WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Розвиток банківської системи Росії. Монетизація державного дефіциту ВВП в Україні. Центральний банк Англії - Дипломна робота

Розвиток банківської системи Росії. Монетизація державного дефіциту ВВП в Україні. Центральний банк Англії - Дипломна робота

Контрольна робота

Розвиток банківської системи Росії. Монетизація державного дефіциту ВВП в Україні. Центральний банк Англії.

Зміст

1.Розвиток банківської системи Росії..........................................

2. Монетизація державного дефіциту ВВП в Україні.....................

3.Центральний банк Англії......................................................

Використана література..........................................................

1.Розвиток банківської системи Росії

До 1917 р. кредитна система Росії розвивалася за капіталістичними

законами. За структурою, функціями та операціями вона наближалася

до моделі кредитної системи тогочасних провідних капіталістичних країн.

У Російській імперії існувала трирівнева кредитна система, що склада-

лась з таких ланок:

• Державний банк;

• банківський сектор, що складався здебільшого з комерційних і

ощадних банків;

• спеціалізовані кредитні інститути (страхові компанії, кредитні това-

риства та ін.).

На відміну від західних країн у Росії були розвинені переважно

два рівні: Державний банк і приватний банківський сектор. Третій

рівень був розвинений порівняно слабо, що пояснювалося низьким

розвитком ринків капіталів і цінних паперів. На той час у Росії прак-

тично не було установ, що спеціалізувалися на операціях з цінними

паперами, а на їх ринку функціонували лише три фондові біржі. Тому

акумуляційно-мобілізаційні функції на ринку капіталів виконували

здебільшого комерційні банки.

До середини XVII ст. Російська імперія практично не мала кре-

дитних установ. Перші банківські операції в 1729–1733 рр. почала

здійснювати Монетна контора. Вона надавала незначні короткостро-

кові позички під заставу золота і срібла. Торговельно-промисловий

розвиток країни гостро потребував створення кредитних установ.

Основною частиною кредитної системи є банківська,що в Російській Федерації прйшла 5 етапів розвитку:

1)сер.18 ст.-1860р.-період створення і функціонування державних банків

У 1754 р. в Росії було створено Державний банк для дворян-

ства і Купецький банк. Перший надавав позики дворянству за 6 %

річних під заставу золота, срібла, маєтків, другий — під заставу товарів

за такі самі відсотки.

У 1758 р. створено банківські контори вексельного права для за-

безпечення обігу мідних грошей ("мідні банки"). Метою їх створення

було залучення до скарбниці срібної монети.

Перші банки в Росії існували недовго, що було викликано неве-

ликим початковим капіталом, низьким рівнем розвитку вкладних опе-

рацій, можливістю надавати позики переважно на короткий строк, а

також слабкою заінтересованістю у прибутку.

У 1797 р. при Асигнаційному банку сформувалися облікові конто-

ри для посилення і розвитку ремесел і торгівлі: з обліку векселів, з

товарних і страхових операцій. Вони, по суті, стали першими банками

вираженого комерційного типу.

У 1786 р. в Росії відбулася реорганізація кредитної системи: за-

сновано Державний позичковий банк, якому були передані капіта-

ли ліквідованого в 1785 р. Дворянського банку і частина коштів Асиг-

наційного банку. Позичковий банк отримав право видавати позики

під майно та міську нерухомість на строк до 20 років. За вкладами

банк виплачував до 5 %.

У 1817 р. проведено фінансові реформи: скорочено випуск асиг-

націй і засновано. Фактично Державний комерційний банк

перетворився на допоміжний депозитний банк, що мобілізував кошти

в інтересах державної скарбниці і поміщиків.

У період, що передував скасуванню кріпосного права, Росія пере-

живала тяжку економічну і фінансову кризу. Законом від 10 липня 1859 р. уряд ліквідував діючі кредитні установи.

