WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредитний ризик оцінка та методи його мінімізації - Курсова робота

Кредитний ризик оцінка та методи його мінімізації - Курсова робота

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ НА ОСНОВІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ.

Для вдосконалення методів управління кредитним ризиком українським банкам слід врахувати досвід зарубіжної банківської практики.

Оскільки оцінка кредитоспроможності є передумовою для одержання позики позичальником і можливості погашення її у встановлені кредитним доровором строки, у міжнародній практиці кредитування застосовують досить різні системи аналізу кредитоспроможності, що відрізняються складом та кількістю елементів.

В англійських банках використовуються системи оцінки кандидата в позичальники PARSERабоCAMPARI.

PARSER:

Р- Person - інформація про особу потенційного позичальника, його репутацію;

A- Amount - обгрунтування суми кредиту, що запитується;

R- Repayment - можливість погашення;

S - Security - оцінка забезпечення;

E - Expediency - доцільність кредиту;

R - Remuneration - винагорода банку (відсоткова ставка ) за ризик надання кредиту.

CAMPARI:

C - Charakter- репутація позичальника;

A - Ability - оцінка бізнесу позичальника;

M- Means -аналіз необхідності звернення за позикою;

P- Purpose - ціль кредиту;

A- Amount - обгрунтування суми кредиту;

R- Remuneration- можливість погашення;

I- Insuranse - спосіб страхування кредитного ризику.

У практиці американських банків застосовується "правило 5 сі":

CAPASITY - здатність погасити позику;

CHARACTER - репутація позичальника(чесність , порядність);

CAPITAL - капітал, володіння активом, як передумова можливості погашення кредитної заборгованості;

COLLATERAL- наявність забезпечення , застави;

CONDITIONS - економічна кон'юктура та її перспективи.

У Франції загальна фінансово-економічна оцінка підприємства на предмет кредитування вивчається в таких розрізах:

  • трудові ресурси (освіта, компетентність та вік керівника, частота пересування управлінців по робочих місцях, структура персоналу, показник простоювання);

  • виробничі ресурси;

  • фінансові ресурси;

  • економічне середовище (чи є підприємство монопольним виробником, умови конкуренції, комерційна політика фірми, ступінь засвоєння прийомів і способів маркетингу).

У Російській Федерації для загальної оцінки кредитоспроможності підприємства використовується методика Асоціації російських банкірів.Згідно з нею економічний аналіз діяльності підприємства та умов його кредитування проводиться за такими напрямками:

  • солідність -відповідальність керівництва, своєчасність розрахунків за раніше отриманими кредитами;

  • здібності - виробництво та реалізація продукції, підтримка її конкурентоспроможності;

  • доходність - переваги вкладення в даного позичальника;

  • реальність - досягнення результатів проекту;

  • обгрунтованість - сума кредиту, що запитується;

  • повернення - може здійснюватися за рахунок реалізації матеріальних цінностей позичальника, якщо його проект не буде виконаний;

  • забезпеченість - покриття кредиту юридичними правами позичальника.

При визначенні відношення між характеристиками позичальника й очікуваною ймовірністю непогашення позики беруться до уваги , зокрема такі чинники:

І-якість інформації;

С-характер позичальника;

Cf-рівень та стабільність потоку готівки;

NW-реальний рівень власного капіталу;

G-наявність гарантії.

У випадку , якщо в ролі позичальника або гаранта(поручителя) виступає комерційний банк, у світовій банківській практиці для оцінки його кредитоспроможності використовується система CAMEL:

C(capitaladeguacy)-адекватність капіталу; система дає оцінку розміру капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

A(assetguality)- якість активів;система визначає можливість повернення активів та позабалансових статтей , а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

M(management)-менеджмент; система дає оцінку методів управління банком з урахуванням ефективності його діяльності , порядку роботи, методів контролю та виконання встановлених законом правил;

E(earnings)-надходження або рентабельність; система оцінює рентабельність банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

L(liguidity)-ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду достатності для виконання як звичайних , так і непередбачених зобовязань.

Зарубіжна банківська практика вважає чи не одним із найдійовіших методів захисту від кредитного ризику якісно складену кредитну угоду. На жаль, українські банки ще недооцінюють можлтвості цього докуаента. Хоч такі розділи кредитної угоди як "Обмежуючі умови" та "Забороняючі умови" можуть по правилу вважатися засобами попередження ризику.

Так у розділі "обмежуючі умови " можна сформувати такі вимоги до позичальника:

  • підтримувати певний рівень обігового капіталу;

  • підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;

  • підтримувати встановлену величину балансових коефіцієнтів;

  • регулярно подавати фінансові звіти;

  • повідомляти банк про будь-яке погіршення фінансового стану чи негативні зміни;

  • забезпечити страхування від нещасних випадків, пожеж;

  • регулярно сплачувати податки, щоб не зумовити накладання арешту на майно;

  • утримувати в порядку й забезпечувати ремонт обладнань і приміщень;

  • забезпечувати працівникам банку можливість обстежувати бухгалтерські книги для ідентифікації їх із даними , поданими у звітах;

  • повідомляти банк провсі судові претензії.

Розділ "Забороняючі умови" називає дії, які не можуть здійснюватися позичальником:

  • не продавати і не заставляти активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи);

  • не купувати акцій та облігацій (крім урядових);

  • не виплачувати винагород службовцям і дивідендів акціонерам вище встановленого максимуму;

  • не видавати гарантій за боргами інших підприємств;

  • не розширювати систему участі в інших підприємствах;

  • не брати у злитті;

  • не проводити таких змін у керівних органах, які б вплинули на політику фірми.

Таким чином, це ще раз підтверджує , що робота з ризиками носить поточний і неперервний характер.

На практиці це має означати (особливо для вітчизняних банків), що кредитну угоду не слід ховати на поличку до настання терміну погашення та здійснення позичальником останнього платежу.

Робота банку з управління ризиком кредитування не закінчується видачею кредиту , а надалі реалізується шляхом контролю за виконанням умов кредитної угоди, головна мета якої – забезпечити регулярну сплату чергових внесків у погашення боргу та процентів за ними.

Зарубіжний досвід показав, що для того, щоб зважена кредитна політика забезпечила максимальну можливість уникнення проблемних позик, вона иає базуватися на таких етапах:

  • періодична перевірка всіх видів кредитів, наприклад, кожні 30, 60, 90 днів можуть перевірятися всі великі позики і вибірково дрібніші;

  • детальна розробка етапів перевірки кредитів, щоб забезпечити аналіз усіх важливих умов кредитної угоди;

  • найчастіша перевірка великих кредитів, оскільки непогашення їх відчутніше відбивається на фінансовому стані банку;

  • найчастіша перевірка проблемних кредитів , збільшення частоти перевірок відповідно до зростання проблем стосовно конкретного позичальника;

  • частіші перевірки в умовах економічного спаду.

Loading...

 
 

Цікаве