WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Гроші - Курсова робота

Гроші - Курсова робота

Скасування офіційного (золотого) масштабу цін не означає, що функція грошей як міри вартості повністю вичерпана. У сучасних монетарних теоріях ця функція трактується як "одиниця розрахунків" – з її допомогою оцінюють

мінову вартість товарів. Однак власна вартість грошей формується на іншій основі. Паперові гроші, переставши бути представником монетарного товару, уособлюють у собі представницьку вартість загальної маси товарів, що обслуговуються відповідною масою грошей. Вартість грошей уже не ґрунтується на чітко визначеній кількості дорогоцінного металу (як це було за золотого стандарту), а визначається кількістю товарів і послуг, які можна придбати на ринку за гроші. Йдеться про визнання купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості за принципами кількісної теорії грошей.

Купівельна спроможність, або реальна вартість, грошей – не кількість товарів чи послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

В умовах обігу нерозмінних на золото грошей (кредитних грошей) механізм функції міри вартості істотно змінився. Ціна знаходить підтвердження (вираз) безпосередньо в товарах і стає формою прояву мінового відношення даного товару до інших товарів, а не специфічно до одного "жовтого" металу (золота). Ціни на товари фіксують тільки відповідні пропорції між ними. А гроші являють собою показники мінових пропорцій, або форму мінової вартості, оскільки вони не мають власної вартості. Еквівалентна товару вартість нині виражається в кількості грошових одиниць, а не у ваговій кількості золота. Рівень цін на товари, що склався на ринку, визначає і масштаб цін (стандарт вартості), а не навпаки, як це було в умовах золотого стандарту. Отже, сучасні гроші теж є носіями мінової вартості, оскільки через обмін їх на звичайні товари можна виміряти вартість.

Економічний зміст вираження вартості за допомогою сучасних грошей .можна сформулювати так: усі звичайні товари, надходячи на ринок, "шукають" собі грошовий еквівалент, котрий означає там готовність суб'єктів ринку купити відповідні товари. У зіткненні сторін – бажання продати і готовність купити – – визначається в кінцевому підсумку мінова вартість товару чи та сума грошем, якою товар оцінюється та яка задовольняє обох суб'єктів операції. При цьому вони повинні мати чітке уявлення про мінову вартість грошей, що (фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару).

У масштабі країни вартість грошей визначається (як уже зазначалося) відповідно до загального рівня цін на товари та послуги. Існує обернено пропорційна залежність між загальним рівнем товарних цін і вартістю грошей. Коли індекс товарних цін (індекс "вартості життя") зростає купівельна спроможність грошей обов'язково падає, і навпаки, зниження цін свідчить про підвищення вартості грошей. Але вартість, виражена в грошах, може змінюватися, оскільки вартість самих грошей схильна змінюватися. Тому для сучасних грошей важливого значення набуває стабільність стандарту вартості. Його нерідко ототожнюють із досягненням і підтримкою стабільності рівня цін в економіці країни. Відомо, що при цьому передбачаються необхідні засоби для підтримання вартості грошей. Мається на увазі збалансованість таких макроекономічних показників: економічного зростання, стабільності цін, повної зайнятості, платіжного балансу, державного бюджету та раціонального розподілу доходів.

Стабільність вартості грошей у будь–якій економіці залежить, крім усього іншого, і від наявної кількості (маси) грошей в обігу, тобто змінної величини, на яку справляє вплив центральний банк. Чим більше держава випускає грошей, тим меншою стає вартість грошової одиниці. В умовах загальної інфляції держава штучно оподатковує купівельну спроможність грошей. Різке знецінення грошей може призвести до того, що гроші перестануть виконувати функцію міри вартості. Отже, сучасні грошові знаки є грішми для "рахунку". Вони виражають вартість сукупної товарної маси, що обертається в даний момент на ринку. За їхньою допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможливі належна їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам, однакової форми ціни. Так, за допомогою рахункових грошей підприємство може заздалегідь визначити свої витрати на виробництво і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва, а в кінцевому підсумку – виробити правильну підприємницьку тактику і стратегію.