2)1860-1917 рр.-період розвитку і удосконалення банківської системи

2 липня 1860 р. почав функціонувати Державний банк. На його

баланс було передано активи і пасиви Комерційного банку, а згодом

і Позичкового банку. Єдиний Державний банк з відділеннями по всій

країні успадкував функції ліквідованих банків і взяв на себе нові ко-

мерційні функції: його важливим завданням стало сприяння розвит-

ку виробництва і торгівлі. Відповідно до статуту на Банк покладали-

ся такі функції:

• облік векселів та інших строкових паперів;

• купівля та продаж золота і срібла;

• отримання платежів за векселями та іншими строковими папе-

рами на користь довірителів;

• прийняття вкладів на зберігання і у вигляді поточних рахунків;

• видача позичок;

• купівля і продаж державних паперів за рахунок довірителів і за

власний рахунок у межах власних капіталів.

Поряд з Державним банком розвивалися приватні. У Державного

банку складалися тісні взаємовідносини як зі скарбницею, так і з ко-

мерційними структурами, з провідними підприємствами та комерцій-

ними банками.

Казначейство нагромаджувало великі кошти і зберігало їх на ра-

хунках у Держбанку. У 1914 р. вклади казначейства перевищували

950 млн руб. За їх рахунок банк міг здійснити 90 % обліково-позич-

кових операцій. Така ситуація пояснювалася тим, що уряд Росії готу-

вався до грошової реформи, нагромаджував грошові ресурси і

підкріплював ними банк. Держбанк зберігав значні вільні ресурси ко-

мерційних банків.

Наприкінці XIX ст. процес концентрації банківської справи активі-

зувався.

У 1864 р. утворився Санкт-Петербурзький приватний комер-

ційний банк. Через рік був створений Московський купецький банк.

За шість років було засновано 37 банків. Центром комерційного кре-

диту в Росії був Санкт-Петербург. Тут у 1914 р. налічувалося 16 ак-

ціонерних банків, що мали 574 філії. У Москві діяло 8 акціонерних

банків. Крім Санкт-Петербурга і Москви вони функціонували у 27 міс-

тах. Акціонерні комерційні банки створили 49 відділень. Поступово

Держбанк перетворювався на банк банків, тобто ставав резервним

центром банківської системи. Держбанк очолював мережу державних

ощадних кас, яка зберігала істотну частину грошових нагромаджень

населення. Гроші вкладалися в облігації державних позик і спрямо-

вувалися на фінансування держави.

На початку XX ст. акціонерні комерційні банки посідали провідні

позиції в банківській системі Росії. На початок 1914 р. поряд з 50 ак-

ціонерними комерційними банками і 778 їх філіями комерційний кре-

дит надавали 1108 товариств взаємного кредиту і 317 міських банків.

Процес концентрації банківського капіталу особливо активізувався на-

прикінці XIX — на початку XX ст. З 1893 по 1911 р. кількість банків

скоротилась, а валюта їх балансів зросла майже втричі.

У Росії водночас з комерційними банками виникали і розвивалися

так звані товариства взаємного кредиту (ТВК). Ці кредитні ус-

танови будувалися за принципом взаємної матеріальної відповідаль-

ності їх членів за справи товариства. Кожний учасник робив внесок в

оборотний капітал товариства і брав на себе відповідальність за його

операції в 10-кратному розмірі суми вступного внеску. Від суми вступ-

ного внеску кожного учасника залежала величина кредитів. Прибу-

ток від операцій товариств після здійснення відрахувань у запасний

та інші фонди розподілявся пропорційно до участі у капіталі.

Товариства взаємного кредиту здійснювали облік і видачу пози-

чок під векселі і цінні папери, а також різні товарні операції. Пасиви у

них формувалися за рахунок внесків, поточних рахунків і вкладів.

У містах поряд з ТВК створювалися так звані громадські банки.

На початок 1916 р. вони функціонували більш як у 340 містах.

У Росії діяли банки іпотечного кредиту. До системи іпотечно-

го кредиту в Росії в 1914 р. входили два державні земельні банки —

Дворянський і Селянський, 10 акціонерних земельних банків, 36 місь-

ких кредитних товариств, каси міського земського кредиту. Ці кредит-

ні установи відіграли важливу роль у розвитку сільського господар-

ства дореволюційної Росії.

Особливість банківської системи Росії полягала в тому, що вона

сконцентрувалася в руках невеликої кількості кредитних банків з од-

ночасним розвитком кредитних небанківських (допоміжних) уста-

нов — кредитної кооперації позичково-ощадних товариств і това-

риств взаємного кредиту.

3)1917-1930 рр.- період формування нової банківської системи

Loading...

 
 

Цікаве