WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредитування в Україні - Курсова робота

Кредитування в Україні - Курсова робота

Підвищенню з боку банків вимогливості до позичальників сприяла і послідовна політика НБУ у сфері регулювання банківської діяльності. Лібералізація багатьох ЇЇ видів поєднувалася з відповідним посиленням контролю центрального банку за стабільністю системи. Це спонукало комерційні банки ретельніше формувати власну кредитну політику, максимально уникаючи можливих ризиків, у тому числі – пов'язаних із нестабільністю бюджетних джерел фінансування державних підприємств. Диспропорцію між кредитами фізичним і юридичним особам на користь останніх (див. таблицю 4), окрім іншого, обумовлюють несприятливі умови для приватного підприємництва, недосконалість законодавчого забезпечення іпотечного кредитування, нестабільність ринку праці, низький рівень доходів фізичних осіб.

З-поміж видів кредитів, що їх надають комерційні банки, нині домінують кредити у плинну діяльність (див. таблицю 5). Питома вага позичок, які спрямовуються в експортно-імпортні та у внутрішньоторгівельні операції, Поступово, але неухильно зменшується (за досліджуваний період відповідно з 27 до 25% та з 13 до 10%). Щодо кредитів у інвестиційну діяльність, то скорочення їх обсягу з 10 до 5%, безумовно, не відповідає стратегічному завданню модернізації вітчизняної економіки. Вексельне кредитування перебуває на відносно стабільному, однак – на низькому рівні (3–4%). Порівняно швидкими темпами розвивається овердрафт, проте його питома вага поки що незначна (2%). Щодо факторингових операцій і операцій РЕПО, то ці види кредитів у нашій країні практично нерозвинуті.

Структура кредитного портфеля комерційних банків за станом на 01.07.2001 р. засвідчує також дисбаланс між різними видами економічної діяльності позичальників, що склався останніми роками під впливом різноманітних чинників. Найбільш негативним для плинного й, особливо, майбутнього стану економіки, на мою думку, є співвідношення між часткою кредитів, спрямовуваних позичальниками у торговельні операції (35%) та будівництво (2%). Нагадаємо, однією з хрестоматійних ознак економічного пожвавлення у будь-якій країні є збільшення грошових (у тому числі кредитних) надходжень у будівництво, транспорт і зв'язок. Розподіл кредитів комерційних банків України за галузями економіки свідчить про протилежну тенденцію – нині кредитуються в основному промисловість і торгівля (див. таблицю 7); Проте зростання кредитів сільському господарству до рівня 10% від обсягу кредитного портфеля системи банків, на мою думку, є позитивним зрушенням і може стати важливим чинником розвитку агропромислового комплексу.

Структура розподілу кредитних ресурсів за регіонами (див. таблицю 9) також не збалансована. За станом на 01.07.2001 р. майже 43% всіх кредитних ресурсів економіки припадало на столицю. Три чверті (75.4%) всіх наданих кредитів спрямовано у м. Київ і у п'ять областей – Дніпропетровську, Донецьку, Харківську, Одеську та Запорізьку. На всі інші 20 регіонів припадає менше чверті кредитів, наданих комерційними банками.

За умов планової економіки такий дисбаланс у розподілі ресурсів, очевидно, був би швидко врегульований державою. Однак адміністративно-командне управління не веде до прогресу. В умовах конкурентної економіки державі слід було б подбати про економічні методи вирішення проблеми залучення кредитних ресурсів комерційних банків у, як кажуть, депресивні регіони країни.

Щодо основних тенденцій розвитку ринку міжбанківських кредитів, то їх, на мій погляд, дві:

  • частка рефінансування комерційних банків з боку НБУ зменшується (до рівня 23–26%), водночас зростає питома вага кредитів на горизонталі "банк – банк" (до рівня 74 – 77%);

  • збільшується питома вага валютних міжбанківських кредитів (до 29–32% від усіх наданих МБК).

Скорочення останнім часом і обсягу, і питомої ваги рефінансування, е, безумовно, позитивним явищем, адже воно за своєю економічною суттю мало чим відрізняється від грошової емісії.

Як відомо, теоретики досі полемізують із приводу оптимального рівня насиченості економіки кредитними ресурсами. Одна з точок зору полягає у тому, що в кризових макроекономічних умовах підприємствам потрібні дешеві кредити, які можуть стати одним із локомотивів економічного зростання, а досягти цього можна завдяки активній кредитній емісії (політика кредитної експансії).

