WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Система грошового обiгу та еволюцiя її типiв - Курсова робота

Система грошового обiгу та еволюцiя її типiв - Курсова робота

Плаваючі курси мають провідні валюти – долар США, марка ФРН. Вони самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Держави можуть за взаємною домовленістю визначити межі їх "плавання".

Коливні курси мають валюти, які "привязані" безпосередньо до провідних валют. Центральні банки країн з такою валютою намагаються впливати на їх курси методом валютної інвестиції з метою недопустити різких коливань.

При продажу і купівлі іноземноі валюти банки диференціюють рівні курсів "продавця" і "покупця". При чому перший – вищий. Це різниця забезпечує банками прибуток від валютних операцій.

Юридичною основою валютної системи для світових грошей були проголошенні спеціальні права, гарантовані Міжнародним валютним фондом. Курси SDR визначається на основі середньозваженого курсу певного набору національних валют де на долар США припадає 42%. На практиці долар залишається міжнародним платіжним засобом. Використовується і національні валюти ряду інших розвинутих країн. Так, в Європейському співтоваристві використовують, як міжнародну безготівкову грошову одиницю екю .

Одним з основних елементів грошової системи є форми і умови готівкового і безготівкового платіжного обігу.

Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статус законного платіжного засобу на її території. До них відносяться: банківські білети, казначейські білети та розмінна монета.

Банківські білети (банкноти) – різновид грошових знаків, які випускаються центральними банками. Виникли в 17ст. На основі розвитку вексельних відносин. Спочатку банкноти були простою розпискою банку про прийняття від клієнта золота на зберігання. Згодом такі розписки банки стали видавати при дисконті (покупці) приватних комерційних векселів. Банкнота перетворилась у вексель на банкіра, набула подвійного забезпечення – золотого і вексельного (товарного), вільно розмінювалась на золото такі банкноти одержали назву "класичні".

У світовій практиці вироблені два способи забезпечення емісії класичних банкнотів або встановлювалась доляметалевого покриття до загальної суми емісії, або встановлювався ліміт емісії банкнот непокритих золотом.

В період загальної кризи капіталізму банкноти перестали б розмінювати на золото, вони втратили одну з основних своїхкласичних ознак, щозблизило їх з паперовими грошима. Сучасні нерозміннібанкноти маютьтільки товарне забезпечення, ефективність якого низька оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнот в каси банку. Це зумовлюється не тільки порушенням принципів кредитування банками комерційних підприємств, а головним чином, втягуванням їх кредитних ресурсів в покриття державних витрат непродуктивного характеру. Тому послаблюється зв'язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами обігу в грошах, що створює передумови для інфляції.

Казначейські білети - один з видів грошових знаків. Їх випускає державне казначейство чи міністерство з фінансів для покриття бюджетних витрат випускається переважно дрібними купюрами. З припиненням розміну грошових знаків на золото зникли економічні відмінності між банківськими і казначейськими білетами і більшість країн світу випускають тільки банкноти. При створенні власної грошової системи, Україні теж доцільно відмовитись від випуску казначейських білетів.

Розмінна монета випускається для обслуговування дрібних платежів. Спочатку була із дорогоцінного металу, потім із сплавів звичайних металів. Така монета називається вільною. Держава своїми рішеннями надає таким монетам силу законного платіжного засобу. Зараз в усіх країнах світу знаходяться в обігу тільки білонні монети.

Суттєва відмінність грошових білетів полягає в механізмі їх емісії – порядку випуску в обіг та вилучення з нього. При бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом – міністерством фінансів (казначейством) – в обіг пускають казначейські білети. Кредитна комісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети надходять у сферу обігу у зв'язку з видачею кредиту, його проголошення обумовлює вилучення грошових знаків з обігу. Білети банку (банкноти) мають забезпечуватися золотом, коштовними металами і іншими активами банку, що є гарантом конвертованості валют. Казначейські білети гарантують обовязковий прийом і обмін на будь-які товари і цінності. Розмінні монети – мають вільно обмінюватись на білети національного ( державного) банку.

Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є неготівкові знаки , а залишки на рахунках у банках та небанківських кредитних установах. Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача. Принципи функціонування грошей записаних на рахунках ("грошей безготівкового обороту" або "електронних" в умовах проведення платежів на базі ЕОМ), визначається державою через регламентацію безготівкового обороту. Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів.

Безготівковий грошовий обіг – частини грошового обігу, в який рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум по рахунках в банках, чи зарахування взаємних вимог тобтобезготівкових знаків. Переважна більшість загального грошового обігу здійснюється в безготів 2堀2␖ᜁĤ晉 2阂l혅ИЁаслідок того, що безготівковий обіг маєзначні переваги надготівковим ітому є набагато ефективнішим і доцільнішим, як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного суб'єкта. По-перше: значно скорочується суспільні витрати обігу. По-друге: створюється сприятливі умови для державного регулювання грошового обігу, поскільки прискорюється обіг їх грошових коштів, забезпечується тісний звязок їх з банками та з грошовим ринком в цілому.

Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та небанківські органи. Однак безпосереднє регулювання грошового обігу здійснюють банки, що зумовлює виділення іх окремого самостійного елемента грошової системи. Механізм регулювання визначається побудовою самої банківської системи – її організацією за однорівневим чи дворівневим принципом. На першому рівні функціонує центральний банк НБУ, а на другому – комерційні банки різних форм власності, спеціалізіції та сфер діяльності. Отже, регулювання грошового обігу – сукупність заходів, які проводяться в галузі грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу.

Неменш важливе місце займає порядок випуску порядок випуску та регулювання грошей. Емісія (від лат. Emisio – випуск) – випуск в обіг грошей, облігацій та інших боргових зобовязань. Саморегулююча система емісії існувалі при функціонуванні золотого стандарту, коли золоті монети надходили в обіг вміру потреби. При паперово – грошовому та кредитному обігу межі емісії визначають ся потребами сфери обігу грошах, як засіб обігу та платежу, а також для покриття дифіциту державного бюджету. В сучасних умовах емісія закріплена за центральними банками країн, які використовують її для отримання безготівкових грошей, тобто кредитних ресурсів. Основний канал в Україні – це збільшення безготівкових грошей для покриття дефіциту державного бюджету а також кредитування народного господарства, але в умовах погіршення їх діяльності емісія практично перетворюється у фінансування поточних витрат. В соціальній ринковій економіці головний канал емісії грошей – це депозитно-чекова система, яка дозволяє збільшувати кількість чеків, що обслуговують безготівкові обороти. ВУкраїні право емісії грошей надано виключно тільки одному НБУ.

2. Еволюція типів грошових систем.

Як елемент господарського елементу країни грошова система відображає властиву йому сукупність економічних відносин, у звязку з чим набуває характеру системи ринкового чи неринкового механізму.

Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу ), використання адміністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей,лімітування кредитів ), розмежування сфер готівкового і безготівкового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовимиопераціями юридичних осіб тагромадян . У такій грошовій системі фактично порушується її межі, як форми організації обігу грошових операцій. Даний тип грошової системи властивий адмістративно – командній економіці, якою і була система управління економікою колишнього СРСР. Він обумовлює підрив самої природи грошей як таких.

В умовах колишнього СРСР переважали методи прямого дерективного регулювання грошових потоків. Інструментом такого регулювання було планування колових оборотів установ Держбанку, кредитне планування і складання планових балансів грошових доходів та витрат населення. Використання цих інструментів базувалось на дерективних завданнях планів економічного і соціального розвитку.

Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження проведення грошових операцій на рівні банків, як елемента грошової системи країни. При цьому регулювання грошового обігу проводиться через використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку та структуру грошової маси.

Loading...

 
 

Цікаве