WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України -

Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України -

Не можна забувати, що саме в системі місцевого самоврядування громадяни отримують переважну більшість адміністративних та громадських послуг і подальша стагнація місцевого розвитку неминуче призведе до їх подорожчання, погіршення якості життя людей і, як наслідок, до соціальної напруги та політичної нестабільності.

Можна погодитися з тим, що все це "дитячі хвороби" становлення нової системи організації влади, адже сучасний процес становлення місцевого самоврядування в Україні починався фактично з нуля, при відсутності власного досвіду місцевої демократії, та ще й в умовах різнопланових і різновекторних структурних перетворень в економіці. Проте період становлення місцевого самоврядування в Україні вже завершено, життя нагально вимагає здійснення рішучих кроків у вирішенні принципових питань розвитку місцевої демократії, покращання умов життя населення. Сьогодні Україна стоїть на порозі якісно нового етапу розвитку місцевого самоврядування, пов'язаного з проведенням радикальної муніципальної реформи.

Про необхідність муніципальної реформи Президент України наголошував ще в січні 1997 року на зборах Асоціації міст України. Сьогодні вона набула ще більшої актуальності в контексті реформи політичної системи. Адже забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування можливе лише на основі кардинальної зміни вектору державотворення, переходу від концентрації влади, повноважень та ресурсів в центрі до їх перерозподілу на користь територіальних громад у відповідності з принципами Європейської хартії місцевого самоврядування, що, власне кажучи, і має визначати спрямованість муніципальної реформи.

Кінцевою метою муніципальної реформи має стати покращання якості адміністративних та громадських послуг, що надаються населенню, шляхом децентралізації управління, забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад і регіонів на основі належного правового, матеріального і фінансового забезпечення місцевого самоврядування, підвищення ефективності функціонування владних структур всіх територіальних рівнів та розвитку місцевої демократії, перетворення територіальних громад на реального суб'єкта управління.

До конкретних напрямків муніципальної реформи можна віднести наступні:

1. Перерозподіл повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на користь останніх згідно з принципом субсидіарності, який закріплений в Європейській хартії місцевого самоврядування: "муніципальні функції, як правило, здійснюються, переважно, тими властями, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тією чи іншою функцією інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії" (частина 3 статті 4).

Принцип субсидіарності сьогодні розглядається як один із найважливіших принципів організації інститутів влади в цілому. Основна ідея цього принципу полягає у тому, що публічна влада повинна втручатися лише в тій мірі і в тих межах, за яких суспільство та його групи, починаючи від індивідуумів до сім'ї, територіальних громад та інших більш значних груп, не в стані задовольнити свої різнобічні потреби.

В Україні відсутня законодавча база для реалізації цього принципу. Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації" чітко не розмежувати повноваження між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. На практиці це призвело до конкуренції компетенцій, невиправданого втручання органів виконавчої влади у сферу місцевого самоврядування, паралелізму та дублювання при вирішенні конкретних питань розвитку територіальних громад та регіонів.

2. Реформування житлово-комунального господарства, що доцільно здійснити шляхом:

створення чітко визначеної законодавчо-інституційної бази у сфері житлово-комунального господарства, запровадження системи індикаторів визначення рівня ефективності її функціонування;

удосконалення системи управління галуззю, розвиток та запровадження різних форм власності підприємств житлово-комунального господарства, впровадження ринкових відносин між суб'єктами господарювання у цій сфері;

забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій, економічно обгрунтованій системі визначення рівня тарифів на комунальні послуги;

забезпечення адресного соціального захисту населення при проведенні повномасштабної реформи галузі;

підвищення ефективності використання енергетичних та матеріальних ресурсів;

підвищення якості та збільшення обсягу послуг до рівня, визначеного стандартами Євросоюзу.

3. Визначення статусу територіальної громади. Сьогодні стосовно правового статусу територіальної громади склалася парадоксальна ситуація. Так, Конституція України визначає територіальну громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування. В той же час ряд питань щодо статусу громади залишилися невизначеними. Так, законодавчо не встановлені територіальні межі здійснення громадою місцевого самоврядування, не врегульовані питання створення та реорганізації територіальних громад, її внутрішньої організації, розподілу повноважень між громадою та її органами, об'єднання територіальних громад, їх державної реєстрації тощо.

