WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

У системі кредитування й забезпечення поверненості кредитних засобів одержують все більш широке розповсюдження нові для України форми: лізинг, факторинг, форфейтинг та інші.

Лізинг (від англ. - lease) – це оренда.

Але в бізнесі під лізингом розуміється підприємницька оренда: обладнання, нерухомість, тобто основні фонди. Але, оренда квартири – це не лізинг.

Лізинг – це оренда довготермінова з можливим наступним викупом майна, що здається в оренду по залишковій вартості.

Накінкць, лізинг – це фінансова операція.

У сутності - це цілковитий кредит, який спеціалізована лізингова компанія бере в банку під купівлю обладнання. Вона уже куплене обладнання передає підприємству в оренду і вимагає від нього повернення кредиту, а також виплати процентів і комісійних.

Факторинг – різновид фінансових операцій, при яких банк чи спеціалізована компанія викупляє грошові вимоги у боржника і сама стягує борг на користь кредитора (продавця) за певну винагороду.

У світовій практиці існують наступні види факторингового обслуговування:

  • купівля фактором платіжних засобів вимог кредитора по відношенню до позичальника;

  • надання фактором кредитору комплексу послуг, які крім передачі права вимагання боргів включають в себе ведення бухобліку за цими вимогами, аналіз інформації про фінансовий стан боржників забезпечення страхування кредитних ризиків, рекламні, складські, транспортні, консультацій ні і юридичні послуги.

Форфейтинг – це банківська операція по купівлі фінансовим агентом комерційного зобов'язання позичальника (покупця, імпортера) перед кредитором (продавцем). Це комерційно забезпечене зобов'язання простим і переказним векселем, без права регресу. Під регресом розуміють право власника тратити і векселя звернутися за компенсуванням до попереднього власника зобов'язання за ціною, що визначено рівнем облікової ставки на відповідний період.

У якості однієї з форм виконання зобов'язання чинним законодавством визначається завдаток.

Завдаток – грошова сума, яка видається однією із сторін в рахунок заборгованих нею за угодою платежів інших сторін у доказ укладення договору і в забезпеченні його виконання. Домовленість про завдаток незалежно від суми завдатку має бути здійснено в письмовій формі.

Аванс – це грошова сума (або інша майнова цінність), яка передається в рахунок виконання боргового зобов'язання.

Аванс враховується в рахунок кінцевого платежу передбаченого договором. Аванс на відміну від завдатку не є способом забезпечення (у тому рахунку за кредитною угодою), оскільки про виконанні зобов'язання аванс підлягає поверненню. Але на практиці іноді ці поняття залишають, тому слід мати на увазі, що всякий попередній платіж рахується авансом, якщо в письмовій угоді сторін договору прямо не вказано, то цей платіж є завдатком.

У міжнародній торгівлі дорогоцінним обладнанням і іншими товарами широке розповсюдження отримали аванси як форма кредитування експертів імпортерами. Величина авансу при подібному імпорті складає 10 – 15% суми контракту [16,с. 25].

  • Традиційні та нетрадиційні способи забезпечення поверненості кредитів : проблеми та перспективи їх використання в Україні.

    Забезпечення – це спосіб, що зменшує кредитний ризик, проте використання його супроводжується рядом проблем, що потребують вирішення.

    Застава є одним із найбільш поширених способів повернення боргу кредитору.

    Проте її використання веде за собою ряд проблем:

    - для того щоб реалізувати транспортні засоби чи нерухомість, які є предметом застави, необхідне рішення суду, що набуває законної сили, якщо боржник не згідний добровільно розлучитись з предметом застави. Розгляд справи в суді може затягнутися надовго, в кращому випадку не менше 2-х місяців, в гіршому – півроку чи рік. Якщо справа підвідомча арбітражному суду, то кредитор одержить відповідне рішення не раніше ніж через три місяці (два місяці розгляду плюс місяць до набуття рішенням законної сили), ще мінімум місяць піде на розгляд апеляційної скарги;

    - при звернені в суд чи арбітражний суд позивач зобов'язаний оплатити державну пеню: 15% суми позову в суді, 5% в арбітражному суді;

    - якщо заставодержач згідний добровільно розлучитись з предметом застави, то кредитор з боржником за участі нотаріуса укладає угоду. При цьому слід зауважити державну пеню в розмірі 3% ціни заставного майна.

