WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Система грошового обiгу та еволюцiя її типiв - Курсова робота

Система грошового обiгу та еволюцiя її типiв - Курсова робота

Відповідно до механізму регулювання валютних відносин виділяються грошові системи відкритого та закритого типу. У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Режим регулювання валютних відносин та визначення валютного курсу забезпечують органічне включення національної економіки у світову.

Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. За таких умов валютний курс не відображає реальної валютної ціни грошової одиниці країни, фактично виступає як формальний елемент грошової системи .

Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяють саморегулюючі та регульовані грошові системи. Саморегулюючими були системи обігу механічних грошових знаків (монет). Основою саморегулювання виступала рівність вартості що містився в них. У звязку з цим конкретний період часу безпосередньо в обігу знаходилася кількість монет, необхідна для реалізації товару. Якщо через зміну обсягу виробництва і реалізіції товарів потреба обігу в грошових знаках скорочувалась, то відповідно кількість монет виключалась з обігу, перетворюючись у скарб. При розширенні виробництва товарного обігу монети, що становили скарб надходили в обіг. Так через функцію грошей як засобу утворення скарбу здійснювалося стихійне регулювання грошової маси, завдяки якому кількість грошових знаків у обігу підтримувалося на рівні потреби обороту грошах.

Як зазначалося раніше, грошова система сформувалася у

16 - 17ст. і пройшла декілька етапів еволюції . Обєктивну необхідність в єдиній стабільній та еластичній грошовій системі зумовили наступні причини:

  • Феодальна роздробленість, в тому числі монетному ділі, перешкоджала створенню національного ринку. Держава впорядковувала грошовий обіг створивши єдину і централізовану регламентацію випуску грошей центральним банком.

  • Товарно – грошові взаємини періоду капіталізму вільної конкуренції потребували стійкої грошової системи, відносно стійкості грошового обігу.

  • Циклічність виробництва потребує еластичного грошового обігу здатного розширюватись і звужуватись в залежності від потреб закону грошового обігу і економіки.

    Тип грошової системи залежить від того, які гроші входять в обіг. Відповідно розрізняють:

  • Системи металістичного обігу, при яких грошовий товар безпосередньо виконував всі функції грошей, а кредитні гроші були розміняні на метал.

  • Системи обігу кредитних і паперових грошей при яких золото витіснене нерозмінними банкнотами, чеками, казначейськими білетами з обігу в скарб.

    Для металістичного обігу характерні два типи грошових систем – біметалізм і монометалізм. На ранніх стадіях розвитку грошова система як правило базувалася на біметалізмі. При біметалізмі роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами – золотом і сріблом. Відповідно до принципів регулювання співвідношення між золотими і срібними монетами виділяються три різновиди біметалізму:

    • система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначається державою;

    • система "кульгаючої" валюти, за якої золоті і срібні монети являлись законним платіжним засобом, але не на рівних правах, так як чеканка монет з срібла проводилась в закритому порядку на відмінну від вільної чеканки золота.

    Найпослідовнішою формою біметалізму була система паралельної валюти. Однак вона створювала технічні труднощі у функціонуванні сфери обігу в зв'язку з наявністю та постійними коливаннями подвійної системи цін. Спроби впорядкування обігу в зв'язку з наявністю та постійністю коливаючого через законодавчу фіксацію співвідношення золотих і срібних монет, що як правило, не відповідало їх ринковій вартості, не минуче вели тезаврацію монет, вартість яких недооцінювалась (тобто нагромадження монет приватними власниками у вигляді скарбу чи страхового фонду.)

    Біметалізм довгий час існував в ряді країн Західної Європи. Проте при використанні двох металів в якості грошей виникли труднощі при встановленні співвідношень між золотом ісріблом. В 1865 р. Франція і ряд других країн (Бельгія, Швейцарія, Італія) спробували зберегти біметалізм шляхом угоди про підтримання твердого співвідношення між золотими і срібними монетами. Так виникЛатинський монетний союз – першав історії спроба міждержавного регулювання грошової системи. Проте це співвідношення (система подвійної валюти) звичайно не відповідало вартості золота і срібла. Подвійна система цін (в золотих і срібних грошах) порушувала цінові пропорції, що склалися, це дезорганізувало економіку. Обезцінення срібла в кінці 19 ст. В результаті його здешевлення виявили нестійкість біметалізму. Ринкове співвідношення золотих і срібних монет складало 1:20, 1:22. В результаті обезцінення срібла, недооцінені по закону золоті монети виходили з обігу в скарб. В цьому проявилась дія закону Коперніка – Грешема :"погані" гроші витісняють з обігу "хороші". При біметалічній системі, гроші, вартість яких на ринку цінних паперів нижча ніж їх номінальгп вартість, витісняють з обігу ті грошові одиниці, вартість яких на ринку цінних паперів нижча, ніж їх номінальна вартість, витісняють з обігу ті грошові одиниці, авртість яких перевищує офіційні ціни.

