WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредитний ризик оцінка та методи його мінімізації - Курсова робота

Кредитний ризик оцінка та методи його мінімізації - Курсова робота

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції-див. додаток 4 .

Так, наприклад, у випадку одержання кредиту селянським фермерським господарством "Мрія" у сумі 500 000 грн., при цьому заставляючи рухоме майно на суму 1016702, 51 грн., чистий кредитний ризик для банку розраховується наступним чином:

* ЧКР=К-Зkвр.=500000–1016702,510,5=500000–508351,25

= -8351,25грн.

* Чайковський Я.Напрями вдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку //Банківська справа.-2000.-№5.-с.13-15.

де, ЧКР – чистий кредитний ризик;

З – вартість застави;

К – сума наданого кредиту;

kвр – коефіцієнт врахування.

Як бачимо, величина чистого кредитного ризику для даного клієнта відсутня і резерв на даний кредит створюватись не буде.

Для розрахунку суми резерву розглянемо інший приклад: товариство "Ремеді-ЛТД", беручи кредит у розмірі 270000 строком на 1 рік, по оцінці фінансового стану було віднесено до класу "В". В заставу було передано нерухоме майно (аптека та квартира) загальною оціночною вартістю 565358 грн. Визначимо величину чистого кредитного ризику у цьому випадку:

ЧКР=270000-5653580,2=270000-113071,6=156928,4 грн.

Визначивши чистий кредитний ризик банк зважує його на встановлені коефіцієнти резервування. Наприклад, для вищевказаного кредиту, одержаного товариством "Ремеді-ЛТД", розмір резерву, який повинен сформувати банк розраховується наступним чином: оскільки дана операція є "субстандартною", обчислення матиме наступний вигляд:

Р=ЧКРkр.=156928,40,2=31385,68 грн.

де Р – величина резерву;

ЧКР – чистий кредитний ризик;

kр – коефіцієнт резервування.

Таким чином працівники кредитного відділу АППБ "Аваль" проводять розрахунок суми резерву по кожному кредиту, водночас визначаючи резерв по кредитному портфелю в цілому, формуючи звіт про кредитний портфель (форма №301 (додаток 5)).

К
омерційні банки повинні формувати загальний та спеціальний резерви .Загальний резерв формується за стандартними позиками, спеціальний – за нестандартними позиками.

РИС.2.1. ВИДИ РЕЗЕРВІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ ПОЗИКИ

Аналіз принципів формування страхових резервів на покриття можливих збитків від кредитної діяльності виявляє низку суттєвих недоліків, а саме:

  • Розглянутий порядок формування резервів вимагає досить жорсткрго віднесення кредиту до однієї з груп позик, однак очевидним є той факт, що позики, віднесені до однієї класифікаційної групи, можуть мати різну ймовірність збитків;

  • Графік формування резервів ніяким чином не пов'язаний із фактичними строками закінчення дії кредитних угод;

  • Основна мета формування резервів – перерозподіл доходів і прибутку банку на користь резервного фонду на покриття можливих збитків за позиками банку.Наслідками такого принципу формування резервного фонду є збільшення капіталу банку та зменшення бази оподаткування, однак інших вимог до реальних грошових коштів, що відповідають фактичному обсягу створених фондів, крів 30% резервування коштів на коррахунку, немає.

Враховуючи вищенаведені недоліки, пропонується[8;186] застосовувати альтернативний принцип формування резервного фонду на покриття можливих збитків за позиками комерційних банків, який у першу чергу ставить за мету забезпечення ліквідності банку.

Тобто на кожну дату прогнозується обсяг можливих збитків.Втрата частини боргу впливає не тільки на фінансовий результат діяльності банку, але й робить досить імовірним порушення ліквідності, оскільки строк повернення кредиту, як правило, синхронізується зі строком виконання банком своїх зобов'язань.

Створення такого фонду проводиться як у момент надання позики , так і протягом дії кредитних угод рівними частинами .

Стратегія поступового створення резервного фонду є досить гнучкою , бо дає можливість здійснювати адаптивне управління резервами.

