WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

Одним із нетрадиційних способів забезпечення поверненості позик є факторинг. Фактично на сьогоднішній день ніяких законодавчих перешкод для використання факторингу у внутрішньому обігу не існує. Але в зовнішній торгівлі факторинг можливий тільки з дозволу НБУ, який дається в кожному випадку індивідуально.

На відміну від світової практики, де факторингові послуги в більшості наддаються спеціалізованими компаніями, в Україні факторингом в основному займаються комерційні банки.

Факторинг – одна з самих нових форм забезпечення кредиту, яка дозволяє порівняно швидко оформляти й здійснювати надання різноманітних позик, особливо інвестиційного характеру. Недоліки форфейтингу для кредитора – можливі більш великі витрати за передачею ризиків форфейтеру.

Як показала практика, форфейтинг як метод трансформації комерційного кредиту в банківський надає кредиту ряд переваг:

  • Відсутність ризиків пов'язаних із: діяльністю кредитних органів і стягнення грошей за векселями та іншими платіжними документами; курсовими коливаннями валют і зміною фінансового стану боржника.

  • Прискорює поступлення засобів за експортований товар, а отже й обіг усього капіталу.

  • Спрощує баланс підприємств за рахунок часткового звільнення від додаткової заборгованості.

  • Робить непотрібним дороге експортне страхування.

    Висновок

    Підводячи підсумок цієї роботи можна зробити такий висновок, що забезпечення зобов'язань клієнтів є однією з головних умов при проведенні кредитних операцій. Тому про цьому постає таке питання: "Для чого кредитору потрібні гарантії?". В першу чергу, вони створюють для кредитора додаткову можливість задоволення своїх вимог до позичальника по забезпеченню гарантією зобов'язанню. А у випадку невиконання боржником даного зобов'язання відповідальним перед кредитором за невиконання зобов'язань стає, поряд з боржником ще й інша особа – поручитель або гарант в особі банка.

    Забезпечення – це матеріальний актив, на який банк має права застави, тобто застава – спосіб забезпечення зобов'язань. Використання застави в підтримку дає банку можливість контролювати активи у випадку порушення позичальником умов кредиту.

    Таким чином, забезпечення стає потенційним вторинним джерелом погашення кредиту. А сама потреба в забезпеченні або гарантії має на увазі більш високий рівень ризику.

    Як джерело погашення кредиту гарантія надійна настільки, наскільки гарант здатен та має бажання погасити кредит. Тому дуже важливо провести фінансовий аналіз кредитоспроможності гаранта – при цьому від нього можуть вимагати докази забезпечення.

    Кредит завжди повинен надаватися на базі якості ризиків, а не в якості застави. Застава по кредиту береться для впевненості, що сума позики буде відшкодована у випадку втрати позичальником кредитоспроможності до погашення позики.

    Необхідно мати на увазі, що збереження предмета кредитної застави повинно бути співрозмірно зі строком погашення наданого кредиту, а вартість застави відповідати сумі наданого кредиту, включаючи проценти та інші виплати. Сплата повної вартості оцінки й оформлення застави по кредиту повністю покладається на позичальника.

    Так що ж може виступати в якості предмета застави?

    Це як правило, повинні бути високоліквідні предмети:

    • Депозитні рахунки позичальника в банку;

    • Цінні папери, що легко продаються;

    • Золото;

    • Високорентабельні акції підприємств;

    • Облігації внутрішнього займу, гарантовані державою;

    • Гарантії міжнародних страхових компаній, які мають високий міжнародний рейтинг;

    • Застава особових автомобілів;

    • Гарантія першокласного закордонного банку.

    Також предметом застави, на розгляд кредитора, можуть виступати менш ліквідні предмети:

    • Нерухомість і квартири;

    • Корпоративні гарантії;

    • Уступка дебіторської заборгованості;

    • Перевід боргів;

    • Майнові права.

