WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредитування в Україні - Курсова робота

Кредитування в Україні - Курсова робота

Якщо результати систематичного контролю свідчать про погіршення фінансового стану позичальника і можливість затримки у розрахунках по кредиту, то питання виконання умов договору переглядаються керівництвом позичальника і банком. В таких випадках можуть бути розроблені конкретні заходи по прискоренню реалізації продукції, збільшенню надходжень, стягненню дебіторської заборгованості, скороченню видатків і т. п.

Одночасно з цим, банк спільно з позичальником уточнюють графік погашення основного боргу та відсотків, приймають додаткові заходи по забезпеченню своєчасного погашення кредиту.

Порядок погашення кредиту, як завершальний стан процесу кредитування, визначається кредитною угодою. Практика кредитування надає багато варіантів погашення позики, в тому числі:

  • одноразове погашення;

  • поступове погашення на основі строкових зобов'язань;

  • систематичне погашення на основі фіксованих сум (плановими платежами).

За наявності у позичальника тимчасових фінансових труднощів, що виникли не з його вини, та неможливості погашення заборгованості по кредиту у термін, встановлений кредитною угодою, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку погашення боргу, тобто пролонгувати позику. При цьому пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою.

Поступове погашення кредиту передбачається періодично відповідно до надходження коштів від реалізації продукції або інших доходів.

При настанні терміну погашення кредиту сума непогашеної в строк позики переноситься на рахунок простроченої заборгованості з направленням позичальнику претензії.

Як засвідчує банківська практика, труднощі з погашенням позик виникають набагато раніше, ніж термін погашення. Тому основним завданням для банківських працівників є попередження фінансових труднощів клієнта та захисту банківських інтересів, перш ніж ситуація вийде з-під контролю та втрати стануть неминучими. В цьому випадку збитки для банку будуть значно більшими, ніж несплата позики та відсотків по ній. По-перше, підривається репутація банку, оскільки велика кількість прострочених кредитів може привести до пониження довіри вкладників та інвесторів і навіть до загрози банкрутства банку. По-друге, банк змушений нести додаткові витрати, пов'язані зі стягненням проблемної позики. По-третє, певна частина позичкового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах. По-четверте, втрата від позичкових операцій прямо впливає на рівень прибутку, а звідси – понижує можливості матеріального стимулювання працівників банку, що може привести і до відтоку кваліфікованих кадрів. Названі втрати по своїх розмірах можуть набагато перевищити прямий збиток від непогашеного боргу по окремих позиках, а тому банк повинен постійно здійснювати нагляд та контроль за використанням позики та своєчасністю її погашення.

3. Вдосконалення кредитних взаємовідносин банків та їх клієнтів в Україні

Структура кредитного портфеля не лише відображає особливості кредитної політики того чи іншого комерційного банку, а й віддзеркалює загальний стан економічного здоров'я держави.

Тож передусім проаналізуємо структуру і динаміку кредитування комерційними банками вітчизняних суб'єктів господарювання та фізичних осіб, тобто кінцевих споживачів кредитних ресурсів.

Що ж стосується міжбанківських кредитів, то вони, як правило, є проміжною ланкою між кредитором і кінцевим позичальником. У межах банківської системи їх загальний обсяг коливається залежно від збільшення чи зменшення обсягів кредитного портфеля окремих банків, стану їх платіжних календарів, обсягів клієнтських платежів та від цілої низки інших факторів. Одне слово, сукупний обсяг міжбанківських кредитів значною мірою залежить від загальної суми кредитного портфеля комерційних банків, проте на практиці не справляє зворотного впливу на обсяги кредитування кінцевих позичальників.

Аналіз структури кредитного портфеля комерційних банків України за весь період спостережень дає підстави для певних узагальнень щодо пріоритетів кредитної політики банківського сектора економіки, а саме:

  • В Україні об'єктами кредитування є переважно юридичні особи. Обсяги наданих кредитів фізичним особам і підприємцям не перевищують 5% від загального кредитного портфеля.

  • Банківські установи, як правило, кредитують позичальників на короткі терміни, однак останнім часом почала формуватися тенденція до поступового зростання питомої ваги довгострокових кредитів.

  • Абсолютна сума і питома вага кредитів, наданих в іноземній валюті, стабільно зростають.

