WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Розвиток банківської системи Росії. Монетизація державного дефіциту ВВП в Україні. Центральний банк Англії - Дипломна робота

Розвиток банківської системи Росії. Монетизація державного дефіциту ВВП в Україні. Центральний банк Англії - Дипломна робота

Зміни у сфері грошового обігу на території колишнього СРСР роз-

почалися відразу після встановлення радянської влади. У грудні 1917

p. В. Ленін запропонував проект зміни грошового обігу і план приму-

сового залучення в банк грошових нагромаджень населення та обміну

грошових знаків, що перебували в обігу, на нові.

Сутність ленінського проекту грошової реформи полягала в тому,

що передбачалося призначити якомога коротший термін, протягом

якого кожний громадянин повинен був подати декларацію про

кількість наявних у нього грошей і одержати замість них нові, причо-

му до певної норми гроші планувалося обмінювати карбованець за

карбованець, а понад цю норму — у меншому розмірі, за принципом

спадної прогресії. Як захід для підготування до реформи передбача-

лося очистити грошовий обіг від різноманітних сурогатів грошей —

купонів, облігацій, марок, бон тощо.

Реформу передбачалося почати восени 1918 p., проте здійснити її

не вдалося через громадянську війну та іноземну воєнну інтервенцію.

У період "воєнного комунізму" неминучим було різке скорочен-

ня доходів державного бюджету і не менш різке збільшення його вит-

рат, особливо на оборону країни.

У жовтні 1921 p. створюється Державний банк.

У 1922–1923 pр. було проведено дві деномінації.

Основні принципи побудови грошової системи соціалістичного типу

сформувалися у процесі здійснення грошової реформи 1922–1923 pр.

Реформа почалася з випуску в обіг банківських білетів у червінцях.

Через дефіцит державного бюджету до березня 1924 p. існувала

система паралельного обігу двох видів грошових знаків.

4 квітня 1922 p. введено монополію на купівлю золота, платини, іно-

земної валюти. Купувати їх мав право тільки Наркомфін.

У лютому 1924 p. емісія радянських знаків припинилася, в обіг були

випущені білети державного казначейства номіналом один, три і п'ять

рублів, а також срібна й мідна монети.

Грошовою одиницею СРСР був карбованець, сота частина карбован-

ця називалася копійкою.

7 жовтня 1921 р. був заснований Державний банк РРФСР

(у 1923 р. перетворений у Державний банк СРСР). Після створення

Державного банку РРФСР почали створюватися його контори та від-

ділення у великих містах. На 1 квітня 1922 p. діяло 45 відділень бан-

ку. В 1922–1925 pp. створюються галузеві і територіальні спеціальні

банки, місцеві кредитні заклади, кредитна кооперація, система ощад-

них кас.

8 жовтня 1922 p. для сприяння розвитку промисловості створено

Промисловий банк у формі акціонерного товариства, який у 1924 p.

дістав назву Торгово-промисловий банк СРСР

Наприкінці 1922 p. виникло акціонерне товариство Електрокредит,

яке займалося здебільшого кредитуванням будівництва електро-

станцій на селі. У 1924 p. це товариство було реорганізоване в Ак-

ціонерний банк з електрифікації.

Для розвитку зовнішньоторговельних операцій у 1922 p. створю-

ється акціонерний Російський комерційний банк з участю шведсько-

го капіталу. В 1924 p. уряд викупив усі акції шведського капіталу і

перетворив Російський комерційний банк на Банк для зовнішньої

торгівлі.

Для сприяння відновленню і розвитку комунального та житлово-

го будівництва з 1923 p. створюються комунальні банки. У 1925 p.

створено Центральний банк комунального господарства і жит-

лового будівництва.

Для розвитку споживчої кооперації в 1922 p. на пайовій основі

створено Банк споживчої кооперації, перетворений у 1923 p. на

Всеросійський кооперативний банк.

У 1922 p. створено Всеукраїнський кооперативний банк, а з

24 січня 1922 p. створюються спеціальні заклади сільськогосподар-

ського кредиту — кредитні і кредитно-ощадні кооперативні товари-

ства.

У 1923–1925 pp. були організовані республіканські банки сіль-

ськогосподарського кредиту РРФСР, України, Білорусії, Закавказзя,

Узбекистану, Туркменії.

