WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Гроші - Курсова робота

Гроші - Курсова робота

де – сума цін товарів та послуг; V – швидкість обороту грошей. Кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів та послуг, що реалізуються, й обернено пропорційно швидкості обороту грошей. Це — загальний закон грошового обігу.

Попит на гроші як засіб обігу залежить не тільки від обсягу покупок товарів та послуг, а й від вартості грошей, періодичності виплати заробітної плати, від доступності позичок, тобто від ступеня розвитку грошово–кредитної системи. Важливою ознакою функції грошей "засіб обігу" є те, що завдяки грошам товарний обмін розпадається на два самостійні акта – продаж (Т—Г); купівля (Г–Т), які можуть відокремлюватися у просторі і в часі. А це вносить суттєві зміни у ринкові відносини:

• по–перше, як засіб обігу гроші дають змогу суспільству уникнути незручностей бартерного обміну. Вони значно спрощують товарний обмін, економлять ресурси і час обміну товару на товар, а відтак сприяють економії витрат обігу; • по–друге, „розриваються вузькі межі бартерного обміну. Власних грошей за проданий товар може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок, або взагалі використати їх за іншим призначенням. Все це стимулює розвиток підприємницької діяльності та спеціалізації виробництва;

• по–третє, на відміну від бартерного обміну, де єдино можливою метою є обмін споживних вартостей, товарний обіг відкриває можливість для нагромадження грошей як вартості в її абстрактній формі, що сприяє процесу розширеного відтворення.

Водночас у схемі (Т—Г—Т) акт продажу (Т—Г) не означає досягнення мети обміну жодним із власників товарів, що обмінюються. Більше того, продавець одного товару може взагалі не купувати іншого товару, і тоді повний товарний обмін не відбудеться. У даному разі гроші на певний період часу випадають із обігу. Це може призвести до порушення безперервного процесу товарного обігу, в чому приховується абстрактна можливість кризи збуту і неплатежів. У нашій країні інфляційні процеси, що набули широкого розмаху в період переходу до ринкової системи господарювання, спричинили звуження сфери функціонування грошей як засобу обігу, стихійне поширення натурального товарообміну (бартеру), нелегальне проникнення у сферу обігу іноземної валюти, переважно американського долара. Внаслідок цього порушилася система товарно–грошових відносин.

Альтернативою товарного обміну, або бартеру, може бути раціонування, що означає застосування державою у торгівлі розподільних талонів. Ці талони дають їхнім власникам право на придбання певної кількості споживчих товарів із виділеного набору. Мета раціонування – обмежити попит на товари в умовах контрольованих цін і швидкого зростання номінальних доходів окремих верств населення. З допомогою політики раціонування держава має можливість "заморозити" ціни на окремі товари в умовах зростання інфляції, контролювати попит та обсяги постачання товарів. Але не завжди система раціонування буває ефективною. На практиці, як показує досвід, дуже важко розподілити талони на всі види товарів, що виробляються в суспільстві. Крім того, раціонування обмежує споживчий вибір, а відтак талони втрачають свій специфічний характер і стають просто ще одним видом грошей.

2. Засіб платежу та засіб нагромадження – найбільш суттєві функції грошей

Засіб платежу – це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Функція грошей "засіб платежу" за змістом є продовженням функції засобу обігу, і з'явилася вона пізніше, на вищій стадії розвитку товарного виробництва і кредитних відносин. Ця функція грошей формально не с обов'язковою. Гроші не можна уявити без двох попередніх функцій, тоді як без функції засобу платежу логічно вони можуть існувати. Остання виникає там, де має місце регулярна купівля–продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобов'язання покупця. Товар надходить у розпорядження покупця раніше, ніж гроші до продавця. Продавець стає кредитором, а покупець – боржником.

Гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху за системою: Т—3 ... З—Г. Боржник, отримуючи товар, дає взамін кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель) про наступну сплату грошей у визначений строк (Т—З). Під час погашення боргових зобов'язань гроші виконують функцію засобу платежу (З—Г). Отже, гроші тільки завершують акт купівлі–продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей відносно товарів.

Основний зміст функції засобу платежу полягає в тому, що гроші погашають вартість товарів, які були продані в кредит. Гроші тут функціонують:

– по–перше, як міра вартості під час визначення контрактної ціни реалізованих товарів, тобто гроші визначають –суму боргу, яку покупець зобов'язаний погасити у визначений строк. Гроші тут є "образом" товарних вартостей;

– по–друге, гроші функціонують як ідеальний засіб платежу. Внаслідок цього звужується сфера використання грошей як засобу обігу; виникає потреба в грошах для погашення боргів, тобто функціонування грошей у ролі засобу платежу, сфера використання яких в умовах ринку невпинно розширюється. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв'язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення;

– по–третє, на основі обігу боргових зобов'язань виникла принципово нова форма грошей – кредитні. У товарному обігу з'явилися боргові зобов'язання (вексель, чек) як втілення мінової вартості реалізованих товарів у кредит, що надало їм властивостей здійснювати функції грошей, зокрема купівельну і платіжну.

Отже, незважаючи на особливості функції грошей "засіб платежу" вона нероздільно пов'язана з іншими функціями. В ролі засобу платежу гроші можуть бути використані за умови їх функціонування як міри вартості і засобу обігу. Розвиток функції грошей "засіб платежу" викликає потребу у резервному фонді, тобто у функціонуванні грошей як засобу нагромадження вартостей.

Функція грошей "засіб платежу" забезпечує широкі можливості для підприємницької діяльності, оскільки кредитні відносини дають можливість здійснити платежі з відстрочкою або через залік зустрічних зобов'язань. При цьому гроші не є посередником в обміні, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу товарних фондів. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка за широких його масштабів може призвести до грошово–кредитної кризи і банкрутства багатьох підприємців. Причиною такого явища може бути фінансова нестабільність та недисциплінованість суб'єктів ринку.

У функції засобу платежу ринок ставить вимоги щодо сталості грошей, оскільки тут діє фактор часу, який відокремлює реалізацію товару (в борг) від платежу в рахунок погашення заборгованості. За цей час можуть змінитися вартість і форми грошей. Якщо за час користування кредитом гроші знеціняться, то кредитор не поверне позиченої вартості і матиме збитки, бо не зможе купити за повернуту суму грошей попередню кількість товарів у зв'язку з їхнім подорожчанням. Боржник відповідно матиме на цьому виграш. Щоб уникнути цього, доводиться коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей, що негативно впливає на стан кредитних відносин в економіці. Крім того, саме по собі підвищення позичкового процента є інфляційним фактором і призводить до подальшого знецінення грошей та зростання цін.

Loading...

 
 

Цікаве