WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна полiтика - Курсова робота

Грошово-кредитна полiтика - Курсова робота

У 1994 році НБУ почав впроваджувати нову монетарну політику — це стало початком другого етапу у становленні грошово-кредитної системи України. Із березня 1994 р. норма обов'язкових резервів зменшується до 15%, на що ринок міжбанківських кредитів відреагував негативно — падінням своїх обсягів. Для підтримки агропромислового комплексу НБУ запропонував комерційним банкам дати сільськогосподарським виробникам пільгові кредити.

Для тих банків, які самостійно направили свої ресурси на кредитування АПК під 30% річних, було встановлено 10-процентну норму обов'язкового резервування, тоді як дисконтна ставка становила 225,9%1 . Вихід на додатну дисконтну ставку став першим успіхом антиінфляційної політики НБУ, що у свою чергу, склало основу для формування заінтересованості економічних суб'єктів у нагромадженні коштів, а також для створення банківських депозитів, у результаті чого за рік банківські вклади збільшилися з 30 млн. до 214 млн. грн., тобто в 7 разів.

У 1995 р. відбувся перерозподіл кредитних ресурсів у бік реальної економіки. За рік кредитні вкладення комерційних банків у народне господарство зросли з 1202 млн. до 3029 млн. грн., тобто в 2,5 раза1 . НБУ відмовився від практики централізованого розподілу кредитних ресурсів на пільгових умовах, про що свідчить повна заміна прямих кредитів як механізму рефінансування на кредитні аукціони, де кредитні ресурси розподіляються на ринкових умовах. За рік обсяг кредитів, виданих НБУ Урядові, підвищився в 2,2 раза 2 .

Станом на 15 березня 2000 року обсяг коштів на кореспонденських рахунках комерційних банків становив 2629 млн. грн., що значно перевищує показник кінця 1999 р. (2055 млн. грн.)3 При цьому обсяг грошової маси також значно збільшився (див. табл. 1).

Таблиця 1

Окремі параметри грошово-кредитної України

(млн. грн. на кінець періоду)4

Показники

1992

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000 (ІІІ квартал

Готівка в обігу (М0)

5

793

2623

4041

6132

7158

9583

11541

Гроші на розрахунко-вих і поточних рахун-ках у національній ва-люті

16

1067

2059

2275

2918

3174

4511

6412

Грошова маса (М1)

21

1860

4682

6315

9050

10331

14094

17953

Строкові депозити та інші кошти

4

1356

2164

2708

3398

5100

7620

10123

Грошова маса (М2)

25

3216

6846

90023

12448

15432

21714

28076

Грошова маса (М3)

-

-

6930

9364

12541

15705

22070

28975

Кредити комерційних банків державі (грн.)

24

1199

3029

4102

5195

5102

5715

9392

Депозити в іноземній валюті

100

1021

1578

1562

1650

3232

5326

6897

Статутний капітал дію-чих комерційних банків

0,5

87

541

1098

1636

2103

2910

3421

Результати аукціонів з розміщення ОВДП

-

-

28

285

591

539

141

78

Жорстка грошово-кредитна політика 1994-1995 рр. була вкрай необхідною для подолання гіперінфляції і досягла своєї мети. Тим часом проявляються також негативні наслідки, пов'язані з продовженням такої політики. В першу чергу, це криза платежів, зростання заборгованості суб'єктів господарювання, збільшення зовнішнього боргу, скорчення обсягів виробництва.

У структурі кредиторської заборгованості заборгованість між підприємствами України становила 85,7% (або 196,4 млрд. грн.) (див. табл. 2), а між суб'єктами господарської діяльності України і республік колишнього СРСР — 6,2% (або 14,2 млрд. грн.)1 .

Таблиця 2

Заборгованість між підприємствами України

(млн. грн.)2

Показники заборгованості між підприємствами

1992

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000 (І піврічя

Дебіторська

995

4904

22250

48018

74086

102976

163451

185555

Кредиторська

1277

6834

30548

73168

102507

137614

196364

235719

Просрочена кредиторська (всього)

-

-

-

54719

73958

81550

105488

121948

Не можна добитися успіхів у розвитку економічної системи і розв'язати головні завдання в грошово-кредитній сфері, постійно скорочуючи реальний обсяг ВВН і збільшуючи заборгованість з виплати заробітної плати і пенсій.

Коли в 1995 р. намітилася тенденція до зниження процентних ставок міжбанківських кредитів і депозитів, дисконтної ставки НБУ і темпів інфляції, Уряд України прийняв рішення про випуск державних цінних паперів — ОВДП. Цим було започатковано функціонування фондового ринку в нашій країні.

Протягом 1995 року було розміщено три випуски ОВДП. З 1996 року ці облігації стають одним з головних джерел дефіциту державного бюджету. Дефіцит бюджету — це додатковий податок, який може бути покритий або через інфляцію, або через ведення додаткових податків. Крім того, він може бути покритий за рахунок різних форм позик. У даному випадку такі позики є виправданими лише тоді, коли вони сприяють збільшенню майбутніх доходів або скороченню майбутніх бюджетних затрат, тобто мають додатний рівень прибутковості, що дозволяє державі в майбутньому погасити основну суму боргу і сплатити проценти по ньому. До таких затрат належать інвестиції, і тому приріст державної заборгованості не повинен перевищувати суму державних інвестицій.

На початок 1998 р. ринок державних облігацій характеризувався великими боргами по виплатах і практично повною відсутністю попиту. В І півріччі частка НБУ на первинних аукціонах з розміщення ОВДП досягла 63% (проти 28% за той самий період 1997 р.). Нерезиденти, дочекавшись погашення облігацій, виходили з українського ринку, конвертуючи гривню у валюту. На кінець 1998 р. ринок ОВДП досяг завершальної стадії стагнації, оскільки єдиним покупцем державних облігацій залишився НБУ, для якого їх доходність не відігравала ніякої ролі. Держава не здатна була погашати кредити з процентами, з огляду на що було вжито заходів щодо конверсії ОВДП1.

Усі ОВДП з строком погашення до 27 серпня 1999 р., які належали банкам-резидентам, було анульовано і замінено на довгострокові конверсійні облігації, що будуть погашені в 2001-2004 рр. (з доходністю в 1999 р. на рівні 40%, а в наступні роки — за середньозваженою ціною аукціону). При цьому нерезидентам було запропоновано конверсувати ОВДП у дворічні, з гарантованою валютною доходністю на рівні 20%.

Головне завдання НБУ полягає не в тому, щоб покірно здійснювати інфляційну грошово-кредитну політику Уряду: він повинен самостійно проводити регуляцію грошей з метою забезпечення стабільної національної грошової одиниці.

2000 р. можна вважати початком третього етапу в розвитку гво-кредитної системи України, який покликаний подолати крайні підходи, розглянуті нами. Даний етап має характеризуватися зваженою грошово-кредитною політикою, що і відбувається безпосередньо тепер. Наприклад, в останні два роки (1999-2000) дисконтна ставка в кілька разів перевищувала рівень інфляції, що, природно, було гальмом у кредитуванні економіки. Уже протягом І кварталу 2000 р. дисконтна ставка НБУ знижувалася в двічі та з 24 березня впала до 32% річних. Тим часом інфляція за січень і лютий досягла всього 8,1%. При такому рівні інфляції дисконту ставку можна знизити до 15-20%.

Loading...

 
 

Цікаве