У 1924 p. створено Центральний сільськогосподарський банк

СРСР. У 1925 p. у цьому банку організовано постійний фонд для кре-

дитування бідноти та колгоспів на особливих пільгових умовах.

З 26 грудня 1922 p. починають створюватися державні ощадні

каси.

Створений 24 червня 1924 p. при управлінні Державного банку Ко-

мітет у справах банків вирішував питання про загальні напрямки по-

літики кредитних закладів, розглядав кредитні плани Державного та

інших банків, розподіляв кредитні ресурси.

Реформа 1 квітня 1930 p. передбачала ліквідацію комерційного

кредиту і цілковиту заміну його прямим банківським кредитуванням,

запровадження принципів повернення, строковості, планово-цільового

характеру банківського кредитування, забезпеченість матеріальними

цінностями виданих кредитів, запровадження нових раціональних форм

безготівкових розрахунків через банки, концентрацію короткостроково-

го кредитування і платіжного обороту в Державному банку, суворе роз-

межування функцій між Державним банком і банками довгострокового

кредитування та фінансування капіталовкладень.

2. Монетизація державного дефіциту ВВП в Україні

Монетарна політика є ключовим механізмом у грошовій системі країни, завдяки якому реалізуються її основні суспільні призначення:- підтримується вартість грошей на відносно стабільному рівні шляхом постійного урівноваження попиту і пропозиції на грошовому ринку;- гнучко забезпечуються потреби економіки в грошах завдяки їх випуску в міру зростання потреб і вилучення з обороту в міру скорочення потреб.

У зв'язку з цим основними індикаторами правильності монетарної політики та ефективності функціонування грошової системи в цілому є стабільність вартості грошей на товарних і валютних ринках та забезпеченість економічних суб'єктів достатньою масою платіжних засобів. Перший індикатор - стабільність вартості грошей - проявляється у відносній стабільності купівельної спроможності і валютного курсу національних грошей.

Другий індикатор не має таких чітких форм виразу, як перший, не знайшов він однозначного висвітлення і в літературі. Одні автори взагалі не вважають його самостійним індикатором, оскільки у разі зрівноваженості попиту і пропозиції на гроші економічні суб'єкти матимуть достатній запас платіжних засобів. Інші автори виражають його через коефіцієнти монетизації певних економічних змінних, зокрема через показники монетизації бюджетного дефіциту та монетизації валового внутрішнього продукту. Спільним між цими показниками є те, що при недостатній монетизації бюджетного дефіциту і валового продукту виникнуть ускладнення з оплатою боргових зобов'язань - відповідно у бюджетній сфері й у сфері реалізації валового продукту.

Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд не зможе розрахуватися за своїми зобов'язаннями, і виникне прострочена заборгованість його перед економічними суб'єктами (по заробітній платі, пенсіях, дотаціях, з оплати державних закупівель тощо). Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1. Збільшити оподаткування економічних суб'єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо. Для цього потрібно буде змінити чинне податкове законодавство, що робить цей захід мало реальним. Але якби він був реалізований, то це не привело б до зміни маси (пропозиції) грошей. Відбулося б лише переміщення їх між окремими групами економічних суб'єктів, а загальна їх маса залишилася б на тому ж рівні. Сукупний попит від такого переміщення грошей може зазнати лише тимчасового пригнічення, поки податкові вилучення в одних суб'єктів не будуть передані через бюджетне фінансування іншим суб'єктам, які і трансформують їх у платоспроможний попит на ринках. Тому такий спосіб монети-зації дефіциту не внесе істотних змін у пропозицію грошей, що забезпечується банками, а отже і в масу грошей.

2. Дозволити уряду- (казначейству) випустити власні боргові зобов'язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їм статус законного платіжного засобу. Цей захід теж потребує внесення істотних змін до чинного законодавства і тому є малоймовірним. Проте якби він був реалізований, це внесло б істотні пертурбації в механізм монетарної політики, оскільки на всю суму казначейської емісії зросла б маса і пропозиція грошей, збільшився б сукупний попит і тиск на ціни. Такий спосіб монетизації бюджетного дефіциту може призвести до інфляції, через що світова монетарна практика від нього відмовилася.

Loading...

 
 

Цікаве