    У цих умовах рекомендації, які можна запропонувати кредиторам (потенційним заставодержателем) зводяться до наступного:

    Максимальна сума кредиту не повинна перебільшувати 50 – 60% вартості застави, хоча в усіх підручниках по банківській справі розмір кредиту, що рекомендується не має бути більше 75 – 90% вартості заставного майна. Справа в тому, що після процедури реалізації заставного майна виручена сума виявляється недостатньою для задоволення всіх вимог заставодержателя (процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо).

    Слід наперед передбачити в кредитній угоді і в угоді застави передачу спору на розгляд третейського суду.

    Не слід приймати уже заставлене майно в забезпечення зобов'язання боржника, тобто бути наступним заставодержателем.

    Договір поруки є одним із найкращих способів забезпечення повноти та своєчасності повернення позик, але при укладенні цього договору слід врахувати фінансовий стан позичальника й поручителя, тому що самі ці особи несуть відповідальність за повернення позики. Банківська гарантія як спосіб забезпечення виконання головного завдання має багато спільного з поручительством.

    Але існує і ряд відмінностей, можна сказати навіть переваг над поручительством:

  • Банківська гарантія не залежить від головного зобов'язання під забезпечення якого вона буде видана, навіть якщо в гарантії міститься посилання на цю обставину.

  • У якості банківських гарантій за законом можуть виступати тільки кредитні установи і страхові організації.

  • Банки-гаранти підписують із банками-кредиторами договір банківської гарантії чи посилають їм гарантійний лист. Відносини поруки встановлюються в результаті укладання договору поруки між банком-кредитором і поручителем.[17.c.118]

    Особливаю перевагою банківської гарантії є її безвідкличність, відкликати її гарант можна лише тоді, коли це передбачено в самій гарантії.

    Попри високу надійність зазначених форм забезпечених кредитів їх застосування часто буває незручним, важкодоступним і невигідним для учасників кредитних відносин. За цих умов найбільше доступною та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування. Страхування дає змогу:

    • уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що полягає у виникненні особливих указівок та інструкцій;

    • запобігти прямим збиткам і витратам;

    • уникати в кожному випадку потреби отримувати докази цілісності матеріальних цінностей. [20,с. 253]

    Розглядаючи переваги та недоліки акредитиву, як способу забезпечення повноти та своєчасності повернення позик, слід сказати, що переваги його в тому, що він дає покупцю впевненість, що гроші на рахунок продавця будуть зараховані тільки після доставки товару по вказаному в договорі адресу. При недоставлені товару гроші в безпосередньму порядку будуть повернені покупцю. При акредитивній формі розрахунків продавець повністю впевнений, що гроші перераховані так як вони розміщені в банку, що його обслуговує.

    Перевагою акредитиву є і те, що для його оформлення не потрібно підпису гаранта, так як умови акредитиву надійні й прості як для покупця так і для продавця.

    Для покупця недоліком акредитиву є те, що на певний термін гроші вилучаються з обігу – вони "зокорожуються в банку покупця".

    Для продавця недоліком акредитиву є те, що гроші не можна використовувати до моменту доставлення товару. Тому акредитив для продавця менш привабливий у порівнянні з іншими формами забезпечення.

    Говорячи про лізингову справу, слід відмітити що лізинг в Україні знаходиться на початковому етапі.

    Його більш швидкому росту заважають:

    • дефіцит високих фінансових ресурсів лізингодавців, необхідних при лізингу дорогого обладнання;

    • складність одержання позикових коштів на ті чи інші потреби в умовах кризи неплатежів;

    • відсутність необхідного досвіду у фірм, що займаються чи починають займатися лізингом .

    Крім того швидкому розвитку лізингових операцій в Україні заважає відсутність надійної нормативної бази.

    Незважаючи на масу проблем, лізинг в Україні є більш перспективний ніж у більшості країн, оскільки він суттєво знижує інвестиційні ризики. Справа в тому, що по-перше, одержуване за лізингом обладнання набагато важче використовувати не за призначенням чим у кредит. По-друге, у випадку банкрутства компанії-лізингоодержувача, лізингодавач нічого не втрачає. Якщо кредитору доводиться довго розшукувати свої гроші і доводити своє право на їх одержання, лізингодавач може продати свою техніку чи передати її іншому лізингоодержувачу.

  • Loading...

     
     

    Цікаве