях – найменша кількість підприємців на 10 тисяч населення і відповідно високий рівень безробіття. Це свідчить про низьку активність органів місцевого самоврядування щодо створення нових робочих місць.

Іншим свідченням низької активності органів місцевого самоврядування і до створення умов розвитку підприємництва, започаткування власної справи є помітна різниця щодо мережі об'єктів інфраструктури підтримки малого бізнесу в регіонах. У деяких регіонах (Дніпропетровській, Житомирській областях) немає, наприклад, бізнес-інкубаторів. Хоча в усьому світі вони визнані однією з найсучасніших та найефективніших форм.

Ще більший різнобій у ставленні до підприємництва в районах і містах. Наприклад, в Путивльському районі Сумської області діє 149 малих підприємств, на яких торік працювало 1,5 тис. працівників, їм нараховано 2,3 млн. гривень заробітної плати. Цими підприємствами сплачено 917 тис. гривень податків.

А у Липоводолинському районі цієї області діє лише 3 підприємства, де зайнято всього 10 працівників і які сплатили тільки 12 тис. гривень податків. Різниця за всіма показниками в 50-100 разів – у одній області, майже у рівних умовах.

В Якимівському районі Запорізької області частка малих підприємств у загальному обсязі промислового виробництва складає 20 відсотків, а в Токмацькому – лише 4. Фінансовий результат в першому випадку – біля трьох мільйонів прибутку, а в другому – більше 570 тис. збитків. Це приклади невикористаних місцевих резервів.

Досить поширеним залишається на місцях отримання окремими суб'єктами малого підприємництва переваг у вигляді необгрунтованих пільг, преференцій у виконанні виробничих замовлень чи послаблень в дотриманні нормативно-правових вимог.

Як засвідчила Всеукраїнська нарада з питань підприємництва (липень 2002 року), сьогодні слід невідкладно змінити позицію органів влади всіх рівнів щодо розвитку малого бізнесу. Насамперед необхідно активізувати пошук форм, що полегшують малим підприємцям доступ до кредитно-фінансових ресурсів.

Важливе значення у створенні сприятливого середовища для розвитку малого бізнесу має постійний діалог бізнесу і влади, активізація якого є нагальною на регіональному і місцевому рівнях.

Потрібно серйозно розглянути проблему розвитку малого бізнесу у малих містах і містечках. Уряду доцільно опрацювати окрему трьохрічну програму розвитку малого підприємництва у малих містах, бо саме там найбільш потужні резерви для цього сектору економіки.

11. Розвиток інвестиційної політики на місцевому та регіональному рівнях. Ситуація з іноземними інвестиціями залишається сьогодні незадовільною і не відповідає позитивній динаміці економічних перетворень. Зберігаються низький рівень надходжень інвестицій із закордону у регіони та диспропорції у залученні іноземного капіталу на місцях.

Місцева влада повинна значно активізувати інвестиційну політику. Лише на цій основі стане можливим усунення наявних регіональних диспропорцій, забезпечення динамічного і збалансованого розвитку всіх територій.

Прикро констатувати, але темпи приросту інвестицій у першому кварталі цього року значно зменшилися, а в окремих із регіонів відбувалось навіть скорочення обсягів іноземного інвестування. На Дніпропетровщині інвестиції іноземного капіталу скоротилися більш, ніж на 16 мільйонів доларів. Аналогічна ситуація в Черкаській, Хмельницькій та Рівненській областях.

Існуючі диспропорції в залученні іноземних інвестицій по регіонах свідчать не стільки про їх різний економічний потенціал, скільки про різний підхід керівництва на місцях до роботи з інвесторами.

Loading...

 
 

ֳ


...