Здійснюючи моніторинг щодо фінансово-економічного стану позичальників та ступеня кредитного ризику, що пов'язаний із позичальниками,банк у змозі уточнювати ймовірність настання можливих збитків,а отже , й відповідним чином управляти обсягом резервів.

2.3.ОЦІНКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ.

Кожний кредитний менеджер, кредитний комітет обирає конкретний спосіб зниження кредитного ризику щодо позичальника.способи зниження кредитного ризику щодо позичальника ділять на зовнішні та внутрішні.до зовнішніх відносяться способи забезпечення позики. Найпоширенішими з них є гарантія ,порука, застава.Тепер широко використовується і такий вид забезпечення виконання кредитних зобов'язань, як страхування.

2.3.1.ЗАСТАВА *

Застава – найпоширеніший метод управління кредитними ризиками в нашій країні.Проте він дуже складний, оскільки потребує врахування ризиків, пов'язаних із власне забезпеченням упродовж усього терміну дії кредитної угоди.

Застава як спосіб забезпечення повернення кредиту означає, що банк має право в разі невиконання позичальником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст.181 ЦК України).Застава оформляється у вигляді угоди про заставу відповідно до закону "Про заставу" (додаток 6).

Для того , щоб застава могла стати реальним забезпеченням повернення кредиту , необхідне дотримання низки економічних та юридичних вимог.

До економічних вимог відносяться:

* Сахарова М.О. К вопросу о кредитоспособности предприятий //Деньги и кредит.- 1989.-№3.-с.19-26.

  • правильний вибір об'єкта застави;

  • оцінка її вартості;

  • визначення виду застави;

  • організація контролю за зберіганням предметів застави.

Юридичні вимоги такі:

  • Чітке визначення прав та обов'язків заставодавця та заставодержателя;

  • Правильне оформлення документів залежно від виду застави;

  • Порядок зберігання та реєстрації документів щодо застави.

1.Вибір об'єкта (предмета ) застави

Основними вимогами до предметів застави є:

  • наявність у заставодавця права власності на предмет застави або права повного господарського володіння;

  • відсутність претензій з боку інших кредиторів на той самий предмет застави;

  • відповідність визначеним критеріям якості, диференційованим залежно від виду майна застави;

  • достатність вартості застави для задоволення відповідного зобов'язання клієнта;

  • обов'язкова реєстрація в спеціальній книзі.

Як забезпечення позик банки можуть використовувати :

  • нерухомість;

  • ліквідні товари, що швидко пеалізуються;

  • різноманітні цп;

  • грошові кошти, включаючи інвалютні;

  • інше майно;

  • майнові права.

Основною вимогою до вибору виду майна як застави є рівень його ліквідності.Найбільш ліквідним об'єктом є грошові кошти (готівка, залишки коштів на строкових депозитах, заощаджувальних вкладах, валютних рахунках). Але щоб залишки коштів на рахунках можна було прийняти як заставу, потрібно, щоб ці рахунки були відкриті в тому ж банку , що надає позику.У випадку, якщобанк надає гривневий кредит, використовуючи як заставу кошти на валютному рахунку позичальника, він повинен передбачити можливість за необхідності заблокувати вказаний рахунок на суму, еквівалентну величині виданого кредиту.

У разі визначення якості таких об'єктів застави, як товарно-матеріальні цінності(готова продукція, напівфабрикати, виробничі запаси) , можна користуватися більш широким набором критеріїв:

  • швидкість реалізації;

  • відносна стабільність ціни;

  • легкість оцінки;

  • довготривалість зберігання;

  • ступінь морального зношення;

  • можливість страхування;

  • режим зберігання та використання.

2.Оцінка вартості застави.

Основні принципові позиції, з яких слід виходити, оцінюючи вартість предмета застави, такі:

  • немає потреби користуватися поняттям "заставна вартість";

  • разом з поняттям "ринкова вартість" необхідно користуватися поняттям "ліквідаційна вартість", бо воно найбільше відповідає меті визначення вартості об'єктів застави;

  • слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об'єкта застави, оскільки ліквідаційна вартість завжди менша від ринкової.

Loading...

 
 

Цікаве