WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Суть, форми, функцiї грошей - Курсова робота

Суть, форми, функцiї грошей - Курсова робота

в) колективні валюти — спеціальні міжнародні грошові одиниці, що виконують певну сукупність функцій світових грошей і функціонують як на інтернаціональних (світових), так і на регіональних засадах.

Класифікація валют може здійснюватися і в інших площинах. Залежно від режиму використання розрізняють неконвертовану і конвертовану валюту. Остання може бути повністю або частково конвертованою. При здійсненні розрахункових операцій вживають поняття "валюта імпортера" і "валюта експортера", "валюта платежу", "валюта клірингу", "валюта векселя", "валюта ціни" тощо1.

Як зазначалося вище, сучасна структура валютних цінностей і ресурсів, що використовуються у функціях світових грошей, докорінно відрізняється від того, що мало місце ще в недалекому минулому, коли їхньою чоловою формою було монетарне золото. Свого часу Бреттон-Вуд-ська валютна система започаткувала процес формування специфічних форм світових грошей, позбавлених товарної основи. Цей процес набув подальшого розвитку в Ямайській валютній системі. Відповідно до цього докорінно змінилися механізми реалізації функцій світових грошей, спосіб їхньої взаємодії з національними грошовими системами. Зміст і характер цих змін розкривається при характеристиці особливого різновиду світових грошей — колективних валют, які займають нині ключові позиції в системі міжнародних валютних відносин.

Як економічна категорія валютний курс являє собою ціну грошової одиниці тієї чи іншої країни. За умов золотого стандарту його рівень визначався рівнем встановленого державою золотого паритету валют, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. У зв'язку з демонетизацією золота визначення валютного курсу здійснюється зіставленням купівельних спроможностей грошових одиниць різних країн. З огляду на це можна відзначити: валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Таке визначення найповніше виражає зміст цього економічного поняття.

Валютний курс використовується при купівлі та продажеві валюти у зв'язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходженням до країни капіталів та їх вивозом за кордон, при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоекономічних операцій. Водночас важливим призначенням валютного курсу є його використання при здійсненні статистичних розрахунків, що визначають вартісні показники економічної діяльності тієї чи іншої країни та її позиції у світовій економіці.

Існує декілька різновидів валютного курсу: офіційний, ринковий, комерційний курс, клірингових валют, аукціонний та інші.

Відповідно до чинних у окремих країнах нормативів курси іноземних валют встановлюються їх котируванням. Котирування — це визначення офіційними державними органами (Центральним банком чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти. При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, й курс покупця, за яким банки купують валюту. Котирування може бути обов'язковим для суб'єктів валютних операцій або суто номінальним — орієнтовним. Тоді валютний курс, визначений котируванням, може не збігатися з курсом конкретної угоди.

Валютний курс є одним із ключових параметрів міжнародних економічних відносин. Будь-які його зміни впливають практично на всю систему макро-та мікроекономічних показників тієї чи іншої країни, на її конкурентні позиції у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу:

По-перше, за його допомогою долається економічна обмеженість тієї чи іншої грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей.

По-друге, на основі валютного курсу здійснюється порівняння цінових структур окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення — продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної платні, темпів економічного зростання, а також торговельного і платіжного балансів.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни та йаціональні умови виробництва, зокрема національні вартості товарів і послуг з інтернаціональними Цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс є структурною ланкою механізму реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг. На його основі національні витрати прирівнюються до єдиного вартісного еквівален-та — суспільне необхідних інтернаціональних витрат праці і відповідно до цього — до інтернаціональної вартості.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв'язки1.

Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність (сила) валюти виражається як сума товарів і послуг, що їх можна придбати на дану грошову одиницю.

Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах — країні А і країні В визначає паритет купівельної спроможності (purchasing power parity) — РРР. Залежно від номенклатури товарів РРР може бути частковим (за певним набором товарів) і загальним (за всім суспільним продуктом).

Існує декілька методик розрахунків РРР. Найпростішою з них є визначення паритету купівельної сили валют на основі зіставлення рівня цін стандартного набору (за "споживчим кошиком") товарів і послуг.

Поряд із ціновим існує метод розрахунків РРР, спертий на визначення співвідношень витрат виробництва. Зазначений метод розрахунків має переваги в тому, що він дозволяє певною мірою абстрагуватися від окремих кон'юнктурних і спекулятивних чинників цінових коливань.

В теорії валютних відносин використовується й метод розрахунків РРР на основі визначення співвідношень ефективних виробничих витрат у країнах, що порівнюються (А, В). У даному разі до ефективних витрат відносять: заробітну платню (W), норму позичкового відсотка (г), ренту (R), показник продуктивності праці (PR). Одна з формул, що використовується в даних розрахунках, має такий зміст:

Паритет купівельної спроможності, характеризуючи товарне наповнення окремих грошових одиниць, є одним із основних чинників визначення валютних курсів, що формуються у сфері зовнішньоекономічних відносин. Одначе на практиці валютний курс, як правило, помітно відрізняється від паритетного співвідношення.

Які ж чинники впливають на зазначені відмінності?

Як зазначалося, валютний курс — це ціна, в якій грошова одиниця однієї країни виражається у грошовій одиниці іншої країни. Тому, як і будь-яка ціна, валютний курс тієї чи іншої грошової одиниці формується під безпосереднім впливом попиту й пропозиції, що встановлюються У кожному конкретному випадку на валютному ринку. Тому цілком зрозумілим є те, що досить вагомі відхилення наявних валютних курсів українського карбованця, як і російського рубля, від паритету їх купівельної сили (РРР) значною мірою пояснюється недостатньою пропозицією вільно конвертованої валюти на відповідних ринках.

Окрім цього чинника, на величину валютного курсу і його динаміку значний вплив справляє стан платіжного балансу з поточних операцій, а також із сальдо, що характеризує рух довгострокових капіталів.

Складовими національної валютної систем є національна грошова одиниця, режим курсоутворення та умови конвертованості національної грошової одиниці, валютні нормативи й обмеження, система валютного регулювання та контролю, міжнародна ліквідність держави, регламентація готівкового і безготівкового обігу іноземної валюти, організація біржового та позабіржового валютних ринків, система міжнародних розрахунків, ліцензування операцій з валютними цінностями тощо1.

Режим здійснення операцій у іноземній валюті на території України, загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 № 15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.08.97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26.03.98 та іншими нормативними актами.

Висновки

Гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держави, а з'явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об'єктивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає. Разом з тим держави активно впливають на форму грошей, з тим щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребам ринку.

Loading...

 
 

Цікаве