    Неприпинило цього процесу введення деякими країнами системи кульгаючої валюти. Відмова від вільного карбування з срібла прискорила їх знецінення, наплив срібла з сусідніх країн і вивіз золота за кордон. Тому вони змушені були зовсім припинити карбування монет з срібла а ті, що залишилися в обігу перетворилися в розмінну монету.

    Монометалізм – це грошова система, за якої тільки один вид металу виконує роль грошей, в обігу функціонують монети і знаки вартості, які розмінюються на цей метал. Золотий монометалізм був найпоширенішою формою. Він був вперше встановлений в Великобританії фактично в кінці 18ст. Законодавчо в 1816р., в Німеччині в 1871-1873рр., в Франції в 1876-1878рр., в Японії і Росії 1897., в США 1900р. Срібний монометалізм існував в Росії в 1834-1852рр., в Індії 1852-1893рр., в Нідерландах в 1847-1875рр.

    В залежності від характеру розміну законів вартості на золото розрізняли такі різновиди золотого монометалізму:

  • Система золотого монетного обігу ;

  • Система номінальних грошових знаків (банкнот) із золото зливковим чи золото дивізним стандартом.

    Найбільш стабільним був золотомонетний стандарт. Для нього характерні:

  • Обіг золотих монет;

  • Безпосереднє виконання золотом всіх функцій грошей ;

  • Вільна чеканка золотих монет з фіксованим золотим вмістом;

  • Вільний розмін знаків вартості на золоті монети по закріпленій вартості;

  • Необмежений курс золота між особами і країнами.

    Все це забезпечило відносну стійкість і еластичність грошової системи. При розширенні потреб грошового обігу золото поступало з скарбу в обіг . Тому золотомонетний стандарт в найбільшій мірі відповідав потребам ринкової економіки сприяв розвитку виробництва, кредитної системи, міжнародної торгівлі і кредиту, вивозу капіталу.

    З переростанням до монополістичного капіталізму в імперіалізм золотомонетний стандарт утвердився в більшості країн, золоті монети стали зникати з обігу. В процесіісторичного розвитку співвідношенняміж золотими грошима і їх представниками поступовозмінювалось.Наприклад США, Великобританії і Франції воно було рівне в 1815р. – 3:1, 1860р. 1:1, а в 1885р. 1:3. До 1913 р. Золоті і срібні монети складали тільки 1/6 грошового обігу, в тому числі золоті 1/10. Але грошова система була відносно стійкою, оскільки збереглись основні принципи золотомонетного стандарту. Загальна криза капіталізму нанесла удар по золотомонетному стандарту. В роки першої світової війни в більшості країн (крім США) був припинений розмін банкнот на золото заборонений вільний вивіз жовтого металу широко використовувалась емісія нерозмінних кредитних грошей.

    Після першої світової війни тільки в США зберігся золотомонетний стандарт; в окремих країнах (Великобританія, Франція) був введений золото зливковий стандарт, при якому банкноти обмінювались на золоті зливки при представленні суми, встановленої законом (1700р. Великобританії, 215 тисч франків – у Франції, що відповідало ціні стандартного зливку вагою в 12 кг) . В більшості країн був встановлений золотодивізний стандарт (в Німеччині, Австрії, Данії, Норвегії) при якому банкноти обмінювались на іноземну валюту (девізи), що обмінювалась на золото. Золото – дивізний стандарт закріпив валютну залежність одних країн від інших.

    В період світової економічної кризи 1922 –1933 рр., були ліквідовані всі системи золотого монометалізму у внутрішньому обороті. Це означало перехід до регульованих грошових систем.

    Саморегульована грошова система відповідала етапові розвитку ринкових відносин з мінімальним втручанням держави в хід економічних процесів. За металічного обігу державне регулювання виражалось у встановленні золотого чи срібного вмісту грошової одиниці. Для захисту інтересів учасників обігу від псування монет цей вміст офіційно закріплювався державою і його дотримання гарантувалося функціонуванням системи відкритої чеканки монет.

  • Loading...

     
     

    Цікаве