  • Динаміка розподілу кредитного портфеля за формами власності підприємств-позичальників свідчить про зацікавленість комерційних банків у кредитуванні переважно недержавних господарників.

  • За організаційно-правовою формою господарювання позичальники – це здебільшого акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та колективні підприємства.

  • Щодо видів кредитів, які надають комерційні банки, то серед них останнім часом домінують кредити у плинну діяльність.

  • Намітилися зміни у структурі кредитів за напрямами економічної діяльності позичальників: нині зменшується питома вага кредитів, наданих для проведення торговельних операцій, натомість зростає частка кредитів, наданих сільському господарству.

  • Структура кредитного портфеля за галузями економіки розбалансована левова частка припадає на кредити у промисловість і торгівлю.

  • Серед секторів економіки, які отримують кредитні ресурси, домінують нефінансовий сектор і домашні господарства. В інші сектори, зокрема – у фінансовий небанківський та в некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства, кредитні ресурси комерційних банків практично не надходять.

  • Розподіл кредитних ресурсів за регіонами дуже нерівномірний.

  • Зміни у структурі кредитних ресурсів на міжбанківському ринку в основному пов'язані зі зменшенням питомої ваги кредитів НБУ (рефінансування) та зі збільшенням обсягу кредитів, які комерційні банки надають один одному. Зазначимо, що частка валютних міжбанківських кредитів також стабільно зростає.

Отже, серед кредитів, які комерційні банки надають суб'єктам господарювання, домінують короткострокові. Питома вага довгострокових протягом 1994—1997рр. трималася на рівні 11%. Починаючи з 1998 р. з'явилася тенденція до зростання цього показника. Нині він сягає 22%. Зазначена тенденція, безумовно, є одним із позитивних результатів зниження після 1994 року темпів інфляції.

Останнім часом на кредитному ринку України спостерігається ще одна тенденція – зростання обсягу кредитів наданих в іноземній валюті. Це пояснюється низкою факторів.

  • Лібералізація зовнішньої торгівлі обумовлює зростання активів підприємств на валютних рахунках в українських банках. Отже, з кожним наступним роком після початку економічних реформ загальна сума іноземної валюти в Україні зростає. Механічне збільшення кількості грошей в економіці (у тому числі в іноземній валюті) сприяє пожвавленню їх обігу, зростанню банківських насипів, а відтак – виникненню передумов для розвитку ринку валютного кредитування.

  • Процес економічної лібералізації, безумовно, стосується й банківської системи. Тож, поступово збільшується кількість комерційних банків, які отримують ліцензію на проведення операцій з іноземною валютою, зокрема на здійснення валютного кредитування.

  • Незважаючи на досягнення в останні роки відносної стабільності національної грошової одиниці, банківські установи все ще трактують кредитування в іноземній валюті як дієвий інструмент страхування інфляційних і курсових ризиків. Про актуальність фактора інфляційних очікувань свідчить, наприклад, майже дворазове перевищення ставок за кредитами у національній валюті порівняно зі ставками за валютними позиками.

Зменшення впродовж кількох останніх років питомої ваги кредитів комерційних банків, наданих державним підприємствам, пояснюється, на мій погляд, двома основними чинниками:

1. У ході приватизації скорочується абсолютна кількість державних підприємств.

2. Довгострокове уповільнення темпів інфляції суттєво посилює відповідальність комерційних банків за прорахунки у формуванні власного кредитного портфеля. Тож нині вони уникають інертних, цілковито залежних від державного бюджету позичальників, надаючи перевагу динамічнішим колективним (77%) та приватним (11%) підприємствам.

Якщо у 1992—1994 роках, тобто в умовах прискорених темпів інфляції, банки зазвичай надавали кредити на засадах особистої довіри (між керівництвом банківської установи та позичальником), причому – без належного забезпечення заставою (мовляв, інфляція і відповідне зростання пасивів відшкодує можливі негативні наслідки), то починаючи з 1995 року ситуація радикально змінилася: в умовах порівняно низьких темпів інфляції кожен прорахунок у кредитній політиці реально загрожує ліквідності й платоспроможності банку. А отже, прорахунків краще не допускати.

Loading...

 
 

Цікаве