WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Гроші - Курсова робота

Гроші - Курсова робота

Застосування національних валют у міжнародному обороті породило одну з основних суперечностей сучасної міжнародної валютної системи. З цього приводу американський економіст Р. Тріффін зазначив, що використання національних валют у ролі світових грошей насправді є "внутрішнім дестабілізатором" міжнародної валютної системи.

Органічна неспроможність ключових валют виконувати функції світових грошей випливає із національного характеру кредитних грошей. Адже валютний курс, обсяги емісії та інші економічні параметри резервної валюти переважно обумовлені не потребами розвитку міжнародних економічних відносин, а причинами, що випливають із політичного та економічного стану країн–емітентів. Використання національної валюти як міжнародного платіжного засобу дає країні–емітенту значні переваги, оскільки вона може форсувати імпорт, перевершуючи обсяги власного експорту, покриваючи дефіцит платіжного балансу емісією національної валюти. Такий вид емісійних доходів країни–емітента завдає іншим країнам значні збитки від прихованого "експорту" Інфляції. Водночас слід постійно мати на увазі, що надмірне використання національної валюти для покриття дефіциту платіжного балансу, тобто неврівноваженість платежів, може підірвати довіру до неї на світовому ринку, викликати й знецінення.

Таке суперечливе становище ключових валют не тільки загострює проблему міжнародної валютної ліквідності, а й підриває стабільність курсового механізму світової валютної системи. Щоб підтримувати курс резервної валюти у визначених параметрах, країні–емітенту доводиться витрачати значні суми для проведення валютних ринках, що в кінцевому підсумку значно зменшує отримані вигоди від провідного становища національної грошової одиниці в міжнародному платіжному обороті.

Таким чином, міжнародні валютні системи, засновані на ключових валютах національного характеру, потрапляють у тупикове становище. А країна–емітент такої валюти рано чи пізно може перетворитись із загального кредитора в нетто–боржника, як це сталося в 1925 р. із Великобританією і в 1985 р. із США. Розуміння цього, напевно, є однією з причин того, що ФРН і особливо Японія не поспішають протиставити свої національні валюти долару. Таке становище примушує суб'єктів світового господарства вишукувати нові механізми формування міжнародних валютних систем, зокрема через використання і розширення ролі валют колективного характеру. За своєю природою колективні валюти також не мають внутрішньої вартості і являють собою умовні рахункові грошові одиниці. Вони не існують у матеріальній формі, тобто у вигляді банкнот або монет, а значаться у формі записів на банківських рахунках, в тому числі і в пам'яті ЕОМ. Колективні валюти, які імітуються міжнародними фінансово–валютними організаціями для визначення і порівняння широкого кола економічних показників і для використання як офіційного грошового еталону в різних валютних вимірюваннях (спільним знаменником для зіставлення курсів національних валют), поступово беруть на себе деякі функції грошей, зокрема функцію платіжного засобу у міжнародних безготівкових розрахунках, функцію засобу нагромадження вартості у формі резервної валюти.

Колективні валюти використовуються під контролем міжнародних валютних організацій, що забезпечує їм більшу стійкість і більші переваги в ролі міжнародних платіжних засобів порівняно з національними валютами. З простих рахункових одиниць вартості вони поступово стають валютою.

У теоретичному плані колективні валюти перебувають у вигіднішому становищі, ніж ключові валюта національного характеру. Обсяги емісії колективних валют зручніше пов'язати з потребами міжнародного платіжного обороту в ліквідних активах, курс таких валют технічно простіше стабілізувати, наприклад через його обґрунтування відразу на кількох курсах національних валют, що сприятиме значному обмеженню амплітуди його коливання порівняно з національними валютами, покладеними в його основу. Тому багато провідних економістів світу вважають колективні валюти ефективнішим міжнародним ліквідним активом, ніж, ключові валюти. Водночас більшість із них розуміють, що запровадження в міжнародний оборот колективних (наднаціональних) валют зможе лише послабиш суперечність світової валютної системи, а не ліквідувати її. Однак унаслідок подальшого поглиблення процесу інтернаціоналізації світового ринку, розвитку системи міждержавного економічного регулювання валютна система об'єктивно потребує запровадження в структуру міжнародних валютно–фінансових відносин універсального, єдиного для всіх наднаціонального платіжного і резервного засобу, тобто своєрідних світових грошей. Наднаціональна резервна валюта глобального характеру ширше і повніше враховуватиме інтереси суб'єктів міжнародного обміну, оскільки емісія такої валюти, визначення валютного курсу то інших основних параметрів здійснюватимуться колективно, з дотриманням демократичних принципів.

Висновки

Отже, на основі вище написаного, можна сказати, що функція грошей – це певна дія стосовно обслуговування руху вартості у будь–яких проявах. Гроші виконують такі основні функції:

• міра вартості;

• засіб обігу;

• засіб платежу;

• засіб нагромадження;

• світові гроші.

Функція міри вартості виражає відношення товару до грошей як до загального еквівалента.

Також слід зазначити, що гроші – ідеальній засіб товарного обміну. Це означає, що за гроші завжди можна придбати будь–який із усього набору товарів, що надходять на ринок. Наприклад, якщо ви працюєте, то обмінюєте результати вашої праці на гроші. Якщо купуєте товари, то обмінюєте свої гроші на товари. Безпосереднє споживання грошей немає сенсу. Особливість споживної вартості грошей – це їхня здатність обмінюватися на будь–який товар. Якщо ми бажаємо мати гроші, то тільки для того, щоб задовольнити свої потреби, тобто придбати певні товари або послуги.

Сучасні грошові знаки є грішми для "рахунку". Вони виражають вартість сукупної товарної маси, що обертається в даний момент на ринку. За їхньою допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможливі належна їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни. Так, за допомогою рахункових грошей підприємство може заздалегідь визначити свої витрати на виробництво і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва, а в кінцевому підсумку – виробити правильну підприємницьку тактику і стратегію.

Список використаної літератури:

  • Барр Р. Политическая экономия. В 2–х томах. – М.: Международные отношения, 1992.

  • Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 1995

  • Івасів Б.С., Савлук M.I. Ющенко В.А – Гроші та кредит. – К., 1999

  • Кваснюк Б. Макроекономічні фактори грошово–кредитного регулювання. //Вісник НБУ, 1999, №2

  • Ковальчук В.М. Загальна економічна теорія: Політична економія. Частина 1. – Тернопіль "Лідер", 1999

  • Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – Тернопіль AT "Тарнекс", 1993

  • Ніконенко Ю.В. Основи економічної теорії. В 2–х частинах. – Київ, 1998

  • Савлук P.O. Гроші та кредит. – К, 1994

  • Савчук M.I. Еволюція та форми сучасних грошей // Економіка України –2000,№3

  • Ю.Самуельсон П. Економіка. – Львів "Світ", 1993

  • Ковальчук В.М., Буян С.В. Загальна економічна теорія: Політична економія. Частина 1. – Тернопіль "Лідер", 2001.

  • Чухно А.А. Основи економічної теорії. – К.: "Вища школа", 2001.

  • Loading...

     
     

    Цікаве