4. Підвищення ролі обласних та районних рад у вирішенні питань місцевого і регіонального розвитку. Сьогодні ці органи місцевого самоврядування виконують роль "статистів" при місцевих державних адміністраціях, а їх діяльність зводиться до схвалення проектів рішень, підготовлених адміністраціями. На порядок денний постає питання про відновлення в Україні регіонального самоврядування з усіма його інститутами. Це має призвести до зміни природи та статусу як обласних, районних рад, так і відповідних місцевих державних адміністрації. Перші трансформуються в представницькі органи регіональних співтовариств (населення області, району) з власними виконавчими та розпорядчими органами, другі – в контрольно-наглядові органи (типу префектур у Франції). Така тенденція повною мірою відповідає європейським принципам, практиці європейських держав.

5. Вирішення питань ресурсного забезпечення розвитку місцевого самоврядування. Загальновідомо, що без належного ресурсного забезпечення будь-яка влада нічого не варта. Це в повній мірі стосується і місцевого самоврядування – виконання його завдань та функцій має бути забезпечене необхідними матеріальними, фінансовими, кадровими, інформаційними та іншими ресурсами. З цим всі погоджуються, але виникає запитання – де ж знайти ці ресурси? Звичайно, значну роль у формуванні ресурсної бази місцевого розвитку має відігравати держава, що прямо випливає з положень статті 7 Конституції України, в якій закріплюється принцип гарантованості місцевого самоврядування. Але значні невикористані можливості щодо зміцнення ресурсного потенціалу є і у органів місцевого самоврядування.

Зокрема, ще не достатньо використовуються такі ресурси, як розвиток підприємництва, залучення інвестицій, місцева ініціатива, прозорість та відкритість місцевої влади, міжсекторна співпраця, запровадження нових муніципальних технологій та сучасних управлінських підходів, ефективне використання земельних та майнових ресурсів, досягнень науки, професіоналізм кадрів тощо.

На жаль в більшості випадків місцева влада ще не володіє засобами та механізмами управління ресурсами в сучасних умовах. Створено Українську Академію державного управління при Президентові України, Академію муніципального управління які веде значну роботу з підготовки та перепідготовці муніципальних кадрів. Здійснюються деякі наукові розробки. Але цього явно недостатньо.

Останнім часом намітилися спроби налагодити обмін позитивним досвідом в рамках окремих муніципальних заходів та проектів: всеукраїнських муніципальних слухань, "Майстерні муніципального управління", яка заснувала так звані "міста – лабораторії", видання Асоціації міст України "Кращі практики у місцевому самоврядуванні України".

За спільною ініціативою Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України та ряду громадських, наукових та освітніх організацій була започаткована програма "Ресурсне забезпечення місцевого і регіонального розвитку", яка була активно підтримана діячами місцевого самоврядування.

Але все це в основному громадські ініціативи, які без значної і постійної державної підтримки мають недостатню ефективність. Доцільно значно розширити національні освітні, просвітницькі, наукові та інформаційні програм. До роботи щодо підвищення ресурсного потенціалу мають бути залучені фахівці як державних, так і приватних або громадських організацій, іноземні експерти – всі ті хто може зробити свій вклад в цю справу.

В червні 2002 року Президент України висунув ініціативу провести конкурс проектів і програм місцевого і регіонального розвитку. Ця ініціатива знайшла підтримку в органах місцевого самоврядування, серед широкої муніципальної громадськості. І вже сьогодні доцільно розпочати реалізацію цієї ініціативи – започаткувати низку відкритих конкурсів-тендерів на отримання держзамовлення щодо наукових розробок, підготовки та перепідготовки кадрів, здійснення просвітницьких програм, реалізації інформаційної підтримки перетворень в сфері місцевого самоврядування.

6. Завершення реформи міжбюджетних відносин, результати якої має відчути кожна територіальна громада, в тому числі і сільська, селищна, а також територіальна громада міста районного значення. Потребує подальшого удосконалення практика трансфертів з бюджетів одного рівня до бюджетів іншого рівня, але для цього доцільно значно спростити формули, за якими розраховуються обсяги трансфертів та більш кваліфіковано врахувати специфіку різних адміністративно-територіальних одиниць. Це, зокрема, стосується, так званих коефіцієнтів, за допомогою яких враховується специфіка адміністративно-територіальних одиниць.

Loading...

 
 

ֳ


...