WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредитування в Україні - Курсова робота

Кредитування в Україні - Курсова робота

На підготовчому етапі, або на етапі розгляду заявки, слід визначити мету кредиту (чим обумовлена потреба в кредиті), встановити на скільки можлива видача кредиту відповідно до поточної кредитної політики, а також здійснити попередній аналіз ризику можливої втрати, пов'язаної з наданням кредиту, дослідити сильні сторони клієнта.

Основними умовами кредитних відносин є можливість надання позики кредитором і забезпечення її поверненості боржником. Тому налагодження кредитних відносин між банками та потенційними боржниками повинно враховувати реалії їх розвитку в перехідний до ринку період.

Перш за все, проаналізуємо фінансовий стан банківської системи. Індикатором фінансового стану, а відтак і потенційної можливості кредитування є рівень прибутковості статутних фондів і чистих активів. Так, у 1997 році середня прибутковість статутного фонду комерційних банків України становила 83,3%, а середня прибутковість чистих активів – 6,88%. Порівняно із попереднім, період прибутковості статутних фондів знизився на 4,7%, а чистих активів – на 1,4%, а за третій квартал 1998 р. прибутковість активів знизилася до рівня 4,1%.Отже, як засвідчують дані показники, фінансовий стан та платоспроможність банків погіршуються. Депозити на рахунках підприємств, організацій та населення на 1.01.98 р. зменшилися на 8% порівняно з попереднім роком і, що характерно, зменшилися строкові депозити на 12%.

Радикальне зростання депозитів до запитання і зменшення частки строкових та заощаджувальних депозитів вказують на погіршення стабільності ресурсної бази банків, а, отже, погіршення фінансового стану банківського сектора, який не в змозі платити за довгострокові ресурси, та про недовіру клієнтів до цих фінансових інститутів.

Ключовим фактором надійності і конкурентноспроможності банківської системи в ринковій економіці вважається достатність власного капіталу. Але, саме банки, статутні фонди яких формуються в грошовій формі, зазнають найбільші втрати від знецінення національної валюти. Найбільші труднощі з формуванням мінімально необхідних статутних фондів і обмеженням деяких видів операцій через недостатність розміру капіталу зазнають малі банки. Останні, як відомо, активно працюють із малим бізнесом, приватними підприємствами та фізичними особами. Тому надмірні вимоги до банків, заборона певних банківських операцій спричиняють зниження якості конкурентного середовища, потенційні банкрутства, що приводить до зниження якості банківського середовища в цілому.

Незважаючи на це, виникає закономірне питання: чому ж так сталося, що банки залишилися з капіталами, які недостатні для надійної роботи в умовах підвищених кредитних ризиків?

Очевидно, такий стан справ в банківському середовищі пояснюється двома групами причин: загальноекономічними та внутрібанківськими.

До перших належать:

  • падіння обсягів ВВП і гальмування економічних реформ; - дефіцит державного бюджету;

  • негативне сальдо торговельного балансу держави;

  • зростання бартеризації економіки;

  • відсутність платіжної дисципліни, масове невиконання договорів про сплату боргових зобов'язань;

  • зростання збитковості багатьох підприємств: у 1995 р. збитковим було кожне п'яте, у 1997 р. - кожне друге підприємство.

На загальний фінансовий стан банківської системи значний вплив мала фінансова криза. Втрати комерційними банками капіталу, викликані знеціненням гривні, на 24 вересня 1998 року, порівняно із 13 серпня, становили близько 2,5 млрд. грн. (750 млн. дол. США), або приблизно 45%.

Водночас, на фінансовий стан комерційних банків впливають і внутрібанківські фактори, зокрема:

  • невиконання власних програм капіталізації, збільшення обсягу статутних капіталів;

  • недостатній розмір капіталу банку;

  • неякісна структура активів комерційних банків;

  • недорезервування по обов'язкових резервах;

  • погіршення якості кредитного портфеля та інші.

Всі вищезазначені фактори справляють негативний вплив на ліквідність та платоспроможність банківської системи в цілому. Так, за станом на 25 вересня 1998 року мали місце близько 33 тисячі випадків затримки сплати розрахункових документів клієнтів на загальну суму 52,7 млн. грн.