На макроекономічному рівні за допомогою рахункових грошей визначаються такі важливі показники розвитку економіки, як обсяг валового національного продукт), національного доходу, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів тощо, без яких неможливе свідоме регулювання економічного життя суспільства.

Засіб обігу – це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Функція грошей "засіб обігу" завжди поєднується із попередньою функцією міри вартості. Тільки в єдності вони дають абстрактну визначеність категорії грошей. Це зумовлено тим, що мінова вартість товару набуває загального визнання (товарні ціни реалізуються) тільки в результаті обміну товару на гроші. Передумовою товарного обміну е ціна. Але якщо цінова оцінка вартості товару визначається на основі функції міри вартості ще до обміну товарів, то ціна товару безпосередньо реалізується у сфері обміну. Процес товарного обміну виражається формулою:

Т—Г—Т

Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші –на інший необхідний йому товар. Отже, у кругообігу (Т—Г–Т) функціонування грошей як засобу обігу являє собою ланцюг безперечних актів: Т –Г і Г Т, „тобто продаж здійснюється заради купівлі. Тут відбувається одночасне переміщення грошей і товарів у протилежних напрямках: гроші передаються продавця, товари – покупцеві. Грошовий обіг тут є похідним від товарного обміну. Участь грошей у товарному обміні надає йому нову якість порівняно з бартером. Завдяки функції грошей "засіб обігу" товарообмін став набагато зручнішим і ефективнішим.

Гроші ідеальний засіб товарного обміну. Це означає, що за гроші завжди можна придбати будь–який із усього набору товарів, що надходять на ринок. Якщо купуєте товари, то обмінюєте свої гроші на товари. Безпосереднє споживання грошей немає сенсу. Особливість споживної вартості грошей – це їхня здатність обмінюватися на будь–який товар. Якщо ми бажаємо мати гроші, то тільки для того, щоб задовольнити свої потреби, тобто придбати певні товари або послуги.

Для того, щоб бути засобом обігу, гроші мають користуватися загальним визначенням суб'єктів ринку. Йдеться про суспільне визнання здатності грошей виконувати функцію посередника обміну товарів. Зауважимо, що суспільне визнання можливе лише за умови, коли гроші здатні виражати вартість, а точніше – виконувати функцію збереження вартості. Гроші успішно виконують цю функцію доти, доки їхня вартість (купівельна спроможність) залишається відносно стабільною. Суб'єкти ринку беруть гроші в обмін на товари чи послуги, оскільки переконані, що вони в будь–який момент зможуть обміняти їх на еквівалентні матеріальні блага. І навпаки, знецінення грошей викликає у суб'єктів ринку недовіру до їхньої купівельної спроможності та бажання швидше обміняти їх. на товари, що стимулює ажіотажний попит. Водночас учасники бізнесу вважають доцільнішим вдатися до бартерного обміну, ніж продати свої товари за гроші, які мають тенденцію до різкого знецінення.

У функції засобу обігу гроші е реальним втіленням мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і замість того одержує гроші. У цій функції гроші у,, кінцевому підсумку реалізують ціну товарів, їхня внутрішня субстанція вже не має реального значення, важливою є лише їхня кількість. При цьому байдуже, в якій формі вони виступають (металеві чи паперові). Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують переміщення товарів від виробника до споживача, після чого товари покидають сферу обігу і переходять у сферу споживання. Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб'єкта до іншого. Ця особливість визначає характер зв'язку обігу грошей і товарів. Так, в обігу завжди перебуває відповідна маса грошей, що протистоїть товарній масі, яка підлягає реалізації. У цій функції гроші протистоять товарній масі як реальний образ їхньої вартості. Вони завжди безпосередньо пов'язані з товарами, а тому не втрачають своєї якості. Маса грошей, що функціонує у сфері обігу, визначається за формулою:

Loading...

 
 

Цікаве