WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Походження, суть та функції грошей - Реферат

Походження, суть та функції грошей - Реферат

Деякі країни відійшли від золотого стандарту уже в 1929-1930р.р. США відмінили зв"язок валюти з золотом в 1933р., але в 1934 знову повернулись до золотого стандарту, хоча з більш низьким паритетом.
Настала доба численних девальвацій і введення торгівельних обмежень. Світова торгівля різко скоротилась. У ряді країн зросло безробіття.
Після Другої світової війни лідери найбільших держав світу, намагаючись не допустити помилок, які в свій час призвели до світової кризи 30-х років, у липні 1944р. у Бреттон-Вудсі створили систему твердих валютних курсів, яка отримала назву "бреттонвудської системи". Суть її полягає у встановленнні стабільних валютних курсів. Країни - члени Міжнародного валютного фонду, який був створений на тій ж самій валютній конференції, разом з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, зафіксували курси своїх валют в доларах або в золоті, а долар був прирівняний до золота за співвідношенням 35 дол.за 1 унцію золота.
Тим, щоСША довгі роки купували і подавали золото, тобто створювали і знищували долари, вдалось стабілізувати його ціну на на рівні 35 дол.за 1 унцію і практично покінчити з інфляцією. Довіра до долара і стабільності американської економічної валютної політики були значними: іноземні девізні банки могли в будь-який час обміняти наявні у них долари на золото.
У час існування "бреттонвудської системи" світова економіка і торгівля розвивалися досить стрімкими темпами. Одночасно індекс інфляції залишався доволі стійким (близько 3%). У більшості країн були наявні лише деякі відхилення від нього. Хоча і ця система приховувала в собі деяку небезпеку. У зв"язку з тим, що продуктивність промисловості в США у 1969-1970р.р. виявилась нижчою за європейську і японську, конкурентноспроможність американських товарів знизилась. Стала необхідною переоцінка курсу долара. Зберігати систему твердих валютних курсів виявилось неможливим. Різке вільне плавання курсів у зв"язку з нестабільністю долара призвело до відходу від нього і подальшого його падіння. У грудні 1971 року була ще одна спроба стабілізувати валютні курси. Долар був девальвований по відношенню до золота: з 35 дол./унція до 38 дол./унція. Долар залишився лідером серед валют. А в квітні 1972 р. країни - члени "Спільного ринку" вирішили встановити між собою більш вузькі ліміти коливання своїх валют і для цього створили так звану "валютну змію". В лютому 1973р. долар був повторно девальвований, валютний ринок довелось закрити на декілька тижнів.
Щоб запобігти небажаним наслідкам в економіці третіх країн, держави, що входили в Європейську економічну спільноту, у 1979 р. підписали зобов"язання про Європейську валютну систему, замінили "валютну змію" з метою перейти в рамках "Спільного ринку" до більш стабільних курсів. Була створена європейська валютна одиниця - ЕКЮ, навколо якої курси національних валют країн - членів ЄЕС могли коливатись в діапазоні 2,25%.
Бреттон-Вудська система на той час вже не існувала. У січні 1976 р. у м. Кінгстоні на Ямайці була підписана угода, яка започаткувала створення Ямайської валютної системи. Нею було проголошено повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Було анульовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його приватному використанні. Кінгстонська угода поставила за мету перетворити визначену ще у 1969 р. МВФ колективну міжнародну одиницю - спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights - СДР) на головний резервний актив та міжнародний засіб розранку і платежу. Йдеться по те, що система: золото - долар - національна валюта трансформувалась у нову систему: СДР - національна валюта. У цій структурі СДР отримувала статус альтернативи не лише золота, а й долара як міжнародних грошей.
Ще однією важливою ознакою механізму Ямайської системи є впровадження "плаваючих" валютних курсів національних грошових одиниць. Проте в режимі безпосередніх співвідношень ("плавання") знаходяться валюти лише провідних країн світу, а більшість валют інших, в основному слаборозвинених, прив"язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют.
Наступним кроком на шляху до інтеграції країн-членів Європейського союзу стало введення єдиної європейської валюти. Загагальний ринок з переходом до євро перетвориться в консолідовану валютну зону, яка внесе глибокі зміни у функціонування фінансових механізмів країн учасниць ЄС. Фінансову політику Євросоюзу на найвищому політичному рівні, як і раніше, визначає Рада ЄС, яка при прийнятті рішення консультується з Європарламентом і Європейським Центробанком. Проте головним регулятором поточної грошово-кредитної і валютної політики стала Європейська система центробанків в голові з Європейським ЦБ.
У "зону євро" можуть увійти країни Європейського Союзу, які здатні виконати наступні економічні вимоги:
" членство в європейській валютній системі;
" курс валюти країни-претендента на протязі двох років не повинен виходити за рамки дозволених ЄС курсових коливань;
" максимально допустимий дефіцит бюджету - не більше 3% ВНП;
" максимально допустимий розмір державного боргу - не більше 60% ВНП;
" максимально допустимий темп інфляції - не більше ніж на 1,5 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;
" довгострокові процентні ставки кредиту - не вище ніж на 2 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;
У травні 1998 року на базі цих критеріїв для участі в "зоні євро" було допущено 11 країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Італія, Іспанія, Ірландія, Нідерланди, Люксембург, Португалія, Фінляндія і Франція. Великобританія, Швейцарія, а нещодавно і Данія відмовились від участі в "зоні євро", а Греція не змогла виконати економічні нормативи.
Перехід 11 країн на єдину валюту буде проводитись у два етапи. Перший вже почався 1 січня 1999 року. На цей день було зафіксовано курси валют 11 країн і євро. По цих курсах проводитиметься деномінація і перерахунок усіх фінансових та інших активів як всередині валютного союзу, так і за його межами. Також вже почалось паралельне використання євро і прив"язаних до неї валют для безготівкових розрахунків.
Другий етап почнеться 1 січня 2002 року. З цього моменту на протязі 6 місяців у країнах-членах валютного союзу почнеться паралельний обіг банкнот і монет євро, а також національних валют. Готівкові євро - це 12 млрд. банкнот номіналом 500, 200, 100, 50, 20, 10, і 5 євро, також 70 млрд. монет номіналом 2 і 1 євро і 50, 20, 5, 2, і 1 цент.
З 1 липня 2002 року обіг національних валют буде припинено і відбудеться повний перехід
Loading...

 
 

Цікаве