Опоненти запевняють, що дешеві і доступні незабезпечені кредити деморалізують позичальників, зводять нанівець обґрунтування доцільності того чи іншого проекту, послаблюють конкуренцію і, врешті-решт, перетворюються на "гроші, закопані в землю". Натомість дорогі кредити стимулюють дисциплінованість позичальників, підвищують якість підготовки проектів, загострюють конкуренцію, працюють на підвищення ефективності економіки в цілому (політика кредитної рестрикції).

Розглянемо динаміку насиченості кредитними ресурсами української економіки за останні 10 років (див. таблицю 11).

Відношення обсягу наданих кредитів до ВВП у 1992 р. становило 54, а у 1996 – 6,7%, тобто зменшилося майже у 8 разів. Після проведення грошової реформи та після досягнення перших ознак макроекономічної стабілізації зазначений показник демонструє поступове, але неухильне зростання (до рівня 13,6% за станом на 01.07.2001 р.). Це означає, що нині питома вага кредитних ресурсів в економіці збільшується і відбувається це в умовах зростання реального ВВП, стабільного курсу гривні та відносно помірних темпів інфляції.

Серед передумов зазначеного вище зрушення, на мій погляд, є і така: комерційні банки, втративши після валютно-фінансової кризи 1998 р. надійний і водночас прибутковий інструмент інвестицій у вигляді ОВДП, були змушені активізувати пошук позичальників у реальному секторі економіки, що зрештою і стало чинником суттєвого зростання як абсолютного обсягу кредитного портфеля, так і його питомої ваги у ВВП.

Висновки

Кредитні відносини банку з підприємствами будуються на взаємовигідних умовах, що обумовлюються в кредитних договорах. Для банку надання кредиту доцільно тоді, коли кредитна угода гарантує одержання прибутку і не призведе до порушення економічних нормативів, встановлених Національним банком України, комерційним банкам з метою підтримки ліквідності балансу. Комерційні банки надають кредити за наявності в них власних або залучених ресурсів, включаючи купівлю їх на Міжбанківській валютній біржі.

При вирішенні питання про кредитування банки основну увагу приділяють попередньому контролю за діяльністю потенційного позичальника і прогнозуванню ризику непогашення кредиту. З цією метою банк вивчає кредитоспроможність позичальника і вимагає надання зобов'язань, що гарантують забезпечення повернення кредиту. Під способом забезпечення повернення кредиту розуміється конкретне джерело погашення боргу банку, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю за прийнятністю і достатністю цього джерела.

Під способом забезпечення повернення кредиту слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела. Основними способами забезпечення повернення кредитів є: застава, гарантії, страхування.

Список використаної літератури

  • Кот Л.Л. Інституційне забезпечення розвитку кредитної системи України // Актуальні проблеми економіки – 2002 – №10 – с.47-55.

  • Версаль Н.І. Інституційна структура кредитної системи // Фінанси України – 2002 – №11 – с.95-100.

  • Оплачмо Л. Способи забезпечення кредитного договору // Право України – 2002 – №11 – с.42-54.

  • Галас юк В., Галас юк В. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Вісник НБУ – 2002 – №11 – с.42-44.

  • Авансова І. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні: історія і сучасність // Банківська справа – 2002 – №4 – с.64-80.

  • Григору А., Литвин Л. Кредитна система та її організація // Наукові записки ТДПУ ім.. В.Гнатюка – 2002 – №11 с.50-54.

  • Пиріг Г. Оцінка кредитоспроможності підприємств позичальників // Наукові записки – 2002 – №10 с.126-128.

  • Перспективи розвитку внутрішніх рангів та кредитів, політика в Україні // Економіка і прогнозування – 2002 – №1 с.142-156.

  • Захарова О. Стан та перспективи розвитку кредитної системи України // Фінансовий консультант – 2001 – №21-22 (спец) – с.53-57.

  • Гладких Д. Основні тенденції розвитку кредитного ринку в Україні // Вісник НБУ – 2001 – №9 с.49-54.

  • Беріда Н. Стратегія розвитку грошово-кредитних відносин в Україні // Стратегія економічного розвитку – 2001 – №5 с.288-291.

  • Нагляд та контроль у сфері кредитних відносин // Бюлетень законодавства та юридичної практики України – 2001 – №5 с.73.

  • Папуша А. Правова основа банківського кредитування // Вісник НБУ – 2000 – №12 с.45.

  • Loading...

     
     

    Цікаве