Таким чином, загальний фінансовий стан як кредиторів-банків, так і потенційних боржників – юридичних та фізичних осіб, справив вплив на пріоритети кредитної політики комерційних банків, які в останні роки зводиться до наступного:

1. Комерційні банки кредитують позичальників переважно на короткотерміновий період. Інвестиційна складова в кредитному портфелі комбанків складає біля 8%.

2. Суб'єктами кредитних відносин є переважно юридичні особи, обсяги кредитів фізичним особам, в тому числі підприємцям не перевищують 6% від загальної суми виданих кредитів.

3. Динаміка розподілу загальної суми виданих кредитів між державними, акціонерними та приватними підприємствами свідчить про пріоритетність кредитування підприємств недержавної форми власності. Це пояснюється, з однієї сторони, абсолютним скороченням кількості державних підприємств, а з іншої – державні підприємства є досить інертними щодо вибору і здійснення своєї виробничої політики і досить залежні від бюджетної кризи, тобто від нестабільних бюджетних джерел фінансування.

4. За останній період банки віддають перевагу в кредитуванні промисловості та торгівлі. Якщо такі пріоритети в кредитуванні торгівлі пояснюються реальною кругооборотністю, тобто і швидкістю обороту капіталу, то кредитування промисловості пояснюється, як мінімум, двома групами причин: по-перше, кредитування державних промислових та сільськогосподарських підприємств під гарантію уряду і, по-друге, підтримкою власних товаровиробників, продукція яких користується ринковим попитом.

5. Протягом 1998 р. спостерігалося не лише відносне скорочення цих кредитів. Це пояснюється антикризовими заходами НБУ, зокрема підвищенням норми обов'язкового резервування із 15 до 16,5% від суми залучених коштів, а також рекомендаціями НБУ комерційним банкам утримуватися від активних операцій, особливо з приросту кредитних вкладень та наданням міжбанківських кредитів.

6. В умовах загальної економічної нестабільності і фінансової кризи, потенційних боржників зокрема, з метою зменшення кредитного ризику комерційні банки, надаючи кредити, вимагають від клієнтів застави рухомого та нерухомого майна.

Стосовно підприємств і організацій, економіки в цілому як суб'єкта кредитування, фінансовий стан ще гірший. За 1997 р. знизився обсяг виробництва, прибутку, зросли заборгованості. Так, обсяг промислового виробництва знизився на 1,8% (в 1996 р. цей показник складав 5,1%), обсяг сільськогосподарського виробництва знизився на 2%. Українські підприємства і організації в 1997 р. одержали 11,8 млрд. грн. балансового прибутку, що складало 82% від рівня 1996 р. Кредиторська заборгованість підприємств України на 1.12.1997 р. перевищувала обсяг ВВП і складала 105,1 млрд. грн., що на 0,8% перевищувала рівень на початку року, тобто якщо на початок року кредиторська заборгованість складала 95% щодо ВВП, то в грудні 1997 року – уже була більша ВВП в 1-3 рази.

Отже, в умовах фінансових негараздів як в кредиторів, так і в потенційних боржників, банки повинні індивідуально підходити до кожної окремої позичкової операції. Перехід до ринкових відносин висуває на перший план оцінку економічної кон'юнктури та якісних параметрів розвитку даного позичальника. А це, насамперед, означає, що банківські позики повинні надаватися тим клієнтам в продукції чи послугах, в яких суспільство зацікавлене найбільше – з однієї сторони, і можливість їх реалізації в даних економічних умовах – з іншої.

2. Кредитна угода як обов'язковий елемент кредитного механізму

2.1. Кредитоспроможність позичальника

Банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.

Кредитоспроможність позичальника – це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність – поняття більш вузьке, ніж платоспроможність, адже погашення позики – це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприємство (фірма).

Комерційні банки західних країн використовують на практиці складні системи різноманітних фінансових показників для оцінки кредитоспроможності своїх клієнтів. В Україні НБУ також розробляє для комерційних банків рекомендації щодо визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються вітчизняними комерційними банками самостійно на підставі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумками порівняльного аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання тощо. Позичальник має мати фінансові передумови для отримання позики і бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк повинен визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе.

Loading...

 
 

Цікаве