    Для неформального застосування заставних прав необхідні відповідні передумови. Головною передумовою є розвиток відносин власності, які обумовлюються виникненням майнових прав і зобов'язань підприємств і організацій. В умовах, коли більша частина власності є державною, заставне право, що діяло до недавнього часу, носило формальний характер.

    Поряд з необхідністю прийняття заставного законодавства використання застави в якості важливої форми забезпечення повернення кредиту вимагає розвитку діяльності товарних і фондових бірж, аукціонів, наявність особливого штату спеціалістів, які здатні здійснювати оцінку заставного майна (рухомого й нерухомого). В теперішній час ці передумови знаходяться в стадії зародження, тому в якості основної форми забезпечення поверненості кредиту приміняються гарантії, які наддаються урядом України, банками й іншими платоспроможними юридичними особами. Але оскільки зовнішня гарантія вимагає наявності значного числа фінансово стійких організацій, проведення спеціального контролю фінансового й майнового стану поручителя (гаранта), вказана форма забезпечення кредиту не може бути переважаючою.

    Перспективи розвитку в нашій країні різних форм забезпечення поверненості кредиту, які застосовуються в закордонній практиці, необхідно пов'язувати з оцінкою ризику, який містить кожна з них.

    Підсумовуючи сказане, можна виділити, важливе завдання комерційних банків – це ефективне вкладання своїх кредитних ресурсів так, щоб не виник ризик їх неповернення, що в подальшому може негативно вплинути на його ліквідність та фінансову стійкість, оскільки банк у своїй діяльності використовує залучені кошти від клієнтів. Тому для кожного комерційного банку актуальним є правильний вибір того виду забезпечення, який би в повній мірі задовольняв вимоги банку.

    Список використаної літератури:

  • Закон України "Про банки і банківську діяльність"//Додаток до вісника НБУ №9,1996 р.

  • Закон України "Про заставу"//Додаток до вісника НБУ №9,1997,с.19-23

  • Асхауер Г.,Наукова книга, - М., 1996 – 648с.

  • Банківський портфель – 3,- М.: "Самінтекс", 1995 – 750с.

  • Банки и банковскиє опирации: Учебник/Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, 1997 – 471с.

  • Банковскоє дело: Учебник – 4-е изд.перераб.и доп. /Под ред. В.И. Колесникова. – М.: Финанси и статистика, 1999 – 464с.

  • Белых Л.П. Устойчивость комерческих банков, как банкам избежать банкротства.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 192с.

  • Вітлінський В. Концепція стратегії кредитного ринку //Банківська справа – 2000 - №1,с. 13-17.

  • Вступ до банківської справи / Савчук М.І. – К.: Лібра, 1998. – 251с.

  • Галасюк В. Незалежна експертна оцінка як засіб забезпечення необхідного рівня ліквідності об'єктів застави//Вісник НБУ.-1998.- №7.-с.51,

  • Герасимович А.М. Облік та аудит у комерційних банках. - Львів, 1999. -520с.

  • Заруба О. Страхова справа. – К.: "Знання", 1998. – 319с,

  • Івасів Б., Клапків М. Економічний зміст і форми страхування кредитів// Вісник НБУ. – 1998. - №5. – с. 51.

  • Кисилів В.В. Управлениє банковскими капиталами: Теория и практика. – М.: Экономика, 1997. – 256с.

  • Клименко Т. Кредитна діяльність банків у Україні.//Економіка України. – 2000. - №3. – с.34-40.

  • Кристоф Ф., Блюммер, Как взять кредит в банке. Пер.с англ. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 257с.

  • Олексієнко М. Банківські гарантії та поручительства // Фінанси України. – 2000. - №7. – с.118.

  • Ольшанний А. И. Банковскоє кредитированиє: росийский и зарубежний опит. – М.: Русская Деловая Литература, 1997. – 256с.

  • Ричаківська В., Коцьовська Р. Операції комерційних банків. – Львів, 1997р. , 200с.

  • Страхування: Підручник // Керівник авт.кол.і відп.ред. С. Осадець. – К.: КМЕУ, 1998р., 553с.

  • Loading...

     
     

    Цікаве